Зв'яжіться з нами

Cтатті

Які судна від західних партнерів очікують ВМС України

Опубліковано

на

Існу міф, що Україні не продадуть іноземних бойових кораблів, морське озброєння чи будь-що військовове для вітчизняного флоту. Насправді, це міф. Флот вів і веде переговори з рядом країн щодо можливостей отримання (купівлі) кораблів чи катерів – як вживаних так і нових. Сьогодні хочу розповісти про те, що могло б поповнити корабельний склад вітчизняного війська за умов бажання, політичної волі та готовності платити.

Патрульні катери Island – США (від 4 млн $ за 1)

Патрульні катери Island вирбництва США

Напевно, лише лінивий не чув про епопею з отриманням від США катерів класу «Island». 2 катери цього проекту, а саме USCGC Cushing (WPB-1321) та USCGC Drummond (WPB-1323), ще з 2015 року очікують на передачу Україні. Самі катери Україна отримає безоплатно, але має покрити: поточний ремонт, модернізацію та переобладнення під наші потреби, доставку до Одеси, підготовку екіпажу. Орінтовна сума витрат – 4 млн $ за один. Звісно, у випадку встановлення якихось додаткових сучасних систем озброєння ціна буде зростати.

Катери класу «Айленд» будувалися верф’ю Bollinger Shipyards в Локпорті (штат Луїзіана) з 1985 по 1992 роки в кількості 49 корпусів (бортові номери WPB 1301 – WPB 1349) для Берегової охорони США. Мають повну водотоннажність 168 т, довжину 110 футів (34 м), сталевий корпус і алюмінієву надбудову. Двохвальна дизельна енергетична установка потужністю 6200 к.с. забезпечує швидкість до 29,5 уз. Екіпаж складає 16 осіб, автономність п’ять діб. Катери оснащені РЛС загального виявлення AN/SPS-73, моторним човном, штатне озброєння складається з 25-мм автоматичної артилерійської установки Mk 38 Bushmaster і двох-чотирьох 12,7-мм кулеметів М2НВ
Для України патрульники плануються роззброєними, однак, США готові продати модуль 25-мм АУ Mk 38 Bushmaster (вартість від 2 млн $ за установку) та дооснастити ними катери.

ВМС України розглядали варіант доостащення Айлендів під патрульно-протидиверсійні завдання. У цьому випадку планували оснастити дистанційно-керованим бойовим модулем на баці (наприклад, аналогічному до тих, що стоять на серійних МБАКах або 30-мм корабельною арт установкою Ак-306 з ОеЛС «Сармат»), протидиверсійною гідроакустичною станцією (наприклад, вітчизняною «Тронкою»), протидиверсійним гранатометним комплексом, портативною барокамерою, обладнанням для роботи доглядових водолазних команд. Також, можливе встановлення сучасних систем пасивного захисту, попередження про лазерне опромінення та постановки димових (аерозольних) завіс – подіне обладання встановлено на МБАКах проекту 58155.

Наявність подібних катерів у вітчизняному флоті дозволила б вести ефективне патрулювання територіальних вод та виклчної економічної зани, проводити висвітлення надводної обстановки, розвідку та цілеквазання, брати участь у пошуково-рятувальних операціях, організовувати протидиверсійну оборону портів, місць базування флоту. Завдяки хорошій морехідності, автономності та умовам проживання екіпажу можливе налагодження постійної ротаційної присутності у визначених районах Чорного моря. Також, катери сприятимуть налагодженню якісної морської підготовки екіпажів ВМС та залучатимуться до міжнародних заходів співробітництва.
На сьогодні Міністерство оборони утвердило рішення про отримання Айлендів. Однак, так і не визначено процедуру за якою МОУ має оплатити США кошти за них (без посередників у вигляді Укроборонпрому чи інших компаній «прокладок»).

Великі патрульні катери HDMS Diana – Данія

Великі патрульні катери HDMS Diana виробництва Данія

Серія з 6 катерів побудована протягом 2005-2009 років для ВМС Данії з метою патрулювання територіальних вод та заміни застарілих патрульників класу Barso. Водотонажність – 185 тон, довжина – 43 м, осадка – 2 м, силова установка складається з 2-х дизелів MTU 396 16V TB94, швидкість ходу до 25 вузлів (46 км/год), дальність ходу до 1000 миль (допустима експлуатація при 10-ти см кризі). Озброєння як для такого тонажу досить скромне – 2 12,7-мм кулемети Браунінг. Також, патрульники оснащені моторним човном та мають можливість додаткового розміщення до 15 осіб.

Однією з головних особливостей класу Діана є єдиний стандартний контейнер StanFlex, який дозволяє переоснащувати катер під необхідні завдання за короткий проміжок часу. Серед можлививх варіантів оснащення StanFlex є 2 по 2 ПКР «Гарпун», модуль ППО під УВП Mk 48 Mod 3 (6 контейнерів) RIM-7 Sea Sparrow, модулі під гідроукустичні комплекси, торпеди, мінно-тральне обладнення а також дослідницьке океанографічне обладнання. Також існує контейнер радіотехнінчої розвідки. Дані модулі є стандартними у ВМС Данії та йдуть на всі сучасні кораблі флоту цієї країни (патрульні, тральщики, корвети, фрегати).

