Зв'яжіться з нами

Cтатті

Як не стати грузом 200 – правила написані кров’ю!

Опубліковано

на

Однією з найбільших проблем в Україні є не дотримання/відсутність правил безпеки у військах і деяких приватних школах” – ділиться своїми спостереженнями інструктор-волонтер бригади легкої піхоти Національної гвардії України Цві Аріелі.

У зв’язку з тим, що війна звалилася на Україну “як сніг на голову”, точно такий же безлад панує в головах тих українських інструкторів, хто викладає військові дисципліни і у всьому, що пов’язано з безпекою. Те що я бачу на полігонах, у зоні АТО, відео і особисто чую від людей, перевершує всі мислимі і немислимі межі Ютюб.

Я переконливо прошу всіх, хто викладає любі військовий дисципліни і насамперед вогневу підготовку ознайомитися з правилами безпеки країн, які військовослужбовці написали своєю кров’ю. З такими правилами, наприклад американськими – можна ознайомитися в інтернеті, а поки я дам свої поради, засновані на ізраїльській практиці

Зброя
1. Стався до зброї так, ніби вона завжди заряджена. Не направляй її на того, кого не хочеш застрелити, навіть якщо вона розряджена (за винятком певних вправ під керівництвом досвідченого інструктора, після спеціальної перевірки зброї на відсутність у ній боєприпасів, або ж у випадку використання для тренувань «сімунішн», страйкбольных приводів тощо). Палець ніколи не тримай на спусковому гачку, за винятком випадків, коли ти стріляєш.

2. Ніколи не вставляй магазин без команди і, тим більше, ніколи не заряджай його без команди. Коли ти отримуєш або даєш комусь зброю завжди разряжай її перш, ніж прийняти/віддати.

3. Перед та після будь-якого тренування та/або будь-якого бойового завдання зброя повинна бути розряджена.

4. Розряджання зброї відбувається завжди у безпечному напрямку, в сторону, де нікого немає. Безпечний напрямок може бути вгору під кутом 60 градусів, якщо перед бійцями нікого немає на відстані дальності польоту кулі (згідно з тактико-технічними характеристиками вашої зброї) або вниз, якщо під вами земля, а спереду можуть перебувати люди. У приміщенні, в крайньому випадку, розрядка відбувається в нерикошетячі предмети (наприклад, укладені стопкою матраци), або в бік вікон під тим же кутом в 60 градусів. Всі бійці повинні бути вишиковані в одну лінію (шеренгу) при розрядці зброї і ніхто не може знаходитися за цією лінією під час розрядки.

Етапи розрядки:
1) направ зброю в безпечний напрямок.

2) відстібни магазин

3) пересмикни кілька разів затвор і залиш його у відкритому положенні

4) Командир перевіряє відсутність усередині патрона візуально і фізично (пальцем), а в темний час доби за допомогою ліхтарика

5) Відпусти затвор, натисни на спусковий гачок (направляючи при цьому ствол у безпечному напрямку, як описано вище), постав на запобіжник, якщо необхідно – додай магазин.

6) Якщо немає командира, твою зброю перевіряє напарник, а ти перевіряєш його зброю. Ніколи, за винятком бойових ситуацій, не перевіряй зброю сам. Втома легко призводить до неуважності і випадкові постріли під час перевірки не рідкісні. Це правило було введено саме через величезну кількість випадків випадкових пострілів під час перевірки зброї.

7) На полігоні магазин вставляється тільки по команді. В зоні бойових дій, коли зброя з вставленим магазином завжди з тобою, мінімум раз в день відбувається організована розрядка і магазин пристібається назад.

8) “Шикування на стерильність”. Перед відпрацюванням в суху командир/напарник перевіряє твою зброю, а найголовніше перевіряємо кишені і спорядження, щоб жодного патрона там не виявилося. Після “шикування на стерильність” протягом усього періоду відпрацювання заборонено піднімати будь-які боєприпаси. (Були випадки, у тому числі фатальні!)

9) не Можна тримати увімкнений телефон в кишені. Це правило ґрунтується на випадках, коли люди тримаючи однією і тією ж рукою пістолет і телефон спричиняли випадковий постріл. (Це правило відноситься до приватних стрельбщ, так як на тренуваннях у солдата взагалі не може бути в кишені телефону, а якщо він у нього є, то у вимкненому вигляді в бандолері і т. п.).

І. На стрільбищі, полігоні, в кіллхаузі:

1) Зброя завжди направлена строго на ціль. Якщо ти хочеш кудись подивитися, щось сказати – поверни голову, залишаючи корпус і зброю спрямованою на ціль.

2) Не упевнений – не стріляй. Краще нехай тебе критикують, ніж якщо ти когось вб’єш.

3) На стрільбищі в обов’язковому порядку маркується лінія вогню (стрічка, гілки, прапорці тощо)

4) За лінію вогню ніхто не заходить без дозволу командира, за нею не ставиться транспорт, навіть якщо вам здається, що він збоку або за пагорбом.

5) На полігоні стрільбища огороджуються один від одного насипом трохи вище зросту людини

6) Якщо насипів немає, ніколи, повторюю, ніколи, не проводяться паралельні динамічні вправи

7)Краї полігону позначаються чітко помітними предметами. Командир завжди дає інструктаж перед стрільбами, особливо нагадуючи про дозволені напрямки стрільби.

8) При настанні ночі кожен боєць на стрільбищі отримує свій «залізний (постійний) номер», щоб можна було контролювати знаходження всіх бійців за лінією вогню перед початком стрільби, а також щоб уникнути втрати бійця (боєць може заснути, загубитися – це не рідкість).

ІІ Динамічні вправи

1) У динамічних вправах на полігоні завжди помічай крайніх яскравими, краще червоними прапорами.

2) Відміряй 1 магазин безпеки: поверни зброю боком і подивися – не стріляй, якщо під час динамічних піхотних вправ твій друг знаходиться десь між краєм магазину і стволом.

ІІІ Різне:

– Якщо у тебе є беруші – одягай, в цьомуце не соромно, а от слух стабільно з часом погіршується.

– Як мінімум при вправах в кіллхаузі та інших відпрацюваннях «антитерору» бажано одягати тактичні окуляри.

– Боєць з поганим зором і без окулярів/контактних лінз не може бути допущений до стрільб, (допуск такого бійця без відповідних окулярів/лінзи – це безвідповідальність!).

– Ніколи не експериментуй зі зброєю. Не додавай і не ослаблюй деталі.

– Не використовуй патрони, які не призначені для цього типу зброї.

– Не забувай про те, що любій зброї потрібний догляд.

Най головніше, запам’ятай! Ніколи, запам’ятай, ніколи не йди навчатися до інструкторів, які тебе «виховують психологічно» стріляючи справжніми боєприпасами близько тебе в пісок або землю, а також коли ти повзеш або обстрілюють тебе, коли ти пересуваєшся перебіжками. Ні в одній ефективній, західній армії, наскільки мені відомо, таке не практикується, і швидше сходить на порушення УК – необережне поводження зі зброєю, яке може привести до вбивства з необережності і нанесення тяжких тілесних ушкоджень , ніж на психологічне тренування. Для тренування психологічних навичок бою є величезна кількість прийомів, від радянських «переїзд танком через людину в окопі» до величезної кількості напрацювання сучасних динамічних вправ з бойовими патронами на відкритій і закритій місцевості. Є десятки, якщо не сотні вправ спрямованих на створення психологічного тиску на людину, методично абсолютно різноманітних від найбільш легких до найбільш складних. Після повного курсу підготовки солдатів поступово вводиться в бойову атмосферу, отримуючи завдання наростаючої складності. Військове навчання – наука.

Є величезна кількість способів виховання витримки і волі бійця, без того, щоб обстрілювати його справжніми боєприпасами, а значить піддавати його життя і здоров’я реальному і не виправданому ризику.

Багатьом ці правила здадуться перебільшеними, але абсолютно всі вони засновані на аналізі реальних випадків, проведеному Армією оборони Ізраїлю протягом як мінімум останніх 70 років. Наприклад при серйозному порушенні правил безпеки, що призвело до поранення військовослужбовця, всі тренування по всій країні зупиняються як мінімум на 24 години для проведення аналізу та внесення змін в Правила, якщо в цьому є сенс.

Але найголовніше сьогодні – вжити всі можливі заходи (на жаль самостійно!), щоб оточуючі вас солдати не пили. Автор був свідком багатьох випадків, в одному з них бойовому офіцеру-десантнику п’янь у формі прострелила ногу.

Вибір за вами – скажіть, що все це нісенітниця/не підходить в умовах України” та придбайте “свій досвід” або адаптуйте вже зараз.

Автор: Інструктор-волонтер бригади легкої піхоти Національної гвардії України Цві Аріелі

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел.

Джерело:http://ua.censor.net.ua/

Cтатті

The Washington Post: Україна відчайдушно потребує миру. Чи можуть допомогти миротворці?

Опубліковано

на

На заході починає бити артилерія. Це місто Мар’їнка, розташований поблизу Донецька, де зараз знаходиться передній край бойових дій українського конфлікту. Тут, як і всюди вздовж лінії фронту починається стрілянина, як тільки їдуть міжнародні спостерігачі.

Тетяна Куценко показує мені свій будинок і те місце в саду, де впала ракета. У вікно будинку потрапила куля. Вона так і залишилася між подвійними скельцями. Господиня заклеїла вхідний отвір стрічкою, адже сенсу міняти скло немає. Швидше за все, в нього потраплять інші кулі.

Так живе Мар’їнка, де неможливість стала буденністю. Діти в шкільних класах, де вікна захищені мішками з піском, вчаться тому, як розпізнавати снаряди і наземні міни. Режим припинення вогню був порушений відразу ж, як тільки про це досягли домовленості. Надгробні плити на свіжі могили встановлювати не поспішають – вони будуть розбиті шаленими кулями. Тепер ця територія не переходить з рук в руки, але йде постійна боротьба.

5 вересня раптово з’явився шанс змінити ситуацію – президент Росії Володимир Путін несподівано заявив журналістам, що Росія підтримає ідею розгортання в Україні миротворчої місії ООН. Президент України Петро Порошенко вже довгий час закликає ввести в країну контингент миротворців ООН, але відсутність підтримки з боку Росії перешкоджало прогресу. 20 вересня Порошенко заявив про необхідність залучення миротворців під час свого виступу на Генеральній Асамблеї ООН.

Місія з підтримки миру в ідеалі розведе воюючі сторони і посилить ефективність спостерігачів ОБСЄ. І хоча миротворці не зможуть покласти край конфлікту, вони забезпечать дотримання режиму припинення вогню, що істотно поліпшить становище сотень тисяч людей, що живуть уздовж лінії фронту.

Ті, хто залишився у вєнному регіоні, відчувають величезний стрес, і організації з надання допомоги, такі як “Лікарі без кордонів”, направили туди мобільні психологічні клініки, які переміщаються по території, допомагаючи місцевим жителям впоратися. Мало хто має кошти, щоб отримати допомогу в іншому місці, чи вижити при відсутності реальної перспективи закінчення війни або пережити втрату дуже складне завдання.

Дефіцит почуття завершеності виникає в різних випадках. Для деяких це безперервна стрілянина, але для інших це  родичі, які пропали безвісти. “Ми називаємо це« неоднозначна втрата ». Людина присутня в ваших думках, але в реальності її вже немає”, – розповідає Маріана Чакон Лозано, яка займається зниклими без вести в українському представництві Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Валентина Тиличко шукала сина з тих пір, як він зник 3 серпня 2014 року. Він поїхав до Донецька, щоб забрати зарплату, подзвонив їй, коли вийшов з автобуса по дорозі додому. Почався сильний обстріл, і вона більше не чула від нього нічого.

Тепер, як і багатьом матерям, чиї діти пропали безвісти, їй сниться один і той же сон. Вона бачить, як її син, Діма, йде по вулиці. Вона біжить за ним, але втрачає його в натовпі, і люди її не розуміють. Інші матері в Мар’їнці бачать схожі сни про повернення своїх синів – ті приходять до них, щоб сказати, що не можуть пригадати дорогу додому або лежать в лікарні і не можуть згадати, хто вони. У розпачі деякі матері звертаються до екстрасенсів або інтернет-шахраїв, які стверджують, що можуть допомогти знайти їхніх зниклих родичів.

Тетяна Куценко вислуховує Валентину Тиличко, потім вчить її, що сказати поліції, щоб її сина додали до реєстру зниклих без вести і дає контакти МКЧХ. Син самої Тетяни пропав безвісти рік тому.

Він був частково паралізований і зник після зустрічі з українськими солдатами в 2015 році. Вона бачила, що військові їхали на його машині з розбитим лобовим склом. Після року зусиль їй вдалося домогтися розслідування, в ході якого один з солдатів показав мінометний кратер, де вони залишили тіло її сина. Ці два солдата постали перед судом.

Тепер її син похований, вона приносить на могилу троянди зі свого саду, але надгробний камінь поки поставити не може. Кладовище часто потрапляє під обстріл, кулі ушкоджують і руйнують надгробки. “Йому доведеться почекати, поки все не зміниться”, – говорить вона.

Чи стануть миротворці ООН на землю Східної України, залежить від переговорів між Україною і Росією. Україна повинна погодитися на будь-яку місію, а Росія повинна зняти вето, щоб будь-яка місія відбулася. Поки Путін виступає за обмежений мандат, який визначає як завдання місії контроль за ситуацією на лінії фронту і супровід спостерігачів від ОБСЄ.

Україна виступає за розширений варіант, при якому місія охопить весь Донбас з категоричною умовою доступу до ділянок україно-російського кордону, де відсутній контроль України, а зброя і військові вільно переправляються з Росії на утримувану сепаратистами територію. Довіри між сторонами практично немає.

Ян Бейтсон, журналіст та стипендіат програми Фулбрайта

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:The Washington Post

Продовжити читання ?

Cтатті

Що саме тривожить ветеранів АТО…

Опубліковано

на

У Верховній Раді зазвичай консолідовано голосують за законопроекти, які стосуються соціального забезпечення ветеранів АТО, якщо тільки вони є в порядку денному, запевняє народний депутат Олег Петренко. Водночас активісти стверджують, що ще чимало важливих ініціатив чекають на розгляд. Вони стосуються не лише фінансового забезпечення, а й різного роду соціальних пільг.

Громадська організація «Юридична сотня» звернулася до голови Верховної Ради Андрія Парубія, щоб він виділив окремий день для розгляду законопроектів, що стосуються соціально-правового захисту учасників АТО. Ідеться про дев’ять проектів, які вже пройшли комітети. Ще 27 законопроектів, які стосуються потреб учасників та ветеранів АТО, можуть потрапити до сесійного залу упродовж тижня, впевнені активісти.

Позафракційний народний депутат та учасник АТО Олег Петренко каже, що Верховна Рада зазвичай не має проблем із тим, щоб проголосувати за законопроекти про підвищення соціального статусу учасників та ветеранів АТО, якщо вони потрапляють до порядку денного.

«Парламент цієї каденції прийняв дуже багато законопроектів, які підвищували соціально-правовий статус ветеранів АТО. Це стосується дуже багатьох сфер життєдіяльності: лікування, санаторного оздоровлення, надання земельних ділянок, набуття вищої освіти», – перераховує він, хоча зазначає, що певна частка законопроектів є «законодавчим спамом».

Основну проблему з прийняттям потрібних законопроектів народний депутат вбачає в тому, щоб відповідальні за формування порядку денного додавали їх у «прохідну» частину парламентського порядку денного.

Серед таких ініціатив Петренко називає зокрема законопроект про створення баз даних ДНК для оперативної ідентифікації загиблих. Також, на його думку, врегулювання потребує статус добровольців,які не увійшли офіційно до лав ЗСУ, іноземних добровольців, а також ситуації, коли ветерани йдуть з життя внаслідок бойових травм вже після звільнення з армії. У таких випадках, каже він, ускладнюється отримання одноразових компенсацій родичами.

Голова громадської організації «Юридична сотня» Леся Василенко додає до цього переліку питання щодо компенсації за оренду житла рядовим та сержантам ЗСУ.

«На сьогоднішній день лише офіцери можуть отримувати компенсацію, якщо винаймають житло поза межами військової частини. Солдати і сержанти такої можливості не мають», – пояснює вона.

Також, за словами активістки, учасники АТО цікавляться можливістю безмитного ввезення автомобілів з-за кордону. Але наразі немає законопроекту, який передбачав би таку пільгу і одночасно усував корупційні ризики, які можуть виникнути у зв’язку з цією практикою.

Подбати про вояків та ветеранів війни на Донбасі має як держава – шляхом фінансової підтримки, – так і суспільство, упевнений священик УГКЦ, військовий капелан та голова організації «Фронтова капеланія «Шлях єднання» отець Микола Мединський.

«Потрібні проекти більше реабілітаційного характеру, які допоможуть повернутися до повноцінної роботи. Потрібне забезпечення житлом тих вояків, які потребують. Якщо воїн, Боже борони, отримає поранення – щоб він розумів, що підтримка держави буде не на рівні балаканини відносно проектів у майбутньому, щоб підтримка відбувалася тут і зараз», – пояснює він.

В той же час депутат від «Опозиційного блоку» Михайло Папієв стверджує, що, хоча чинна українська влада постійно декларує збільшення соціального захисту учасників та ветеранів бойових дій на Донбасі, зміни до базових законів про пільги, прийняті у 2014 році, тільки погіршили майновий стан переважної більшості вояків ЗСУ.

«Тепер в разі, якщо сукупний дохід на одного члена сім’ї упродовж останніх шести місяців не перевищує того рівня доходу, який дає право на соціальну пільгу, то боєць, учасник АТО або родина загиблого цю пільгу отримує», – каже він.

Прив’язка пільг до доходів учасників АТО є, на думку депутата, абсолютно некоректною

«Їхнє грошове забезпечення – близько 20 тисяч гривень. Але порахуймо, що втрачають їхні сім’ї. Адже 20 тисяч гривень – це набагато більше, ніж 6820 гривень, ніж та сума доходів на сім’ю, яка дає право на пільги. Вони втрачають на сплаті житлово-комунальних послуг, вартість яких росте значно швидше, ніж грошове забезпечення вояків», – каже Папієв.

Олег Медведчук, заступник керівника управління Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО, заявив в ефірі «Ранкової Свободи», що Міністерство соціальної політики вже розробило проект змін до закону про статус ветеранів війни. Згідно з проектом хвороби, які наступають протягом року після закінчення участі в АТО і спричиняють інвалідність чи смерть ветерана, також будуть підставою для соціальних виплат.

Водночас Медведчук впевнений, що оптимізації законотворчої роботи на користь ветеранів допомогло б створення Міністерства ветеранів.

«Якби було створено Міністерство ветеранів, можливо, можна було б перерозподілити повноваження, щоб все йшло виключно з одного державного органу, в тому числі різні питання соціального захисту, які зараз надаються різними органами», – припускає він.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: https://www.radiosvoboda.org/

Продовжити читання ?

Cтатті

Хорватія знає, Хорватія вміє, Хорватія навчить Україну як повернути свої території

Опубліковано

на

Хорватія готова поділитися із Україною своїм досвідом реінтеграції раніше окупованих територій. Із такою пропозицією з трибуни Генеральної асамблеї ООН виступив прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович.

«Однією із найбільш успішних й була UNTAES – Тимчасова адміністрація ООН для Східної Славонії, яка закінчилася у січні 1998 року мирною реінтеграцією наших раніше окупованих територій. Ми пропонуємо це унікальне ноу-хау та свій величезний досвід у якості корисного додаткового внеску в зусилля міжнародної спільноти у подібних випадках, таких, як імплементація Мінських угод в Україні, де ми можемо провести багато паралелей», – сказав Пленкович.

Він нагадав, що Хорватія була реципієнтом безпекової допомоги, у тому числі кількох місій ООН.

«Хорватія готова допомогти іншим у постконфліктному переході своїм досвідом у примиренні й розбудові довіри», – наголосив прем’єр-міністр.

Нагадаємо: Тимчасова адміністрація Організації Об’єднаних Націй для Східної Славонії, Барані та Західного Срема (UNTAES) – це колишня місія ООН з підтримання миру в східній частині Хорватії у 1996-1998 рр. UNTAES було створено після підписання Ердутської угоди між хорватським урядом та представниками сербів.

Місія розпочалася 15 січня 1996 і мала тривати один рік, впродовж якого її представники повинні були стежити за демілітаризацією цих районів та забезпеченням мирної реінтеграції території до складу Хорватії. Військова і цивільна місія складалась із трохи більше 4800 солдатів, понад 400 поліцейських і 99 військових спостерігачів.

Правда передь цим хорватська армія провела успішні операції «Буря» та «Блискавка», що паралізували і деморалізували військові сили противника й дали можливість на проведення мирної операції з реінтеграції втрачених земель під егідою ООН.

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending

Copyright © 2017 Військовий навігатор України