Зв'яжіться з нами

Cтатті

Як зникло з українського війська російсько-тюркське “Ура!” і зявилось “Слава Україні!”

Опубліковано

на

У Кабінету Міністрів України нарешті дійшли руки, щоб внести зміни в статут Збройних сил України і замінити офіційне військове вітання. Російсько-церковнославянське “Здравия желаю” , яке перетворилося в українській мовній реальності в абсолютно нестравний, як для військового вітання кальку “Бажаю здоров’я”, може бути замінено на встановлене в останні роки традиційним “Слава Україні! – Героям слава!”.

Народні депутати, яким тепер потрібно остаточно вирішити долю ініціативи уряду, навряд чи зважаться зберегти російсько-радянський атрибут, і тому питання заміни вітання можна вважати практично вирішеним.

Росіяни, українські “ватники”, польські гіперпатріоти та інші зацікавлені особи, зрозуміло, побачать в цьому черговий зразок “фашизації” і “бандеризації” України, притому що коріння вітання “Слава Україні!” тягнуться куди глибше часів ОУН-УПА, хоч і асоціюються у багатьох саме з останніми.

У сучасному вигляді вітання оформилося ще в середині 20-х років минулого століття і пов’язане з діяльністю націоналістичної галицької організації “Легія українських націоналістів”, яка і використовувала “славне” вітання в якості свого офіційного гасла. Ідею використовувати “Слава Україні!” пов’язують з одним із засновників “Легії” Юрієм Артющенко, який, зрозуміло, не вигадував вітання на порожньому місці. Уродженець Полтавщини Артющенко в бурхливі часи “визвольних змагань” служив в полку “Чорних запорожців”, який отримав славу одного з найбільш боєздатних військових з’єднань УНР і Держави гетьмана Скоропадського.

І тому, коли при організації “Легії” постало питання про організаційне привітання, Артющенко запропонував вітання “чорношличників” “Слава Україні! Козакам слава!”. З цією пропозицією всі погодилися, замінивши, правда, конкретних “козаків”, на абстрактних “героїв”. І вже під час Другої світової війни це вітання офіційно запозичило й бандерівське крило Організації українських націоналістів. Звідки і пішла більш-менш всім відома історія гасла.

Однак і у “Чорних запорожців” їхнє привітання виникло не на рівному місці. Власне, в роки “визвольних змагань” варіації вітання зі “Славою Україні!” в першій частині мали практично всі воєнізовані українські організації. Так, сердюки часів Гетьманату Скоропадського використовували “Слава Україні! Гетьманові слава!”, А “українізовані” моряки дредноута “Воля” Чорноморського флоту вітали голову Української Чорноморської Ради В’ячеслава Лащенко скандуванням: “Слава Україні!”.

Аналогічне вітання використовували і повстанці Холодноярської республіки. Як писав у своїй книзі Юрій Горліс-Горський (чия бурхлива біографія гідна окремої авантюрно-героїчного роману), у холодноярців було заведено вітати один одного не “Здоров” або “Добрий день”, а “Слава Україні”. Відповідати потрібно було “Україні слава!”.

Так що було б зовсім неправильно пов’язувати традиційне привітання виключно з ОУН і УПА. Вони виступили тільки популяризаторами вітання, яке сформувалося і остаточно оформився ще до їх появи.

До слова, аналогічне гасло в дещо модифікованому вигляді до сих пір популярне на території Російської Федерації – серед кубанських козаків. Кілька років тому плакат з написом: “Слава Кубані! Героям слава!” благополучно висів над однією з автотрас в регіоні і не дуже турбував місцеву владу жирним натяком на “український буржуазний націоналізм”.

Причина того, що варіації гасла зі “Славою Україні” в основі виявився такий популярний і благополучно мігрував від УНР до сучасної України, досить банальна. Фразеологічні конструкції зі словом “Слава” відомі з часів раннього середньовіччя і популярні у всіх слов’янських народів. Досить згадати, що однією з найпопулярніших складових частин двоосновних слов’янських імен дохристиянського періоду, характерних в тому числі і для вищої аристократії Київської Русі, є “слав”. Поряд з широко відомими князями – Святослава, Ярослава, Ізяслава, В’ячеслава і Мстислава, по Русі, як і по сусідніх слов’янських землях бродили і інші “Славік” – Бореслави, Болеслави, Владислави, Всеслави, Доброслави, Гореслави і навіть дещо дивно звучнів сьогоднішньою мовою Годослави і Жирослави.

Так що корінь “слав” здавна у слов’ян наділений таким собі “сакральним” сенсом. Хай вибачать мені цей дещо путінський аргумент. Ім’я у наших древніх предків – це не тільки сукупність звуків для ідентифікації персонажа, але і якийсь “оберіг”. Згодом більшість слов’янських імен вийшли з ужитку і були замінені християнськими (єврейськими, грецькими і римськими), що, однак, ніяк не змінило традиції використання “славити” не тільки Господа, але і всякі урочисті або навіть просто “піднесені” явища життя. Конструкції “славні козаченьки”, “козацька слава”, “славнії гетьмани” широко представлені в народній, кобзарській, та й у високій поезії часів Речі Посполитої. Та й в народному побутовому спілкуванні вітання “Слава Богу” або “Слава Ісусу” з відповіддю “Навіки слава” зустрічалися не рідше ніж традиційні “Добридень” або “Здоровенькі були”. “Слава Ісусу”, власне, в побутовому спілкуванні живе на Західній Україні і до цього дня.

Не потрібно забувати і військово-прикладне значення вигуку “Слава!”. Українське військо традиційно використовувало його, йдучи в атаку. Власне, в тих же випадках, коли росіяни кричали “Ура!”. Останнє слово, до речі, швидше за все, було запозичене росіянами у тюрків із Золотої Орди і в якості спадщини Російської імперії дісталося армії незалежної України. Правда, не так давно російсько-тюркське “Ура!” в українській армії було офіційно замінено традиційним вигуком “Слава!” і пройшла ця заміна практично непоміченою. Будемо сподіватися, що така ж доля чекає і “Бажаю здоров’я” (“Здравия желаю”).

Тарас КЛОЧКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Джерело: http://www.dsnews.ua/politics/

Cтатті

Статистика втрат від видів зброї в російсько-українській війні (АТО)

Опубліковано

на

Статистика втрат від видів зброї в російсько-українській війні (АТО) (з листопада 2016 по січень 2018) дані з сайту novynarnia.com

За цей період основні втрати отримали від артилерійського вогню, в більшості випадків це наслідки ударів 120мм мінометів – 93 загиблих.

Через снайперський вогонь загинуло – 82 бійця, притому з липня статистика втрат від снайперів супротивника випереджає мінометні обстріли і на сьогоднішній день є основною причиною загибелі військовослужбовців… (З липня по січень від артилерії загинуло -17 а від снайперського вогню 43 бійця) …

Мінно-вибухові втрати – 56 загиблих, в основному розтяжки …

У стрілецькому бою загинуло – 33 бійця … сюди можуть потрапляти і втрати від снайперського вогню, не завжди є подробиці бою …

Від влучень ПТУР і РПГ загинуло – 11 військових, в більшості це потрапляння ракетою в транспорт.

Від розриву міномета загинуло – 7 бійців, подвійне заряджання і розрив міномета “Молот”

Не бойові втрати – це порушення техніки безпеки і самогубства -13 осіб.

Загальні втрати 295 чоловік за 14 місяців!

Більшість бійців загинуло від поранення голови і шиї, коли визирали з укриття. Массові втрати це прильоти мін, снарядів в укриття …

На початку минулого року часті випадки стрільби по бліндажах з танка. При опаленні (обігріві), укриття добре видно в тепловізор, через мале заглиблення бліндажів і слабку конструкцію, танковий снаряд пробиває накат …

У результатах підрахунку можливі незначні помилки, так як інформації за деякими випадками дуже мало і їх важко систематизувати …

Джерело: сторінка у фейсбук (Таран Юрій)

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://3polk.com.ua/

Читати далі ...

Cтатті

Інструкція щодо розробки нарукавних знаків (емблем) Збройних Сил України

Опубліковано

на

Відділом розробки та впровадження військової символіки розроблено та затверджено командуванням Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Інструкцію щодо розробки нарукавних знаків (емблем) органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України. Відповідно до якої військові частини отримують алгоритм та можливість розробки власного нарукавного знаку чи емблеми.

Нарукавний знак (емблема) – це призначена для носіння на рукаві визначених предметів військової форми одягу сукупність об’єднаних певним чином характерних ознак, що використовується як офіційно відмітний символ військово-значимої інформації.
Інструкція визначає, що нарукавний знак (емблема) розробляється з урахуванням:

– специфіки діяльності військової частини, її належності до певного виду Збройних Сил України, роду військ (служби);
– історії українського війська та новітніх бойових традицій військової частини, що виникли під час російсько-українського збройного конфлікту (для частин, що існували в час війни);
– місця дислокації військової частини без вторгнення до територіальної та муніціпальної символіки, які є виключною компетенцією місцевих громад, без погодження з якими використання повних гербів та інших символів громад є недоречним.

Знак можуть мати військові частини включно до окремого батальйону та йому рівні.

Військові частини, які перебувають на окремому штаті, мають (або не мають) загальновійськовий номер та організаційно входять до складу з’єднання, використовують емблему, встановлену для з’єднання.

Наприклад, військовослужбовці 190-го навчального центру, який організаційно входить до складу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова, носять емблему інституту.

Детальніше всі охочі можуть ознайомитись та завантажити Інструкцію за посиланням:https://fex.net/get/582191727587/286493219

Представникам військових частин можливо звернутись в приватні повідомлення та за вимогою буде відправлений План-графік розробки знаків, емблем, патчів.

Повідомляє Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗС

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ 

Читати далі ...

Cтатті

“Бюджетні кошти просто зникли”. Як родина офіцера СБУ нажилась на здоров’ї учасників АТО

Опубліковано

на

Поки прокуратура і поліція шукають матеріали справи, давайте згадаємо тих, хто вирішив цинічно нажитися на здоров’ї наших захисників.

Знайомтесь – це сім’я Малярик: Голова сім’ї – Ігор Володимирович до недавнього часу був заступником голови Управління Служби Безпеки України в Тернопільській області. Курував боротьбу зі злочинами в сфері економіки. Мати – Надія Богданівна – власниця та керівниця медичного центру «Віасан» до 2017 року. Син – Роман Ігорович – студент, замінив матір на посаді директора «Віасану».

Здавалось би прекрасна сім’я, хороша кар’єра, успішний бізнес. Але людська природа не дає вдовольнитись наявним, тому «чистих» доходів Надії Богданівні здалось мало.

Так, 18 грудня 2015 року Державна служба в справах учасників АТО проводить всеукраїнський тендер на проведення психологічної реабілітації вояків – учасників Російсько-Української війни на загальну суму 15 мільйонів гривень.

За цим тендером право проведення такої реабілітації в Тернопільській області виграє медичний центр «Віасан», після чого, незважаючи на те що в договорі прописана тривалість реабілітації не менше як 14 днів, вже 28 грудня подає акти виконаних робіт про оздоровлення 100 екс-бійців, на підставі чого медичному центру «Віасан» виплачено 450 тисяч гривень бюджетних коштів.

Пов’язане зображення

12 жовтня 2016 року прокуратура Тернопільської області на основі нашої заяви та зібраних нами доказів, порушує кримінальне провадження за ознаками зловживання службовими особами своїм службовим становищем (ч.2, ст.364 КК України), а в грудні того ж року передає (згідно вказівки Генеральної прокуратури) це кримінальне провадження за підслідністю у слідче управління Подільського райвідділу поліції міста Києва.

Паралельно Головне управління СБУ проводить внутрішню перевірку по Ігору Володимировичу Малярику, за результатами якої його усувають з посади.

Розслідування проводилось в м.Києві і нам важко було контролювати його хід, проте ми регулярно надсилали відповідні запити як у слідче управління Подільського райвідділу поліції м.Київ, та у Київську місцеву прокуратуру №7, яка здійснює процесуальне керівництво по цьому провадженні. Всі їх відповіді можна звести до банальної фрази «розслідування триває».

Зважаючи на те, що з моменту порушення кримінального провадження пройшов значний термін, а жодних зрушень по справі не вбачалось, ми вирішили просити народного депутата України направити запит у зазначені правоохоронні органи, оскільки депутатський запит завжди мав більшу вагу в очах державних службовців, ніж запит будь-якої громадської організації.

Через деякий час ми отримали відповідь: «Місцезнаходження матеріалів зазначеного кримінального провадження не встановлено». Іншими словами, матеріали кримінального провадження по підозрі у незаконному заволодінню 450 тисяч гривень бюджетних коштів просто… ЗНИКЛИ!

На цю справу правоохоронним органам не одноразово і не перший рік звертають увагу активісти мережі «Вільні Люди», «Правого сектору», «МНК», ВО «Автомайдан», УНСО та інші.

З усіх злочинів, цей напевне є самим мерзотним – обкрадання воїнів під час війни сім’єю офіцера Служби Безпеки України. І ми зробимо усе, щоб справа «Віасану» не була «спущена на гальмах».

Іван КОВАЛИК

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. 
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/blognews/

Читати далі ...

Trending