Схема розміщення обладнання на HDMS Diana

Головна передава патрульників Діана перед Айлендами полягає у молодому віці (катерам до 10 років) та модульності виконання, що може дозволити використовувати їх у широкому діапазоні завдань – від пошуково-рятувальний, до водолазних та мінно-тральних. Втім, ціни тут значно вище.

 

Патрульні корвети «Standard Flex 300» – Данія (від 12 млн $ за 1)

Патрульні корвети «Standard Flex 300» виробництва Данія

Серія з 14 багатоцільових малих корветів Standard Flex 300 будувалася з 1985 по 1996 рік для ВМС Данії та мали замінити відразу 3 типи застарілих кораблів: 6 торпедних катерів типу Søløve, 6 тральщиків Sund та 8 патрульних катерів типу Daphne. Це стало можливим завдяки застосуванню вже згаданої модульної системі StanFlex.

Водотонажність (повна) – 480 тон, довжина – 54 м, осадка – 2,5 метри. Силова установка типу CODAG складається з турбіни LM500 та 2-х дизелів MTU 16V 396TB94. Максимальна швидкість до 30 вузлів, дальність ходу – 3860 мил (при 18 вузлах). Екіпаж до 30 осіб в залежності від конфігурації обладнання. Корвети оснащені бойовою інформаційною системою від компаній Saab Systems та Terma Elektronik, системою управління озброєнням Celchis Tech 9LV 200 та рядом радіолокаційних систем. Озброєння модульне, і залежить від завдань. «класичний» варіант передбачає 1 76-мм арт установку Ото Мелара на баці та 2 12,7-мм кулемети. Додатково може бути встановлено контейнер StanFlex з ПКР Гарпун (4-8 шт), модуль ППО під УВП Mk 48 Mod 3 (6-12 контейнерів) RIM-7 Sea Sparrow, торпедні апарати, а також система постановки мінних загороджена на 60 морськимх мін.

Цікаво, що саме Standard Flex 300 обрала Литва для нарощування корабельного потенціалу своїх ВМС ( у складі флоту Литви 4 таких корвети, з яких 1 отримано у 2017 році).

Корвети Standard Flex 300 є одним з найкращих рішень у категорії ціна/якість/функціональність/витрати на експлуатацію. Це повноцінні бойові кораблі які можуть виконувати пошуково-ударні функції (на відміну від попередніх патрульних варіантів) але за рахунок модульності можуть виконувати й інші завдань, чим компенсують відсутність у складі ВМС спеціалізованих кораблів чи суден.
Втім, вартість повністю оснащеного корабля з боєкомплектом (який потрібно купувати окремо) складатиме не один десяток мільйонів доларів. А також потягне додаткові кошти на підготовку екіпажів на відповідні системи та їх експлуатацію. Хоча, маленька Литва дозволяє собі утримувати 4 таких корвети…

 

Патрульний корвет River – Великобританія (від 15 млн $ за 1)

Патрульний корвет River виробництва Великобританія

Тип великих патрульних корветів океанського типу які будувалися для Королівського флоту Британії (9 корпусів), Таїланду (2 корпуси) та Бразилії (3 корпуси) з 2002 року і по нині у декількох різних модифікаціях які різняться розмірами, архітектурою, системами та обладнанням.

Водотонажність – 1700 тон (тут і далі даємо ТТХ 1-ї серії про можливості купівлі якої велися переговори), довжина – 79,5 м, осадка – 3,8 м. Силова установка представлена 2 дизелями MAN 16V28/33D, швидкість ходу до 20 вузлів, дальність ходу до 5500 морських миль, автономність – 21 доба. Озброєння мінімальне – 1 20-мм гармата та декілька кулеметів різного калібру.
Корвет оснащений двома 7-ми метровими човнами типу RIB та здатен брати на борт додатково до 20 осіб, має вертолітний майданчик на кормі.

Головне призначення даних кораблів – патрулювання та присутність у визначених морських районах, пошуково-рятувальні та гуманітарні операції, допомога у ліквідації наслідків стихійних лих, боротба з пірацтвом та тероризмом.
Кораблі типу River мають значний модернізаційний потенціал та можуть бути переоснащені потужним корабельним озброєнням (у тому числі ПКР та ЗРК). Також, великі розміри, автономніть та дальність ходу дозволяють виконувати середземноморські походи та виходи у світовий океан, що наразі для ВМС України фактично не можливе.

На сьогодні Британія готова продати 1 корвет цього типу Severn, який цьго року було виведено зі складу ВМФ.

Висновки
Західний ринок вживаних кораблів великий і різноманітний. По всім вищеозвучених проектах велися переговори між представниками України та відповідних країн. На жаль, головна пролблема купівлі того чи іншого корабля лижить значно у вищій площині аніж командування вітчизняного флоту чи Мінооборони. І тут, зазвичай, вирішальними є бізнесові інтереси тих чи інших груп аніж необхідність швидкого нарощування корабельного потенціалу ВМС України та безпеки південних регіонів.

Захід готовий бачити в Україні надійного, платеспроможного і відповідального партнера з яким можна співпрацювати на ринкових умовах та якому можна постачати сучасні системи озброєння.

Тарас Чмут

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело: http://mil.in.ua/

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending