Connect with us

Cтатті

Як брати міста мільйонники, перед взяттям Донецька – урок Мосулу

Published

on

На Україну рано чи пізно чекає складне завдання – звільнення окупованих територій, а головне – таких великих міст як Донецьк та Луганськ. І хоча зараз про це говорити зарано, а ситуація до того моменту може кардинально змінитися, все ж таки варто розглянути як проводилася аналогічна військова операція в Іраку. Мова йде про звільнення від сил «ІДІЛ» одного з найбільших міст Іраку – майже двохмільйонного Мосула. Ця битва вважається однією з наймасштабніших військових операцій останнього десятиріччя. Перебіг подій та особливості, які можуть бути корисними і в Україні, розбирали експерти американського військового порталу Defense One.Результат пошуку зображень за запитом "мосул"

Наступ на Мосул розпочався 17 жовтня 2016 року, коли до другого за кількістю населення міста країни під прикриттям авіації було перекинуто більш ніж 100-тисячний підрозділ, який складався з місцевих добровольців, регулярної армії та спецпризначенців з Іраку та західної коаліції. Орієнтовне співвідношення сил з «ІДІЛ» складало 10 до 1 на користь коаліційних сил. Просування сил з півдня, сходу та півночі країни до Мосула тривало усього 14 діб. Першими до передмістя потрапили бійці сил спеціальних операцій Іраку, які за два тижні змогли подолати близько 25 км. Але проведення таких масштабних і координованих атак виявилися набагато складнішими у наступні місяці.

Результат пошуку зображень за запитом "мосул"

Операція показала, що означає боротьба проти добре підготовленого противника в обороні. Бойовики «ІДІЛ» активно використовували підземні тунелі та завішані тканиною вулиці для прихованого пересування містом. Вони розгорнули артилерію, як звичайну, так і імпровізовану саморобну. Крім того, був створений цілий флот невеличких човнів для боїв на річках. Все місто було переповнено автомобілями з вибухівкою, які постійно оновлювалися. За словами заступника командувача коаліцією бригадного генерала Ріка Урібе, кількість таких вибухових пристроїв особливо зросла в листопаді та грудні, коли об’єднані сили змогли потрапити в передмістя. З часом інтенсивність застосування таких пасток зросла до п’яти на день. Для створення таких автобомб використовувалися міни та ракети, деякі колись викрадені з іракських військових сховищ, а деякі просто зібрані з металобрухту. Крім того «ІДІЛ» використовував міни та ракети, деякі викрадені з запасів армії Іраку, деякі виготовлені з нуля. «Вони часто були абсолютно некерованими і неточними, але їх запускали буквально десятками», – зазначив казав Урібе. Звичайно, як більшість радикальних ісламських рухів, бойовики застосовували і смертників з бомбами, в тому числі і дітей, що продовжується до цього часу.

Результат пошуку зображень за запитом "fight for mosul"

На початку листопада іракські спецпризначенці змогли прорватися до східної частини міста. Однак опір бойовиків значно посилився, постійно зростало застосування автобомб, відповідно зростала і кількість авіаударів коаліційних сил по заводам, де вироблялися вибухові пристрої. Просування в глибину міста вимагало більше розвідувальних даних, тому іракські сили захопили студію телебачення, що дозволило оперативно передавати нову інформацію про кустарні заводи, артилерійські сховища та перероблені комерційні безпілотники, здатні нести озброєння.

До 2016 року багато груп бойовиків вже використовували звичайні побутові дрони для спостереження та розвідки, але битва за Мосул стала першою, де зафіксовано застосування саме ударних БПЛА недержавними силами. Мова йде про так звані дрони-камікадзе із вибуховими пристроями на борту та БПЛА, що здатні перевозити і скидати гранати (аналогічно тим, які вже неодноразово були використані терористичними силами «ДНР» проти українських артилерійських сховищ – Ред.). І хоча в січні сили «ІДІЛ» вдалося витіснити з східної частини Мосулу, їхні дрони ставали все більш серйозною загрозою. Однак, таку тактику було доволі легко скопіювати і вже за кілька тижнів іракська федеральна міліція вже мала власні ударні БПЛА, що скидали 40-мм гранати.Результат пошуку зображень за запитом "мосул"

24 січня було звільнено східну частину міста і коаліція провела перегрупування сил, що тривало кілька тижнів. Наступна фаза складалася в просуванні через річку Тигр, мости через яку були здебільшого знищені. Водночас, командування коаліційних сил використало цей час для вивчення найбільш ефективних тактик і розбору недоліків. Як зазначив Девід Вітті, «зелений берет», полковник у відставці, який займався підготовкою іракської антитерористичної служби (АТС), на першому етапі було зроблено чимало помилок. «Одна з найбільших – те, що на початку битви АТС була фактично єдиним підрозділом, який зайшов в східну частину міста», – підкреслив він. Для Багдаду це стало одночасно і перевагою, адже спеціальні сили змогли швидко просунутися в місто, і недоліком, бо коаліційні сили почали розраховувати в веденні наступальних дій лише на спецпризначенців. Разом з тим, АТС створювалася як елітний підрозділ спеціальних операцій, і він не був призначений для проведення зачисток в місті, для цього була необхідна регулярна армія.

Результат пошуку зображень за запитом "fight for mosul"

АТС, або як їх ще називали «Золоті лицарі» воювали в східному Мосулі місяць поки решта підрозділів залишалися за межами міста. Лише в грудні, коли було відкрито інші напрямки, до міста зайшли іракська армія та федеральна поліція, після чого разом вони змогли досягти певного прогресу. При цьому, на думку авторів, така пауза змогла навчити іракських командирів важливому аспекту тактики. За словами Вітті, коли здійснювалися атаки в багатьох напрямках одночасно, це мало значний успіх. «Але як тільки намагалися зосередити всі сили на одному напрямку – починалася справжня м’ясорубка», – зауважив він. В такому випадку сили «ІДІЛ» могли зібрати своїх найкращих бійців і техніку в одному секторі, щоб максимально ефективно протистояти іракцям.Пов’язане зображення

У березні коаліційні сили почали наступ на старе місто Мосула, де в середині 2014 року вперше оголосив халіфат лідер «ІДІЛ» Абу Бакр аль-Багдаді. Це була надзвичайно важка місцевість для атакувальних дій, що добре розуміли іракські військові та західні експерти. “Це було б складною битвою для будь-яких сил”, – підкреслив Вітті.  Старий Мосул являв собою абсолютно інший тип місцевості, там була дуже щільна забудова, вузькі вулиці, які не дозволяли застосування техніки. Крім компактності, тут була велика кількість мирного населення, яка мешкала в цьому районі, що призвело до жертв серед цивільних. Разом з використанням «живих щитів» бойовиками «Ісламської держави» ці фактори перетворили наступ в тривалий кривавий тупик, з цивільним населенням проміж сил, що воюють.

Так, одним з найбільш трагічних епізодів цієї війни став удар коаліційних сил 17 березня по району аль-Джадіда в західному Мосулі. Тоді іракські військові запросили авіаудар по двох снайперах на даху будинку, що викликало детонацію вибухівки поруч. В результаті це призвело до загибелі понад 100 іракців. Повітряна атака на Аль-Джадіду ознаменувала поворотний момент. Коаліція зменшила частоту використання авіації по ймовірних заводах вибухівки, хоча керівники операції підтримували нанесення авіаударів під час атаки на Мосул.

Втім, основна частина боїв тривала на землі в особливо небезпечних умовах. Через такі особливості експерти прирівняли бої за Мосул до  чеченського Грозного та в’єтнамського Хюе. Пропонуючи битву за Сталінград в якості історичної паралелі, Вітті підкреслив, що на відміну від радянських та німецьких сил, іракські військові намагалися максимально зберегти інфраструктуру та захистити місцевих мешканців. В решті решт, 10 липня прем’єр-міністр Іраку Абаді, разом з військовим командуванням офіційно оголосив про визволення Мосула.

Результат пошуку зображень за запитом "мосул"

Наступ тривав 266 днів, довше ніж битва за Сталінград. Станом на березень в результаті проведення операції за оцінками західних експертів загинуло більше 7 тисяч та поранено ще 22 тисячі цивільних осіб. При чому за різними даними від 600 до 1200 іракців загинуло через авіаудари коаліційних сил. В наслідок боїв зазнали втрат і іракські військові – загинуло близько тисячі осіб, ще 6 тисяч було поранено. Втрати «ІДІЛ» не піддаються офіційному обчисленню, але ймовірно складають від 6 до 16 тисяч бійців. При цьому «ІДІЛ» все ще контролює території на півдні та заході від Мосула. “Осередки «ІДІЛ» існують в Нінаві, Хавізі та долині річки Ефрат в провінції Анбар”, – заявив журналістам міністр оборони США Маттіс під час свого першого брифінгу 19 березня. Тому, за словами авторів статті, бої за Мосул та його околиці можуть незабаром закінчитися, але війна проти «ІДІЛ» ще дуже далека від завершення.

 Автор: Юрій Лапаєв
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції. *Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://tyzhden.ua/World/

Cтатті

Нелегкий вибір для армії: зарплата чи зброя

Published

on

Бюджет українських Збройних сил дозволяє вирішувати лише тактичні питання розвитку армії, а не їхньої модернізації. З найбільших проблем, які є у війську, – застаріла техніка, повільні темпи її ремонту та модернізації, слабкий рівень підготовки молодших командирів. 

Про це повідомляє народний депутат, член Комітету з нацбезпеки та оборони Олександр Бригинець.

«І уряд, і міністерство оборони, і Верховна Рада в питання військового бюджету виходять сьогодні з фінансових можливостей, які є в державі. Хочеться думати про далекі плани, але потрібно купувати саме те, що допоможе нам в даний момент, в війні, яка йде зараз. Тому найкращі сучасні озброєння, які можна було б купити, носять стратегічний характер і в цій війні можуть і не знадобитися. Фінанси нас змушують думати про день сьогоднішній, завтрашній, максимум післязавтрашній. Тобто вирішувати тактичні питання», – зазначив Бригинець.

За його словами, в питанні озброєння армії також йде розрахунок на іноземну підтримку.

«Але точно ніхто нам не виділить гроші на підвищення оплати військовослужбовцям. Тому потрібно вирішувати, що краще – заплатити сьогодні з наявного бюджету гроші солдату, або купити якесь краще озброєння», – пояснив народний депутат.

Нагадаємо, що раніше міністр оборони Степан Полторак планував, що бюджет міністерства у 2018 році має перейти з бюджету утримання на бюджет розвитку. В Міністерстві оборони порахували, що їм у 2018-му добре було би мати 141,2 млрд грн, але у Державному бюджеті відомству виділили набагато менше від бажаного – 83,3 мільярди (2,56% ВВП).

Військо отримало майже вдвічі менше, ніж просило, однак на 14,5 млрд. грн або на 20,7 % більше, ніж у 2017 році. Розгулятися на ці гроші в армії не вийде, однак багато чого зробити вдасться, наприклад, підвищити грошове забезпечення військовослужбовцям, провести реформи тощо

Слід не забувати, що проводить Україна свої реформи в умовах війни. Хотілося би, щоб війна розглядалася не як виправдання повільного реформування, а як стимул зробити все швидше, зробити систему такою, щоб вона не залежала від окремих осіб, а працювала досконало сама по собі. За відточеними стандартами.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

 

Continue Reading

Cтатті

Крим повернемо тоді, коли українці будуть готовими віддавати за нього життя

Published

on

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що Росія підло скористалася ослабленням центральної влади в Києві для анексії Криму.

Меджліс задовго до 2014-го попереджав українську владу про небезпеку створення в Криму загонів проросійського “козацтва”, однак на це не звернули уваги, заявив заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу “Народ проти” на телеканалі ZIK.

“Коли сидів у тюрмі, я бачив зміни, які відбуваються в Україні. Звідти ми оцінювали ці зміни не за доходом на душу населення, а за рівнем патріотизму й самовідданості українців, які сьогодні захищають свою територію на Донбасі ціною власної крові, – ми оце оцінювали. Крим повернеться тоді, коли відчуємо, що кожен українець готовий віддавати своє життя за нього так само, як зараз за Донбас”, – зазначив він.

Чийгоз додав, що Київ призначав до влади в Криму людей без проукраїнської позиції.

“Із листопада 2013-го усі проросійські процеси в Криму вже почали активізуватись. Росія підло скористалась відсутністю сконцентрованої влади в Києві, коли не було змоги управляти армією, СБУ, міліцією. І ми бачили, що в Криму стоять частини української армії, де командувачі вже на той час здали їх”, – наголосив він.

Заступник голови Меджлісу додав, що після арешту спілкувався з полковником ФСБ із Москви, який розповів йому, що українські військові зрадили присязі тому, що їхні генерали перейшли на сторону РФ.

“Я запитав полковника ФСБ: “А ви кому присягу давали – генералові чи батьківщині?”. У цьому помилка наших структур – коли давали присягу батьківщині – вони її не сприймали як батьківщину, вони були ситуативниками. Тому ми повернемо Крим, коли станемо справжніми громадянами України”, – підсумував Чийгоз.

У вересні підконтрольний Росії суд Криму засудив Чийгоза до восьми років колонії суворого режиму за організацію масових заворушень під час окупації Криму Росією 2014 року.

Пов’язане зображення

Того самого місяця ще одного заступника голови Меджлісу – Ільмі Умерова засудили на два роки колонії-поселення за висловлювання про необхідність посилення санкцій проти Росії, які можуть змусити її піти з Криму і з Донбасу. Чийгоза із січня 2015 року утримували в СІЗО, вирок Умерова не набув чинності, останнім часом він перебував у лікарні.

25 жовтня Чийгоза та Умерова відправили літаком до Туреччини. За словами лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, це стало можливим завдяки зусиллям керівництва України, міжнародних організацій і президента Туреччини.

27 жовтня Умеров і Чийгоз прилетіли до Києва. На прес-конференції вони повідомили, що мають намір повернутися до Криму.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading

Cтатті

Армія обрала якісну систему зв’язку, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan»

Published

on

Члени комісії від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення

Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. Й бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. Й оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного піке, доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу — в найважливіших, опорних. Одним із них є військовий зв’язок.

Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах вносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі з сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.

Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови — якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою — обороноздатність та безпека України. І буквально в фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти в цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз — тривалу співпрацю з Міноборони України.+

Отже, переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте й досі триває кампанія з дискредитації, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.

Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, в процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.

НАЧАЛЬНИК ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗВ’ЯЗКУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ ЗС УКРАЇНИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВОЛОДИМИР РАПКО

Щоб прояснити ситуацію та з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, які володіють першоджерельною інформацією.

У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»

— Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, крім як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, в цій роботі не відбувається?

— Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, — коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. — Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка в Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки — щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.

Зараз у Харківському КБ із машинобудування ім.Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, щоб визначити оптимальні штатні місця підключення та установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.

Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.

Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію та встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. Адже за результатами випробувань визначимося з моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, в усіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» — поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Найближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».

ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО

Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських — мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофона перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.

Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.

— Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв’язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно та швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».

 Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? — запитуємо в головного зв’язківця українського війська.

— Так, але «Motorola» дає змогу на перехідний період бути на зв’язку з підтримуючою танки піхотою. Найважчий — перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, — каже співрозмовник, — кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.

 Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік із точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?

— Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan», і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України.

ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ

— Переоснащення — це чималі кошти. Мабуть, тому за давньою українською традицією в декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…

— Усі рішення щодо закупівлі тих чи тих технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у такій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, мабуть, тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику віддати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери й науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім — колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду й отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості в травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку віддали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.

— Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?

— Питання сумісності окремо діючих підрозділів сьогодні вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку й комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують усі силові структури — задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення якість — ціна в цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати в чесній конкурентній боротьбі. Але в нього ще є можливість цьому навчитись…

Геннадій КАРПЮК, військовий журналіст

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Continue Reading
Advertisement
Advertisement
Advertisement

Trending