Connect with us

Cтатті

Якщо Україна хоче хороших військових, потрібно обіцяти їм не тільки прапор і труну – ізраїльський інструктор

Published

on

Про те, чому в Україні не впроваджують стандарти НАТО, корупцію в армії і Нацгвардії, величезні проблеми з організацією силовиків і генералів, які заважають військам бути ефективнішими, розповів військовий інструктор-волонтер, колишній військовослужбовець Армії оборони Ізраїлю Цві Аріелі. Інтервю подається мовою оригіналу (рос.):

Если Украина хочет хороших военных, нужно обещать им не только флаг и гроб - Цви Ариэли (1)

— Вы объясняете свой уход из Нацгвардии, где готовили бойцов, тем, что продолжать так больше нет никакого смысла. Так — это как? Пытаться точечно менять что-то при том, что система и дальше остается прежней?

— Да. То же самое, что кусок г*вна положить в мед. Или наоборот… Система давит сверху, она ломает. Мне сказали, что НАТОвский штаб уже отменили. Вот в чем реальность. А ведь важнейшая фишка заключалась как раз в том, чтобы по стандартам НАТО. Вот вы как понимаете стандарты НАТО? Что это?

— Это совершенно другая система управления.

— Да, вы правильно понимаете. Стандарты НАТО — это не то, как бойцы бегают и стреляют. В Бундесвере так стреляют, такие тактические упражнения, в США — другие тактические упражнения, и стреляют там несколько иначе.

Стандарт НАТО — это вполне реальные и прописанные вещи — STANAG. Но обычно подразумевается, прежде всего, система управления. В армиях стран НАТО управление реально начинается с уровня батальона. То есть, на уровне батальона в штабе есть все те инструменты, которые позволяют отделам штаба разработать результат своей деятельности и предоставить командиру варианты — решение А, решение В, решение С…

А тут система была централизована. Ни на уровне батальона, ни на уровне бригады никогда не было большого штаба, который бы принимал серьезные решения. Они — лишь “проводники” решений высшего командования. И высшее командование, сидя в Краматорске и получая не всегда корректные отчеты от разведки, и уж точно не в режиме реального времени, принимает решения, которые, будь они приняты на месте, были бы куда эффективнее.

Плюс в НАТО перед планировкой операции параллельно могут работать несколько штабов — чтобы одним ударом батальон или бригаду не лишить управления во время боя. В Украине это невозможно. Потому что в штабе батальона всего семь человек, если не ошибаюсь. Если кто-то в Краматорске решает, как делать операцию в Станице Луганской, или еще где-то — ну, это же бред. А если это же делается из Киева — еще больший бред. Цви Ариэли.

Возьмем Израиль — это не страна-член НАТО, но суть та же. В Израиле огромный опыт по этому делу: когда спускается приказ, никогда не говорят, как делать. Говорят, какова цель операции, а карты, маршруты и прочее разрабатывают ротный со взводными или, если нужно, с сержантами. А иногда и сам взводный.

Этим занимаются люди, которые постоянно ходят туда, где планируется операция, которые хорошо знают местность. У нас было такое, что часто домов, которые на аэрофотосъемке, в реальности не оказывалось. Потому что мы их подрывали, бронированные бульдозеры их сносили, они исчезали в результате боев с применением танков или вертолетов и так далее. Кто об этом в Тель-Авиве или Иерусалиме будет знать? Мы об этом знаем, потому что мы вчера этот дом подорвали или обнаружили, что его больше нет по другой причине. Значит, этот маршрут непроходимый, или его следует изменить.

Система управления по стандартам НАТО не была введена конкретно в Национальную гвардию Украины — сколько бы они ни утверждали обратное. Систему управления можно поменять очень быстро. Если захотеть.

Приведу опять пример с бригадой быстрого реагирования (подготовкой которой в НГУ до лета 2016 года занимался Цви Ариэли, — ONLINE.UA). Речь шла о том, что к декабрю еще прошлого года должно было быть готово штатное расписание бригады. Оно было подготовлено в полном соответствии со стандартами НАТО. Готовил его бывший начальник штаба бригады, который в свое время полтора года учился в США, в командно-штабном колледже. Потом пришли мы и еще некоторые люди, покритиковали его, он сделал какие-то небольшие исправления — и штатное расписание было готово для подписания министром внутренних дел. А перед этим его должен был подписать командующий Национальной гвардии.

Но когда зашел в НГУ Аллеров (Юрий Аллеров был назначен командующим Нацгвардии в декабре 2015 года, — ONLINE.UA), он отказался подписывать это штатное расписание. Фактически, прямо заявил, что это пока не нужно. С тех пор прошел год, в течение которого в бригаде сами пытались работать по стандартам НАТО, без штатки. Но уже после моего ухода офицеры из бригады говорили, что уже все закончилось, и никто по стандартам НАТО на уровне бригады не работает.

Начальник штаба батальона, сейчас замначальника штаба бригады — то есть, он и не начальник штаба бригады, и не начальник штаба батальона — это единственный человек, который остался в бригаде, хорошо понимающий в стандартах управления НАТО. Специалист, какого днем с огнем не сыщешь. Он реально 20,5 лет проработал в Центре подготовки миротворческих операций, обучал украинских офицеров, как взаимодействовать с войсками НАТО, кто чем занимается, что это за отделы С1, С2, С3, С4, С5, С6…

Его можно поставить начальником штаба любого воинского подразделения в Украине — и он сделает все стандарты НАТО, научит работать. И вот этого человека позвали, а НАТО отменили. И, по факту, все свелось в итоге к красивому разделу о НАТО на сайте НГУ. Хотя единственное, что было нормально сделано в этом направлении — это тактическая медицина. И то потому, что украинская диаспора не боялась помогать в этом плане.

Так что — какая имплементация стандартов НАТО?! Имплементация стандартов НАТО — это когда ты берешь свое подразделение и делаешь уровень управления именно таким. То, что происходит сейчас в НГУ — полная профанация. Я не вижу смысла этим заниматься вообще.

— После вашего ухода проект закрылся?

— Нет. Я был просто одним из инструкторов. Вот недавно вторую роту подготовили.

Я думаю, что многое из пехотной подготовки, что давал я, они усвоили очень хорошо, и будут передавать это и дальше. Главным ведь там был не я, а тот, кто бы ввел эти стандарты НАТО на уровне бригады.

Этим должно заниматься командование бригады, командование Национальной гвардии, а не некий инструктор Цви Ариэли. Нафига мне там сидеть? Я вообще это перестал понимать. Я это понял уже в апреле, но так как я обязался довести курс до конца, то ушел лишь в конце июня (прошлого года, — ONLINE.UA). После меня ушли или перевелись и другие, те, кто понял, что к чему, как это понял я.

Многие люди повелись… А нас, по сути, развели. Нехотя, но развели. Сделали пиар-проект…

— Чувствуете себя обманутым?

— Ну, наверное, да. Я ведь мог бы делать то, что мне нравится — и зарабатывать при этом деньги. Но мне нравилось чувствовать свою причастность к чему-то хорошему. К созданию новой украинской армии. Мне это было интересно. Если же этого нет — делайте, что хотите. Но без меня. Я не хочу, чтобы кто-то пиарился за мой счет. И я, и Бутусов (журналист и волонтер Юрий Бутусов, — ONLINE.UA), и куратор из МВД — мы все проделали большую работу, чтобы Нацгвардии дали 20 миллионов долларов. Это ведь немалые деньги — и не из госбюджета Украины.

Они не хотят меняться, все эти генералы… Вообще не хотят меняться, им абсолютно плевать друг на друга, им плевать на этих срочников — со стометровой башни плевать.

Когда я с Кривенко (первый заместитель командующего НГУ, начальник штаба Александр Кривенко — ONLINE.UA) у кабинета Аллерова столкнулся как-то, он меня спросил: а это вы про туалеты и питание написали? Я ему говорю: да, господин замкомандующего, я написал. Но готов извиниться, если вы вместе со мной готовы присесть на эти “евроунитазы”… В тех туалетах, где десятки людей сидят безо всяких перегородок, куда невозможно зайти, потому что это каменное здание, с дверцей и с одним отверстием… Я туда пошел раз — и больше не ходил. Я ходил в лес, который подметали срочники.

Срочники — это вообще песня. Они готовят резервную армию. Зачем изобретать велосипед? Они: “Нет, опыт Израиля не подходит, опыт такой-то не подходит, мы сделаем комбинацию всего хорошего…” Получается, с одной стороны пиар — вот, типа Израиль, типа Швейцария, типа еще что-то. С другой стороны — их не покритикуешь, потому что “мы пользуемся и той, и той, и той системой…” Вот что они делают.

— В чем заключается опыт Израиля в этом отношении?

— Что такое опыт Израиля? Это срочная армия, потому что тогда идут служить качественные люди, которые, если бы была армия контрактная, служить бы, скорее всего, не пошли. А так — армия получает молодого и здорового срочника, отлично его тренирует, кормит, одевает и обувает, то есть вкладывает в него огромные деньги. Такой срочник служит 2-3 года, а затем возвращается на гражданку и становится резервистом. Такого резервиста армия призывает раз в год. Будет переподготовка, дополнительная подготовка, если что-то появилось новое, и оперативная занятость. Вот это — резервная система Израиля, бригада резервистов без срочников.

При такой системе каждый человек точно знает, куда, на какую площадку он должен приехать, куда за ним приедет автобус, во сколько, кого он должен оповестить. Потому что есть т.н. план “Национальное достояние”: каждый человек знает, что и как ему делать в случае военной ситуации. Он точно знает, что ему делать в случае полной или частичной мобилизации. В результате, 24-48 часов — и миллион человек собраны в условленных местах по всей стране, получили технику на складах своих бригад и выдвинулись навстречу вторгшимся армиям противника. Миллионная армия… Ну, сейчас чуть меньше, 800 тысяч человек — за один день!

Срочники в Израиле — 170 тысяч, включая небоевых — принимают на себя первый удар. Их задача — продержаться день-два до прибытия резервистов. Это в случае нападения конвенциональных армий. Всякие палестинские террористические формирования — это ерунда для такой армии, как ЦАХАЛ. Конечно, иметь их под боком неприятно, но это не угроза существованию государства, не угроза геополитического характера. В Украине же занимаются непонятно чем — хоть и говорят, что внедряют израильскую или швейцарскую систему. Ничего подобного. Когда осенью призвали людей на резервистские учения, и люди поприезжали, им сказали: мы тут подумали, не надо вам приезжать, езжайте домой. Ну вот нельзя заранее это все организовать? Менеджмент в армии — отвратительный, на самом деле.

И проблема — не в том, что люди не умеют стрелять. Научу я кого-то стрелять, но от этого не изменится ровным счетом ничего. Потому что завтра ему скажут пойти в “секрет”, в засаду, одному. Это командир должен быть полным олигофреном, чтобы послать одного или даже двух солдат в “секрет”. Потому что это должна быть огневая группа, минимум, отделение — солдаты друг друга прикрывают. А тут — оставили солдата в лесу на 24 часа. Сиди, кукуй. Это у них называется “секрет”. И пока не обучить высшие ступени командования — ничего не будет!

— А как в Израиле организовывают то, что у нас называется резервистскими учениями?

— У нас за неделю-две командир роты встречается со всеми командирами своей роты и всеми военнослужащими, у которых есть вопросы или проблемы. Узнает, кто не сможет прибыть такого-то числа, потому что сдает экзамен, например, или у него работа какая-то важная. Командир таких освобождает. К началу призыва он на 100% знает, кто будет, кого не будет. У него штат заполнен по максимуму — насколько это возможно. И нет такого, что кто-то приехал, кто-то обратно уехал.

Продумать это все несложно, на самом деле, но нужно этого хотеть. Иначе ничего не получится.

И ведь самая большая фигня в том, что, если начнется полномасштабная война, магистрали уничтожаются в первую очередь. То есть, достаточно бросить в одном или нескольких местах обычные неуправляемые бомбы, те же российские ФАБы (фугасные авиационные бомбы, — ONLINE.UA), для того, чтобы полностью разрушить дороги. И резервист из Киева, скажем, в Николаев не доберется никогда. Этого подразделения просто не будет. Конечно, на бумаге оно будет, и даже готовые воевать люди будут, да только боеспособного подразделения не будет, так как в нужное время в нужном месте с нужным вооружением они просто не соберутся.

Они все делают неправильно. Почему вместо того, чтобы сделать для начала одну полностью резервистскую экспериментальную бригаду, они пытаются к контрактным подразделениям присоединить какие-то резервистские части? Так нельзя! Потому что в каждом батальоне, в каждой бригаде одно зависит от другого.

Скажем, минометная батарея. Предположим, у них резервисты. А если резервисты не пришли? То есть, для начала должны быть вот эти контрактные бригады. Они все сразу уезжают, если нужно, на первую линию, за считанные часы по тревоге. А резервисты пока собираются где-то. А потом, когда соберутся, каждое резервистское подразделение выдвигается в свою зону ответственности.

Смешать резервистов с контрактниками и надеяться, что все резервисты в нужный момент придут — большая глупость и иллюзия!Если Украина хочет хороших военных, нужно обещать им не только флаг и гроб - Цви Ариэли (2)

Цви Ариэли обучает украинских бойцов. Фото: Facebook 

— Потому что при такой системе резервисты могут стреножить и контрактные подразделения, правильно?

— Да, вот именно. Система организации — плохая, неэффективная и небоеспособная.

Или посмотрите на систему “Укроборонпрома”. Политики занимаются популизмом, обещая отдать концерн под “общий контроль”. Какой общий контроль, если информация о том, кто, что и для чего выпускает — это секретная информация?!

С другой стороны — военные коррупционеры, которые говорят: нет, мы не хотим, чтобы кто-то там что-то смотрел…

Нельзя сделать нечто среднее? Скажем, собрать комиссию, члены которой пройдут проверку в СБУ, которые не будут представлять какие-либо политические силы. Возьмите того же волонтера Касьянова, который известен своей непримиримой позицией по отношению к любым коррупционерам, а также высоким патриотизмом и профессионализмом. Возьмите бывших военнослужащих, у которых есть аудиторское образование, допустим…

Возьмите этих людей. Сформируйте комиссию. Дайте ей доступ ко всем предприятиям, чтобы можно было понять, по каким суммам проводятся закупки. Надо проверить, есть ли откаты, и какие они. Думаю, что если убрать коррупцию, то не нужно будет по копейке с людей собирать со всей страны. Там на одной сделке… Хотя нет, не буду говорить цифры, а то начнется потом…

Там не надо быть гением и не надо участвовать в баталиях в Facebook. Просто опубликуйте цифры, по которым вы реально закупаете. Опубликуйте цифры, а люди, гражданское общество — оно само найдет. И находит, и покупает беспилотники по своим качествам куда лучше тех, что закупаются государством, причем по намного более дешевым ценам. Помните мой пример про закупку для бойцов Нацгвардии шапок-ушанок по 435 гривен вместо флисовых шапок по 30? Так примерно то же самое в любой сфере военных закупок.

Можно все, что угодно написать — создали не имеющий аналогов… Тут у нас чуть ли не каждая вторая разработка “не имеет аналогов в мире”. А, как ни странно, минометы взрываются. Люди из новых минометов боятся стрелять. Солдаты отказываются стрелять из этих новых минометов, понимаете? Потому что они взрываются в руках!

Проблема в том, что абсолютное большинство военнослужащих — из сел, потому что у них нет денег откупиться. Многие — малообразованные. Они боятся просто о проблемах говорить открыто. Жена работает за тысячу гривен где-нибудь в селе. А ему дают семь. Для него это большие деньги, и, все-таки, он не хочет, чтобы его вывели за штат.

Опять же, есть способы воздействия. Мне говорили, что в яму сейчас могут посадить не только за пьянку, но и за спор со старшим по званию.

— Серьезно?

— Да. Я уже слышал о таких случаях. Если нет работающей системы наказаний, не унижающей человеческое достоинство, то боевое подразделение нельзя выводить на фронт.

Так что проблема — не в несчастных, которые находятся внизу и вынуждены что-то делать. Проблема — в системе, которая поглощает. Не должно быть никаких иллюзий по поводу того, что возможна хоть какая-то борьба с системой кроме как на политическом уровне.

Следует принять волевое политическое решение — и убрать всю “верхушку”, генералов с занимаемых должностей. Нет никаких гарантий, что вместо них придут честные полковники. Хотя они есть. До уровня капитана, майора, есть честные люди.

У меня нет рецептов. Но я уверен в том, что толстопузых паркетных генералов необходимо срочно заменить на настоящих боевых офицеров, которые сейчас находятся на командных должностях среднего уровня. Это должно стать первым шагом.

— Не заменить, а просто убрать?

— Нет, заменить. Потому что это не те люди, которые нужны стране, армии. Большинство из них не являются профессионалами, специалистами своего дела. Толку от них — как от девушки, которая в “Фотосвите” за ксероксом стоит, когда ее поставят начальником медвойск. А почему бы и нет? У нас же волонтеры управляют закупками, генеральный прокурор не имеет юридического образования… То есть, можно ставить кого угодно куда угодно.

Впрочем, профессионализм — это такое дело. Всегда можно пригласить людей из-за границы, и это не будет проблемой. Эта практика была и есть. Можно отправить своих людей учиться за границу. Параллельно с этим можно найти людей в Украине, которые понимают, особенно в области артиллерии. Потому что может быть плохо с танковой войной, с пехотой, с тактикой — не развивалось это. Но стрелять-то, по крайней мере, из пушек украинцы умеют! В УССР выпускались хорошие артиллеристы, только надо принять волевое решение и обеспечить артиллерию единой современной системой.

Но есть проблема в коррупции. Схемы — давно отработаны. Везде. Доведены до идеала. Я ловлю себя на том, что каждый раз, разговаривая с каким-то деятелем, думаю: интересно, а с чего ты имеешь деньги? Я понимаю, что он для себя все давно уже оправдал. Что его красная линия давным-давно отодвинута далеко-далеко с помощью размышлений типа “мне мало платят, а я должен кормить семью”.

Их надо убирать, этих людей. Эти люди занимались подрядами. Подрядчик — это такой человек, который занимается бизнесом, находит работников, проводит оформление какое-то бумажное, что-то таскает. Вот генералы и полковники в штабах — это все подрядчики. Они не занимались военным делом до войны.

— Почему? Вы намекаете, что тот же “Волонтерский десант” мимикрировал под систему — или что?

— 100%. Более того: я считаю, что они сами стали системой. Не хочу и не буду утверждать, что они влились в откатные схемы — я этого не знаю наверняка и знать не могу. Но когда ты один попадаешь в систему, где есть заход и выход денег — ты не можешь ничего изменить.

Ведь как только ты этот доход остановишь, ты войдешь в противоречие с системой. В крайнем случае, просто будут давать не тебе, а следующему, который за тобой. А ты будешь сидеть на семь тысяч гривен зарплаты, тебя будет пилить жена: что ты, нам же тоже кушать надо, ты не забывай об этом! Тебя будет ругать народ, потому что ты — во власти, а значит — точно коррупционер…

Много проблем… С отсутствием нормального отбора бойцов. С оплатой для тех, кто идет на контракт.Если Украина хочет хороших военных, нужно обещать им не только флаг и гроб - Цви Ариэли (3)

Цви Ариэли обучает украинских военных. Фото: Facebook 

— А что не так с оплатой?

— Людям надо платить деньги, потому что это не просто специальность, это специальность очень опасная и очень трудоемкая. Если вы хотите людей, которые бы хорошо работали, надо им обещать не только флаг и гроб. А тут ведь за 3 года войны даже жетоны для всех бойцов не смогли сделать! Я в самом начале об этом говорил, что это самое первое, что надо сделать. Да и что тут делать, это же кусок металла. Это алюминий, вообще, дешевый, его в Украине производят, почему не надеть его на каждого солдата? Вы только представьте, сколько сил и средств (в том числе финансовых) тратит государство на идентификацию погибших солдат! А ведь в цивилизованных странах эти вопросы решаются путем поголовного оснащения военнослужащих элементарными индивидуальными жетонами.

Насчет зарплат контрактникам: мне кажется, они должны быть адекватными уровню профессионализма тех, кого мы хотим видеть в армии. Такие зарплаты никак не могут быть меньше, чем зарплаты высококвалифицированного персонала на гражданке. Как платить больше — не знаю, не финансист. Говорят, что у Украины не такой бюджет, как у большинства стран НАТО. Конечно это правда, но, если вы хотите людей качественных, должна быть адекватная и дифференцированная зарплата. Для пехотинца и для штабиста пехотной бригады, действительно хорошего специалиста, зарплата должна быть высокая. Для человека, который в Киеве или в Днепре охраняет блокпост, не может быть такой же зарплаты, как и там, на передке. То есть, тут должна быть максимальная дифференциация.

И на это направить все средства. Сделать зарплату меньше у этих и больше у тех. Может быть, надо уменьшить штат в армии вообще, потому что штат, если я не ошибаюсь, 250 тысяч человек — он очень большой.

Я наблюдал — есть люди, которые ничем особо полезным не занимаются. Не говоря уже о том же Главке. Вот взять и упразднить Главное управление Национальной гвардии. Чем плохая идея? Чем оно занимается? Все равно многие решения, в том числе финансовые и технические, проводятся не через него, а с помощью параллельных связей. К примеру, есть абстрактный комбат, который хочет исправить четыре БТРа, которые ему дали неисправными. В ответ на такое вполне логичное желание в Главке максимум, что ему дадут — это телефон завода. Они не будут бегать, это комбат должен делать, параллельно тренируя своих людей в качестве комбата и решая огромное количество сопутствующих вопросов. Ясно, что такой расклад чиновников Главка вполне устраивает. Но это же нонсенс, если смотреть с государственной позиции!

У меня есть знакомые из числа участников деблокации Донецкого аэропорта. Они говорят: когда был дан приказ, часть машин не выехала, а часть машин сломалась по дороге. Все из-за того, что выстроена параллель страха и лжи. Никто реально наверху не знает, что есть в войсках, а чего нету, что происходит и что не происходит. На уровне мелких подразделений нет аналитических отделов и так далее.

То есть, они боятся и не имеют инструментов для исправления технических средств. Я думаю, что волонтеры значительно больше меня могут рассказать, как они закупают для армии то, что туда должны предоставлять бесплатно. Закупают под столом, что называется.

Поэтому о какой-то победе можно говорить только в отсутствие активных боевых действий, в отсутствие движения войск. Если будут движения войск, включая ВВС, ВМС, ракетно-бомбовые удары по всем крупным населенным пунктам и с коротким марш-броском на Киев по практически неукрепленной линии границы в районе Чернобыля, то сразу все перестанут говорить о мощнейшей армии на континенте. Сразу. Вообще. Продолжение следует…

Автор: Лилия Рагуцкая

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело: https://news.online.ua/

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Готуймося до шикування в нових мундирах. З 2019 року все українське військо має надіти нові однострої.

Published

on

Через рік українська армія остаточно розпрощається з військовими одностроями пострадянського зразка

Нагадаємо: нові предмети військової форми одягу для нашої армії були розроблені волонтерською групою Віталія Гайдукевича і, без сумніву, докорінно змінили зовнішній вигляд захисника України. Зміни у тканині, обрисах, кольорах, символіці й знаках розрізнення вдало поєднали українську національну самоідентичність і європейську традицію. Більше року тривала робота волонтерів, ще стільки ж часу знадобилося фахівцям Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, аби завершити процес розробки і затвердження нових Правил носіння військової форми одягу.

Отже, на сьогодні новими правилами передбачено носіння елементів форми, які були введені з 2013 року, повністю нової символіки, знаків розрізнення і беретів — нової кольорової гами та призначення, запроваджено новий підхід до нарукавних знаків і розміщення на погонах знаків розрізнення військових звань — від ліцеїстів до генералів.

5530_p_13_img_0006Також новими правилами встановлено такі види військової форми одягу: парадна (парадно-вихідна), повсякденна, польова (службова морська), спеціальна (робоча) та спортивна.

Кожна з цих військових форм поділяється на літню та зимову, а також демісезонну — у повсякденній і польовій комплектаціях. За приналежністю військову форму одягу поділено на однострої Сухопутних військ Збройних Сил України, Повітряних Сил Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а також Десантно-штурмових військ та Сил спеціальних операцій.

Новими правилами носіння встановлено, що літню парадну (парадно-вихідну) форму одягу становлять кашкет або берет, кітель, штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, затвердженого Міністром оборони країни, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, напівчеревики чорного кольору. До комплекту зимових парадних та парадно-вихідних одностроїв входять шапка зимова повсякденна, пальто, кітель і штани навипуск кольору відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка білого (чорного у ССпО ЗСУ) кольору з краваткою кольору основної тканини, черевики чорного кольору, рукавички чорного кольору (чорного для військовослужбовців ВМС ЗСУ та ССпО ЗСУ), кашне білого кольору.

На відміну від парадної та парадно-вихідної форми одягу, які мають літній та зимовий комплекти, повсякденні однострої передбачено ще й для демісезонного носіння.

5530_p_13_img_0002У літньому варіанті «повсякденку» становитимуть берет (пілотка в авіації СВ ЗСУ, ПС ЗСУ та ДШВ ЗСУ), куртка і штани навипуск кольору, визначеного для відповідного виду, роду військ ЗСУ, сорочка кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини та напівчеревики чорного кольору. В демісезонний період, окрім цих предметів, передбачено носіння плаща, а взимку військовослужбовці одягатимуть шапку зимову, куртку зимову, куртку і штани навипуск, сорочку кольору «тан» з краваткою кольору основної тканини, напівчоботи (черевики) чорного кольору, рукавиці чорного кольору та кашне кольору, визначеного для відповідного виду чи роду військ.

5530_p_13_img_0003Цікаво, що генерали, адмірали та офіцери отримали право носити шкіряні рукавички, а військовослужбовці рядового та сержантського складу — трикотажні. При цьому передбачено, що під час військового вітання рукавички не знімають.

Що стосується погонів, то правилами встановлено, що погони кольору, визначеного для виду ЗСУ, носять на пальто зимовому, куртці зимовій, плащі демісезонному, кітелі, джемпері, сорочці кольору «тан», сорочці білого та чорного кольору (з коротким та довгим рукавом).

За призначенням погони поділяються на ті, що передбачені для парадного (парадно-вихідного) і повсякденного обмундирування, а також для польових одностроїв. За способом кріплення вони також різнитимуться і поділятимуться на так звані погон-муфту та погон із текстильною застібкою.

Погон-муфта кріпитиметься на пальтах зимових, куртках зимових, плащах демісезонних, кітелях, куртках, джемперах, сорочках (кольору відповідно до форми одягу). Погони з текстильною застібкою військовослужбовці носитимуть на куртках зимових, на куртках спеціального одягу, а також предметах польової форми одягу. На сорочці (з короткими рукавами), поло та куртці костюма-утеплювача фон погонів має бути на тон темніше за колір тканини. На погонах до джемперів, сорочок та польового обмундирування дозволено вишиті знаки розрізнення.

Також правилами дозволяється певне комбінування або заміна одних предметів одягу іншими. Так, берет кольору «марун» у ДШВ та кольору «сталь» у ССпО дозволяється носити в усіх випадках — за рішенням органу управління. Також берет дозволяється носити замість кашкета польового (кепі-бойове) з літньою польовою формою одягу. Окрім цього, замість берета з повсякденною формою одягу можна носити кашкет, а з літньою та демісезонною повсякденною формою одягу — пілотку для військовослужбовців ДШВ, шапку зимову із зимовою повсякденною формою одягу за температури повітря 0 градусів і нижче; кашкет замість шапки зимової при зимовій парадно-вихідній формі одягу; кітель замість куртки при літній повсякденній формі одягу; сорочки білого або чорного кольору з довгими або короткими рукавами — з погонами і краваткою (краваткою-стрічкою для військовослужбовців-жінок) без кітеля з літньою парадною (парадно-вихідною) формою. В робочих кабінетах дозволено носіння джемпера з погонами. При цьому пуловер із V-подібним вирізом горловини носиться із сорочкою і краваткою, а з круглим вирізом горловини — без сорочки і краватки. Також поза строєм поверх джемпера дозволяється одягати куртку.

Певні особливості нових правил стосуються деяких елементів одягу жінок-військовослужбовців. Зокрема представницям слабкої статі при перебуванні у військовій формі одягу дозволяється носити сумки однотонних неяскравих забарвлень, колготки чорного або сірого кольору, туфлі і чобітки цивільного зразка з парадно-вихідною і повсякденною формою одягу, а також у дощову погоду вони можуть, не порушуючи нових правил носіння, доповнювати свій гардероб парасолькою чорного або темно-синього кольору.

Відображено в нових правилах і реалії бойових буднів у районі проведення антитерористичної операції. Так, усім категоріям військовослужбовців під час виконання бойових та навчально-бойових завдань дозволяється носіння «тактичних» бороди та вусів за умови, що вони мають відповідати вимогам гігієни і не заважати використанню засобів індивідуального захисту та носінню спорядження. Також військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, дозволяється носити цивільний одяг у позаслужбовий час, а за окремою вказівкою — у службовий час. Окрім контрактників, переодягатися в цивільне отримали право й військовослужбовці строкової служби — під час перебування у відпустці, а курсантам і ліцеїстам це ж дозволено робити в позаслужбовий час за межами військової частини.

Іван СТУПАК

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending