10 серпня 2014 року вважається початком Іловайської операції – трагедія якої можна було уникнути

В офіційних джерелах 10 серпня 2014 року вважається початком Іловайської операції – одного з найбільш кривавих епізодів новітньої українсько-російської війни.

Згідно з планом, розробленим Генштабом у червні 2014-го, підрозділи Збройних сил України мали оточити стратегічно важливі міста, щоб не допустити активних дій з боку незаконних збройних формувань. Проте цей план, на перший погляд адекватний і актуальний, був приречений на провал із самого початку. Командування не врахувало того, що підрозділи ЗСУ, котрі повинні були виконувати завдання, на 80% комплектувалися з щойно мобілізованих солдатів. Хіба могло йтися про їхню мотивацію та підготовку? Добровольчі підрозділи, серед яких був і АЗОВ, що кваліфікувалися як батальйони МВС і територіальної оборони, не мали ні бронетехніки, ні важкого озброєння. По-друге, вже третій рік після тих подій дивує наївність, чи то недолугість штабу АТО, для якого вторгнення російських військ стало «сюрпризом», незважаючи на розстріл із території РФ української колони під Зеленопіллям 11 липня 2014 року та інші прецеденти.

Напередодні Іловайської операції окремі підрозділи регулярних військ РФ почали проникати через контрольно-пропускні пункти українського кордону та разом із так званими «ополченцями» брати участь у бойових діях. По суті, розпочалось вторгнення російських військ на територію України.

6-7 серпня українські сили спробували здійснити штурм Іловайська, однак через неправдиві розвіддані, неукомплектованість та недостатню досвідченість українських військ він завершився невдало. Лише третя спроба зайняти стратегічно важливе місто увінчалася успіхом. Однак це сталося ціною важких втрат. Командир батальйону АЗОВ Андрій Білецький прийняв єдине вірне на той час рішення про виведення батальйону з Іловайська.

Події, котрі відбувалися далі, важко уявити навіть бувалим воякам: колона наших військових разом із технікою – відкрита мішень для ворожої артилерії, танків і великокаліберної зброї. Підла брехня про збереження життя українським бійцям. Справжня бійня – розстріл тих, хто за домовленістю вийшов у «пекельний коридор» без важкої зброї.

Провал Іловайської операції – чия це вина? На чиїй совісті лежать сотні, а, може, й тисячі життів українських солдатів? Це некомпетентність «паркетних» генералів чи свідомий план зі знищення добробатів? Питання залишається відкритим.

Автор: Денис Крекотень

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело:

Related posts