Connect with us

Cтатті

Які фактори стримують російського агресора

Published

on

Ще у травні нинішнього року, доповідаючи Сенату Сполучених Штатів Америки про можливий розвиток подій у збройній боротьбі на Донбасі, американська розвідка дійшла одностайного висновку, що найближчим часом (малися на увазі 2017–2018 роки) війна на Сході України навряд чи зазнає якихось кардинальних змін за своєю сутністю та змістом. На думку американських розвідників, у нас (України) попереду тривала і виснажлива позиційна збройна боротьба, принаймні у найближчі 1–2 роки

Зокрема директор Спеціального агентства військової розвідки Міністерства оборони США (Пентагону) генерал-лейтенант Вінсент Стюарт, виступаючи перед сенаторами — членами Комітету Сенату США з питань збройних сил, зазначав:

— Конфлікт на Сході України між підтримуваними Росією сепаратистами та українським урядом, ймовірно, збережеться протягом як нинішнього, так і, можливо, наступного року, тоді як надії на повну імплементацію Мінських угод дедалі більше стають примарними.

Пан Стюарт також сказав, що «…треба при цьому мати на увазі, що Росія навряд чи відмовиться від дестабілізуючих дій на Донбасі протягом найближчого часу». Щодо перспектив суто збройних зіткнень у районі бойових дій, то подальший їх розвиток в цьому сенсі американська розвідка також змалювала доволі чітко:

«Інтенсивність бойових дій уздовж лінії зіткнення, ймовірно, буде залишатися обмеженою до рівня невеликих боїв тактичного рівня, хоча нинішній владний режим Росії буде, безумовно, зберігати готовність до різкої ескалації конфлікту та нарощування розмаху і масштабів війни». Певна частина так званих експертів та «пророків», які регулярно віщують у вітчизняних ЗМІ, істерично репетують, що найближчим часом на Україну посуне майже суцільна кремлівська орда, яка розчавить не тільки усе те, за що люди виходили на Майдан, а й країну загалом. Особливо ці крики активізувалися після анонсованої Секретарем РНБО України Олександром Турчиновим зміни формату реінтеграції окупованих районів Донбасу до складу нашої держави.

Адепти цього напрямку схильні до утрируваного сприйняття навколишньої реальності. Путінські танки за дві години домчать до Києва, усе пропало, навколо зрада, ворог ось-ось почне широкомасштабний наступ — регулярно доноситься з телеекранів, шпальт газет та численних сайтів у мережі Інтернет. У таких випадках ці «обізнані та тямущі» пророки зазвичай оперують вражаючими цифрами щодо розгортання біля наших кордонів угруповань російських військ, лякають кількістю танків у складі окупаційних формувань на Донбасі та іншими показниками, здатними до глибини душі вразити якусь домогосподарку або ветерана офісних баталій, але навряд чи викликати хвилювання в українських військовиків, які нині тримають міцну оборону на Донбасі. Цікаво, що всі ці експерти зовсім не замислюються над тим, що ж досі заважало Путіну розпочати цей горезвісний повномасштабний наступ? Що його зупиняло і дотепер зупиняє? Чому «мирні шахтарі та металурги», які познаходили завдяки нинішньому кремлівському режиму в шахтах Донбасу та придбали у російському воєнторзі купу важкого озброєння, донині не «взяли Лондон», як вони люблять базікати в ефірі різноманітних телевізійних каналів? Де обіцяний та широко розрекламований вихід або принаймні спроба виходу «до кордонів Донецької та Луганської областей»?

Звісно, головна причина краху всіх цих планів та сподівань добре відома — дії Збройних Сил України. Саме вони та їхня здатність чинити організований військовий опір агресору стримували і сьогодні стримують Кремль від того, аби дійсно перетворитися на стихійну завойовницьку орду. Очевидно, що перш ніж мріяти про «штурми Берліна та Лондона», окупаційним військам варто було би спромогтися відбити хоча б північну частину села Зайцеве на північ від Горлівки або відсунути бодай на кількасот метрів українські війська від Ясинуватської розв’язки біля Авдіївки.

Замість цього адепти «руского міра» продовжують вибудовувати плани «підкорення Марсу і Британського королівства», не маючи жодних підстав сподіватися на їх реалізацію. А разом із ними й деякі вітчизняні експерти схильні вбачати найближчим часом заміну позиційної війни на Донбасі так званим «широкомасштабним наступом російських військ» або принаймні різкою ескалацією бойових дій.

Водночас у цьому сенсі війна на Сході України має низку особливостей, які, власне, і стримують кремлівський режим від продовження агресії саме військовим шляхом. Більше того, багато в чому встановлення на фронті певної рівноваги мало не тільки військові причини, а й зовнішньополітичні та фінансово-економічні. І саме під таким кутом треба розглядати перспективи та можливості відновлення активних бойових дій оперативно-тактичного масштабу на Донбасі у найближчому майбутньому.

А ситуація в цій сфері для агресора чим далі, тим більше стає катастрофічною. По суті, він через окупацію Криму та гібридну агресію на Донбасі опинився у ролі такого собі «крокодила», який ухопив шматок, більший за той, який здатний проковтнути. І виплюнути він його також з певних причин не може…

Звісно, цей кремлівський «крокодил» у відчаї від усвідомлення неминучого фатального кінця може спробувати атакувати. Але що з того вийде?

З військового погляду, це буде дуже дорого для Кремля. Причому в усіх сенсах — і за ймовірними людськими і матеріальними втратами, і за фінансовими вкладеннями в підготовку та проведення такої кампанії. І навіть у випадку більш-менш швидкого розгрому регулярного українського війська (що, зрештою, зовсім не є очевидним навіть у разі застосування ворогом ядерної зброї, особливо в контексті набуття ЗС України протягом останнього часу високого рівня боєздатності) і, відповідно, припинення існування як цілісної системи української держави, це зовсім не гарантує Путіну і його компанії кінцеву перемогу в Україні. Адже й тоді українці навряд чи припинять чинити опір агресору, перевівши боротьбу з ним із конвенціональної форми в асиметричну. Отже, традиційно схильні, вправні та вмілі у веденні боротьбі в підпіллі та партизанськими методами українці отримають значний шанс зрештою знесилити ворога та розгромити його. А коли пригадати, що окуповану 40-мільйонну країну доведеться «утримувати» та «годувати», то шанси на російську окупацію стають і зовсім примарними (достатньо пригадати, що навіть сьогодні захоплену третину Донецької та Луганської області російський бюджет ледве тягне).

З позицій зовнішньої політики, яка нерозривно пов’язана з фінансово-економічною кон’юнктурою в самій Росії, широкомасштабна агресія проти України, як і будь-яке масштабне загострення в районі ведення бойових дій, безумовно, стане для путінського режиму катастрофою. Щоб це зрозуміти, достатньо оцінити в ракурсі макроекономічних категорій ефект, який чинять на російську економіку та фінанси вже запроваджені міжнародні санкції за гібридну агресію у Криму та на Донбасі. Навряд чи у випадку її розширення або переведення в конвенціональну форму ці санкції будуть зняті чи бодай полегшені. Вони радше перетворяться на суцільну політичну та фінансово-економічну ізоляцію країни-агресора, а рух українського спротиву, безумовно, отримає всебічну, також і військово-технічну, підтримку світової спільноти. Окрім того, не слід забувати про активи нині владарюючої російської еліти, які переважно «складовані» на Заході. Як кажуть у таких випадках, один необережний рух — і ці активи дуже швидко перетворяться на пасиви.

Отже, підбиваючи підсумки, можна визнати, що американська військова розвідка, доповідаючи у травні цього року своїм сенаторам про найближчі прогнози відносно агресії РФ проти нашої країни, значною мірою мала рацію. Об’єктивних причин для розширення саме у військовому сенсі поки що немає. Останні теракти, організовані російськими спецслужбами в Україні проти офіцерів вітчизняних спеціальних служб та Сил спеціальних операцій, це опосередковано підтверджують. Образно кажучи, замість танка та гармати кремлівський режим в агресії проти України вирішив застосовувати плащ та кинджал.

Автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://na.mil.gov.ua/

Cтатті

Нелегкий вибір для армії: зарплата чи зброя

Published

on

Бюджет українських Збройних сил дозволяє вирішувати лише тактичні питання розвитку армії, а не їхньої модернізації. З найбільших проблем, які є у війську, – застаріла техніка, повільні темпи її ремонту та модернізації, слабкий рівень підготовки молодших командирів. 

Про це повідомляє народний депутат, член Комітету з нацбезпеки та оборони Олександр Бригинець.

«І уряд, і міністерство оборони, і Верховна Рада в питання військового бюджету виходять сьогодні з фінансових можливостей, які є в державі. Хочеться думати про далекі плани, але потрібно купувати саме те, що допоможе нам в даний момент, в війні, яка йде зараз. Тому найкращі сучасні озброєння, які можна було б купити, носять стратегічний характер і в цій війні можуть і не знадобитися. Фінанси нас змушують думати про день сьогоднішній, завтрашній, максимум післязавтрашній. Тобто вирішувати тактичні питання», – зазначив Бригинець.

За його словами, в питанні озброєння армії також йде розрахунок на іноземну підтримку.

«Але точно ніхто нам не виділить гроші на підвищення оплати військовослужбовцям. Тому потрібно вирішувати, що краще – заплатити сьогодні з наявного бюджету гроші солдату, або купити якесь краще озброєння», – пояснив народний депутат.

Нагадаємо, що раніше міністр оборони Степан Полторак планував, що бюджет міністерства у 2018 році має перейти з бюджету утримання на бюджет розвитку. В Міністерстві оборони порахували, що їм у 2018-му добре було би мати 141,2 млрд грн, але у Державному бюджеті відомству виділили набагато менше від бажаного – 83,3 мільярди (2,56% ВВП).

Військо отримало майже вдвічі менше, ніж просило, однак на 14,5 млрд. грн або на 20,7 % більше, ніж у 2017 році. Розгулятися на ці гроші в армії не вийде, однак багато чого зробити вдасться, наприклад, підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям, провести реформи тощо

Слід не забувати, що проводить Україна свої реформи в умовах війни. Хотілося би, щоб війна розглядалася не як виправдання повільного реформування, а як стимул зробити все швидше, зробити систему такою, щоб вона не залежала від окремих осіб, а працювала досконало сама по собі. За відточеними стандартами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Continue Reading

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending