Зв'яжіться з нами

Cтатті

29 жовтня — день військового фінансиста … Із 5 мільйонами вздовж лінії зіткнення в пошуках своїх

Опубліковано

на

Шановні військові фінансисти та працівники фінансово-економічної служби  Збройних Сил України!

Щиро вітаю із професійним святом — Днем військового фінансиста!

У цей непростий для країни час військові фінансисти у складних умовах роблять свій вагомий внесок у справу забезпечення обороноздатності нашої Батьківщини, демонструючи відповідальність, високу професійну майстерність, з честю виконуючи службові обов’язки під час російсько-української війни (АТО).

З перших днів розбудови Збройних Сил нашої незалежної держави до сьогодення без участі військових фінансистів неможливо уявити жодного напряму діяльності Збройних Сил. Це і планування заходів розвитку Збройних Сил, і вдосконалення системи соціальних виплат особовому складу, безпосередня робота у військах, вивчення та вирішення проблемних питань, що стосуються кожного військовослужбовця або працівника.

Постійна наполеглива праця особового складу фінансово-економічних органів є значущим внеском у справу розвитку Збройних Сил України.

Традиції багатьох поколінь військових фінансистів, їхній життєвий та професійний досвід служать надійною основою високого авторитету фінансової служби.

Висловлюю щиру подяку ветеранам фінансової служби, чий величезний досвід став підґрунтям становлення та функціонування фінансово-економічних органів Збройних Сил України.

Бажаю особовому складу фінансово-економічних органів Збройних Сил творчої наснаги і натхнення у важливій та відповідальній праці. Міцного здоров’я та щастя вам і вашим родинам.

Директор Департаменту фінансів

Міністерства оборони України 

полковник С. В. ДЯЧЕНКО

 

Із 5 мільйонами вздовж лінії зіткнення в пошуках своїх

Начфін майор Віталій Карпук подолав не одну сотню небезпечних кілометрів на Сході держави, аби видати військовослужбовцям належне їм грошове забезпечення

У поціновувачів гострого слівця останнім часом увійшло в моду вишукувати у військах «слабкі ланки» та обрушувати на них увесь «праведний гнів» свого креативу. Серед жертв таких експертів були й військові фінансисти: сидить, мовляв, у частині старший офіцер та нараховує військовикам зарплату, з чим преспокійно міг би впоратись і будь-який цивільний бухгалтер… Твердження більш ніж хитке, однак судити вам

Начальник фінансово-економічної служби Володимир-Волинської бригади майор Віталій Карпук у своїй частині «старожил». І коли загорівся Донбас, він разом із тисячами військовослужбовців зазнав усіх поневірянь важкої доби. Пригадує, що в мирний час у нього на забезпеченні перебувало лише кілька сотень військовослужбовців, однак у квітні 2014 року їхня кількість за лічені дні зросла в рази. Тоді швидкими темпами йшла мобілізація.

— Штати фінансової служби бригади не розширили, але прийшли спеціалісти із запасу, — згадує Віталій Крапук. — До речі, моїм заступником став директор місцевого відділення ПриватБанку Юрій Литвин.

Багато проблем виявилося під час нарахування першого грошового забезпечення мобілізованим. Питання були різноманітні, починаючи з визначення розмірів і норм виплат грошового забезпечення та закінчуючи відсутністю у деяких військовослужбовців усіх необхідних документів для зарахування на грошове забезпечення.

Військовий фінансист аргументує чітко: мали надміру зарегульовану систему нарахувань — посадовий оклад, оклади за військове звання та вислугу років виплачувалися в поточному місці за поточний, а премії, які становили до 70 відсотків, нараховувались і в поточному за минулий місяць, і в наступному місяці. Отже, тоді грошове забезпечення мобілізованих можна було вирівняти тільки протягом кварталу, що викликало багато запитань з боку військовослужбовців, які були не знайомі з особливостями грошових виплат у армії.

Вже за три доби військові фінансисти вирушили з грішми на полігон, де їхні підрозділи проходили бойове злагодження.

— А ще, на щастя, ПриватБанк пішов нам назустріч та видав зарплатні картки з експериментальним присвоєнням кодів на кожного бійця, адже в перші дні мобілізації на деяких військовослужбовців були лише прізвища та імена, — розповідає Віталій Карпук.

Через три тижні фінансисти бригади протягом однієї ночі нарахували вже другу частину грошового забезпечення — аж на 8 млн гривень,

5 з яких слід було відвезти на Схід країни, куди вже перемістилися підрозділи.

— Коли ми прибули до Дніпропетровська, в ОК «Південь» нам дали двох офіцерів супроводження і вертольотом закинули в район Волновахи. Тут ми протягом двох тижнів видавали гроші. Їздили по блокпостах. Неодноразово доводилося ночувати на передовій. Оскільки в інших бригадах бракувало людей, наших бійців прикомандировували до них, тож хлопці, які стояли в мене на забезпеченні, були розпорошені практично вздовж усієї лінії зіткнення. Аби знайти їх, доводилося з мішками грошей у машині та одним пістолетом намотувати сотні кілометрів. Останніх розшукали аж на Луганщині, десь у полі неподалік від кордону з РФ. Коли прибули у 128-у бригаду, я знайшов комбата й попросив, щоб він підказав, де тут наші володимир-волинські хлопці. Його відповідь мене ошелешила: «У вас під Волновахою стався бій, 16 «двохсотих»! Там все погано…» А я ж тільки-но звідти…

Руслан ТКАЧУК

 

Орденоносці є й серед фінансистів

На посаді начальника фінансової служби однієї з бригад ВДВ проходить службу підполковник Сергій Добренький. Отримавши кошти на преміювання особового складу 39-го батальйону територіальної оборони до Дня незалежності України, 23 серпня 2014 року офіцер з групою вирушив до підрозділів неподалік Іловайська. Дорогою група потрапила в засідку, але військові фінансисти з боєм вирвалися з небезпечної зони.

Прибувши до підрозділів батальйону, начфін оперативно розпочав видачу коштів, але через обстріл, що тривав до ранку наступного дня, не зміг завершити справу. Ворог бив по наших позиціях з мінометів, важкої артилерії, «Градів». За наказом командування батальйон почав вихід з оточення, який тривав три доби. Підполковник Сергій Добренький запакував пачки з грошима у бронежилет і, коли особовий склад підрозділу вийшов з оточення, видав героям належне грошове забезпечення.

— Після цього нас, фінансистів, бійці поважають ще більше, — згадує Сергій Добренький, кавалер ордена Данила Галицького.

Інф. «НА»

 

З початком АТО у ВІКНУ відновлено набір військових фінансистів

Нині у військах на посадах начальників фінансових служб здебільшого випускники Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ). Це єдиний в Україні навчальний заклад, де готують таких фахівців. Однак через так звану оптимізацію війська у попередні роки факультет фінансів і права ВІКНУ втратив замовлення на підготовку цих спеціалістів.

— На початку 2000-х державне замовлення на підготовку фахівців фінансового профілю в нашому виші становило майже 300 осіб. У 2013-му — взагалі не було набору, — розповідає заступник начальника кафедри полковник Сергій Чімишенко. — Однак із початком гібридної війни проти України підготовку військових фінансистів відновили, бо військо потребує професіоналів, які знають і військову справу, і фінанси, готові нести службу в умовах ведення бойових дій, на відміну від цивільних, які будь-якої миті можуть відмовитись працювати в небезпечних районах.

Нині у ВІКНУ опановують спеціальність «Фінанси, банківська справа та страхування» близько 140 курсантів. Цьогоріч конкурс при відборі становив майже дві особи на місце.

Тут навчаються здебільшого діти військовослужбовців, також і військових фінансистів, які продовжують сімейні династії. Є серед курсантів ВІКНУ й учасники бойових дій із досвідом участі в АТО.

З 2014 року кафедра фінансового забезпечення видає «Інформаційно-аналітичні матеріали щодо питань діяльності фінансово-економічних органів у ході проведення АТО».

Тетяна МОРОЗ

 

Воякам з Новограда-Волинського виплачено 8 млн грн винагороди за знищену ворожу техніку

Фінансово-економічна служба механізованої бригади з Новограда-Волинського на чолі з майором Йосипом Январі в березні цього року брала участь у пілотному проекті щодо введення електронного документообігу «Система дистанційного обслуговування клієнтів з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт Казначейства — Казначейство». Безпосередньо під час перебування бригади в АТО з міста Волновахи Йосип Январі разом з головою Казначейства України Тетяною Слюз провели перші дистанційні електронні платежі. Це нововведення для військових фінансистів дає можливість суттєво зменшити кількість паперового документообігу, діяти оперативніше, спростити процедуру обслуговування розпорядників бюджетних коштів, отримати можливість у режимі реального часу відстежувати стан рахунків, відкритих у територіальних органах Державної казначейської служби України, проходження платежів, отримання виписок по рахунках тощо.

Наразі цей проект розпочинає застосовуватися у військах, а Йосип Йосипович із задоволенням консультує своїх армійських колег і вже отримав декілька пропозицій щодо його подальшого вдосконалення. Непогано було б втілити в життя і електронну звітність, і надати можливість дистанційно відкривати рахунки.

— Є позитивні зміни, що суттєво покращують нашу діяльність. Це і вищезазначений пілотний проект, і система закупівель ProZorro. З початком мобілізації і ми мобілізувались, — каже майор Январі. — У нас було потрійне навантаження, адже штатом фінансової служби нелегко забезпечити потреби кількатисячного колективу. Паралельно навчали і новоспечених фінансистів, що прибули до нас на доукомплектування вакантних посад.

За період участі підрозділів бригади у бойових діях особовому складу виплачувались усі передбачені чинним законодавством виплати. Наприклад, за виконання завдань під час боїв за Дебальцеве бійцям 1-го батальйону виплачена грошова винагорода у сумі 180 тисяч гривень. Відповідні кошти були виплачені бійцям бригади і за захоплення та знищення ворожої техніки, загалом близько 8 млн грн. За цими цифрами — мужність та героїзм особового складу з’єднання, а також клопітка праця фахівців фінансово-економічної служби.

— Начальника фінансово-економічної служби бригади поважають та цінують в колективі за людяність, професійність, допомогу. Він постійно роз’яснює та доводить зміни в законодавстві, що стосуються і грошового забезпечення, і обліку техніки та майна. Йосип Йосипович особисто проводить роботу в підрозділах під час перебування на передовій. Під час одного з таких виїздів він потрапив під обстріли неподалік Старогнатівки і вів себе достойно. Словом у нас бойовий начфін, — каже Іван Бурдюг, один з офіцерів бригади.

Сергій ЖМУРКО

 

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.

*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

*Інформація публікується з відкритих джерел. Джерело: http://na.mil.gov.ua/

Cтатті

Як Одеса поновлює статус центру літакобудування

Опубліковано

на

У складальному цеху Одеського авіаційного заводу напружена пора – готують один за одним до льотних випробувань багатоцільові літаки Y1″Дельфін”. Налагодженням випуску крилатих машин місцеві авіабудівники, власне, поновили призабутий статус Одеси – одного з ключових центрів літакобудування України. Адже ще донедавна їх іменували авіаремонтниками, а саме підприємство, що входить до кластера “Укроборонпрому”, – ДП “Одесаремсервіс”.

СТОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ ЛІТАКОБУДУВАННЯ

На старті 21 століття про славетний бренд нагадав піднятий у небо над Одесою літак “Анатра-2” – відновлена копія того самого літака-розвідника “Анатра Анасаль”, який серійно випускали одеські авіабудівники у 1916 році. Після відзначення 90-річниці літака одеської марки згадали і про перший “Аероклуб”, першу “Школу пілотів”, перший політ у 1910 році на французькому аероплані “Фарман IV” відважного авіатора Михайла Єфімова, відкриття у 1911 році майстерні під гучною назвою “Завод аеропланів Анатра” та аеродрому, який досі називають “Шкільним”.

Якщо в 1911 році у небо над Одесою піднялись всього 7 літальних апаратів, а в наступному – 20 аеропланів “Фарман-IV” і “Блеріо”, то уже через п’ять років – місцеві авіабудівники вийшли на щомісячний випуск 80 крилатих машин одеської марки.

Пам'ятник Анатра Анасаль
Пам’ятник Анатра Анасаль

Через сто років їх нащадки взялись відроджувати славні традиції літакобудування. Розпочали з модернізації навчально-тренувального реактивного літака “Л-39С” чеського виробництва. Ось як про це розповідає гендиректор авіазаводу Віталій Юхачов:

“Зважаючи на актуальність підготовки військових льотчиків, керівництво Міноборони України прийняло рішення передати нашому заводу партію літаків “Л-39С”, що є симуляторами винищувачів “МіГ-29″ і Су-27”, для здійснення їх комплексної модернізації. Експерти виходили з того, що реактивний “Л-39С” можна “навчити” симулювати політ на “МіГ-29″ у бойовій обстановці – як при перехопленні цілі, так і в повітряному бою, включно зі стрільбою і бомбометанням по наземних цілях. І наші конструктори, технологи, виробничники успішно реалізували доведене завдання”, – зазначив Юхачов.

Л-39М
Л-39М “Альбатрос”

Більш того, після передачі Збройним Силам України модернізованих “Альбатросів”, як ще називають “Л-39М”, ми ініціювали випуск “з нуля” сучасного навчально-тренувального літака Y1 “Дельфін”. Оскільки потужності підприємства дають змогу реалізувати цей перспективний проект. Ідея заводчан знайшла підтримку, було розроблено техдокументацію, і після схвалення проекту наше підприємство приступило до випуску перших десяти одномоторних літаків.

“ДЕЛЬФІНИ” СТАЮТЬ НА КРИЛО НАД ОДЕСЬКОЮ ЗАТОКОЮ

“Y1 “Дельфін” – не просто результат запровадження у практику новітніх технологій літакобудування. Випуск цієї машини, переконаний Юхачов, “крок уперед у справі підготовки льотчиків, оскільки вона якнайкраще підходить для здійснення курсантами перших польотів. На цих літаках у них є можливості вдосконалити навички пілотування на малих висотах, а для більшої безпеки польотів на “Дельфіні” встановлена спеціальна система порятунку – в разі нештатної ситуації є змога приземлитись на парашуті”.

фото Укроборонпрому
Y1″Дельфін”. Фото: Укроборонпром

Із заступником гендиректора – головним конструктором ДП “Одеський авіазавод” Валентином Гостіщевим кореспонденти Укрінформу зустрілись у складальному цеху підприємства, де спеціалісти інженерно-технічних служб тестували різні системи “Дельфіна”, готуючи його до льотних випробувань.

– Протягом грудня, – поділився Гостіщев найближчими планами, – відправляємо на випробування небом двох “Дельфінів”, що проходять зараз, як бачите, тестування систем у межах передпольотної підготовки. Ще чотири машини – на потоці, на різних стадіях готовності. Але так само успішно просуваються, згідно з графіком, до фінішного етапу – на злітно-посадкову смугу аеродрому”.

“Якщо будуть нові замовлення, звісно, зможемо їх у стислі строки виконати, – зауважив заступник гендиректора. – Адже “Дельфін” успішно пройшов державні випробування і сертифікований для польотів. Завод володіє сучасною технічною базою, конструкторською документацією, причому в разі потреби наші фахівці спроможні внести зміни для кращого виконання тих чи інших техзавдань.

За словами Гостіщева, “поки що літак застосовується передусім при підготовці кадрів цивільної авіації, наприклад, курсантів Кіровоградської льотної академії та інших вишів. Але ми вважаємо, що літак можна успішно застосовувати і на початковому етапі тренувань курсантів та льотчиків Збройних Сил України, а також для здійснення, приміром, моніторингу прикордонних зон, участі в пошуково-рятувальних операціях і багатьох інших заходах. Зараз конструктори заводського ОКБ-2 під керівництвом Володимира Устенка продовжують роботу над створенням спеціалізованих версій цього повітряного судна”.

– Шкода, виїжджаю зараз у відрядження, – додав заступник гендиректора, – тож обмаль часу, аби розповісти про низку переваг цього перспективного літака. Втім, докладніше про реалізацію нашого спільного проекту можуть розказати керівник Дослідно-конструкторського бюро Володимир Устенко та провідний конструктор Людмила Чернікова.

– “Дельфін” – дуже надійне і маневрене повітряне судно, – продовжив Устенко, – я б сказав, що у п’ятому океані він почувається так упевнено, як дельфін у відкритому морі, дозволяючи льотчику виконувати фігури складного і вищого пілотажу та забезпечуючи курсантам успішне опанування основ сучасного швидкоплинного повітряного бою, включно з виходом зі штопора. Літак може оснащуватися бортовим обладнанням, як на базі традиційних аналогових приладів, так і сучасним цифровим, яке отримало назву “скляна кабіна”.

На думку керівника ОКБ-2, важливо й те, що молоді пілоти мають змогу відпрацювати всі елементи зльоту-посадки, включно з випуском і прибиранням стійки шасі, чого не забезпечують інші літаки цього класу. Наприклад, легкомоторний літак ХАЗ-30 виробництва Харківського авіаційного промислового підприємства. Крім того, оснащений “Дельфін” надійним двигуном від французької компанії Societe de Motorisations Aeronautiques, яка входить у масштабний авіа-конгломерат Safran SA і постачає двигуни та авіоніку для лайнерів компаній Boeing та Airbus.

– Цікаво, що при укладенні контракту на постачання двигунів компанією Societe de Motorisations Aeronautiques, – зауважив керівник ОКБ-2, – ми пересвідчились, що саме ця фірма надсилала свої двигуни і для комплектації аеропланів одеських марок 100-річної давності.

Втім, плануємо найближчим часом оснастити літак турбогвинтовим двигуном АІ-450С виробництва вітчизняних компаній “Івченко Прогрес” і “Мотор Січ”, у якому застосована новітня система управління паливом двигуна. Хочемо, щоб у перспективі літак комплектувався виключно українськими вузлами й агрегатами, і учасники перемовин уже вийшли на завершальний етап.

ПОВІТРЯНЕ ТАКСІ З ОДЕСИ ДО КИЄВА

У свою чергу, провідний конструктор Чернікова звернула увагу на те, що обійдеться новий літак компанії-замовнику чи організатору послуг “Повітряне таксі” в $350 тисяч – у півтора рази дешевше порівняно з імпортними аналогами, яким він не поступається за технічними параметрами. Завдяки потужному двигуну “Дельфін” спроможний розганятися до 385 км/год і здійснювати на висоті 3 тисячі метрів безпосадочні польоти на відстань 1320 кілометрів, тобто здатний подолати відстань з Одеси до Харкова чи Києва і повернутися назад. До того ж на літаку встановлений двигун дизельного типу, що спалює пального стільки ж, як легковий автомобіль – з розрахунку 16 літрів на сто кілометрів.

“Ми вважаємо, що саме реалізація проектів ОКБ-2 має вирішальне значення для перспектив розвитку авіазаводу, – зауважила Чернікова, – бо зростатиме ринок послуг “бізнес-джет” або “повітряних таксі”. А це теж одна із спеціалізацій розробленого нами й поставленого на потік “Дельфіна”. Літак розрахований на чотирьох осіб – пілота і трьох пасажирів або членів екіпажу, в залежності від необхідності. У тому разі, якщо пасажирів троє, подолання значної відстані обійдеться коштом, еквівалентним приблизно в $100″.

Уже зареєстрована одеська авіакомпанія, що готується надавати послуги повітряного ВІП-таксі для представників ділових кіл і в тих випадках, коли виникає необхідність здійснення екстреної поїздки до столиці чи в одну з віддалених областей.

Звісно, налагодження випуску легкомоторних літаків Y1 “Дельфін” – лише один із напрямків діяльності Одеського авіазаводу, що входить до кластеру ДК “Укроборонпром”. Паралельно з виконанням значних обсягів ремонтних робіт, заводчани розгорнули серійне виготовлення деталей скління винищувачів і навчально-тренувальних літаків, успішно реалізують програму імпортозаміщення, завдяки чому чистий дохід від реалізації продукції та послуг підприємства досяг торік понад 220 мільйонів гривень, а середня зарплата працівників підприємства перевищила 9 тисяч гривень.

Отож поява у небі над Одеською затокою легкомоторного літака Y1″Дельфін” повернула Одесі славетний бренд центру літакобудування. Чи утримається повітряне судно у небесах півтора десятиліття, як удалося первістку авіазаводу аероплану “Анатра Анасаль”, що давно став експонатом празького музею, покаже час.

Михайло Аксанюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

«Тритон-01» змагається за місце в лавах ЗСУ

Опубліковано

на

Серед розмаїття військової техніки, яку останніми роками створили вітчизняні конструктори, з’явився ще один цікавий зразок. Мова про легкоброньовану платформу «Тритон», яка нині здатна успішно виконувати завдання на суходолі. Проте виробник запевняє, що незабаром вона стане плавучою.

Цей зразок колісної бронетехніки вітчизняного виробництва нещодавно допустили  до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

Уперше демонстраційний зразок легкоброньованої платформи «Тритон», вироблений на ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському», презентували широкому загалу ще наприкінці 2015 року на Міжнародній спеціалізованій виставці «Зброя та безпека». Торік «Тритон-01» пройшов визначальні відомчі випробування, а нещодавно його допустили до підконтрольної експлуатації в ЗС України.

— Під час визначальних відомчих випробувань виникло питання, до якої категорії колісної бронетехніки віднести «Тритон»: до бронеавтомобілів чи до бронетранспортерів, — говорить куратор проекту від підприємства-виробника Ігор Татарин. — Оскільки ходова «Тритона» має взаємозамінні з БТР-70, БТР-80, БТР-3, БТР-4 компоненти, а його носійний кузов по суті є втіленням ідеології, яку застосовують під час виробництва бронетранспортерів, наш зразок вирішили тестувати за критеріями, визначеними саме для них. До речі, зробити елементи підвіски взаємозамінними з бронетранспортерами — бажання замовника. І в польових умовах це має суттєво поліпшити ремонтопридатність «Тритона».

Платформу «Тритон-01» укомплектовано чотирициліндровим дизельним двигуном VOLVO TAD542VE з робочим об’ємом 5,13 л, потужністю 218 к. с. та п’ятиступінчастою механічною або автоматичною коробкою передач (ZF ZTO 1006 або ALLISON 1000 SP відповідно). Підвіска незалежна, важільно-торсіонна з телескопічними амортизаторами. «Тритон» розвиває максимальну швидкість по шосе 110 км/год. Запас ходу становить близько 700 км.

12_12_2017.qxd

Бронеплатформу оснащено передпусковим підігрівачем, сучасними системами кондиціонування та пожежогасіння, а також фільтровентиляційною установкою, яка забезпечує очищення й подачу чистого повітря в десантне відділення.

На легкоброньовану платформу «Тритон-01» установлено шини підвищеної прохідності із системою автоматичного підкачування та ранфлетами. Вони забезпечуватимуть рух платформи в разі значного пошкодження колеса (або навіть усіх).

Цікаво, що від самого початку проект передбачав розробку плавучої бронеплатформи (з максимальною швидкістю на плаву — до 10 км/год.), тому, за словами Ігоря Татарина, інженери заводу наполегливо працюють над підвищенням плавучості й вносять в конструкцію необхідні зміни. Наразі задню частину останньої версії броньованої платформи оснащено двома гребними гвинтами. До речі, до підконтрольної експлуатації у військах допущено базову модель «Тритон-01», тобто неплавучий зразок.

Також поки що достеменно невідомо, яке оснащення матимуть машини, що використовуватимуть в армійських підрозділах. Наприклад, на легкоброньовані платформи, котрі постачають нашим прикордонникам, розміщено новий мобільний розвідувальний комплекс «Джеб», який включає в себе РЛС LC111 «Лис» розвідки наземних цілей міліметрового діапазону і малошвидкісних повітряних, які низько літають, тепловізійну систему, а також телевізійну двоканальну систему спостереження нічного й денного бачення, лазерний далекомір і системи радіо- й радіотехнічного моніторингу.

Результат пошуку зображень за запитом "мобільний розвідувальний комплекс «Джеб»"

Такий комплекс дає змогу виявляти техніку на відстані до 6,5 км, людину — за 2,5 км, ідентифікувати цілі й здійснювати спостереження за 250 об’єктами одночасно. Також платформу комплектують станцією постановки радіоперешкод «Анклав» та окремим дизельним генератором і виносним пультом керування радіолокаційним комплексом (до 100 м).

«Тритон-01» має бронювання, що відповідає класу захисту ПЗСА-5 за ДСТУ 3975–2000 (забезпечує захист від кулі 7,62 мм патрона 57-БЗ-231с, з кулею БЗ (автомат АКМ) із відстані 10 м). Розрахунок рівня протимінної стійкості «Тритона-01» шляхом математичного моделювання, який здійснили фахівці Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗС України, засвідчив, що бронеплатформа здатна захистити екіпаж й десант в разі підриву мінно-вибухових пристроїв потужністю до 6 кг у тротиловому еквіваленті під її днищем або колесом. Надійність системи комплексного пасивного протимінного захисту досягнуто реалізацією певних технічних рішень, зокрема, завдяки збільшеному дорожньому просвіту та особливій V-подібній формі корпусу в районі ходової частини, що має змінювати напрям ударної хвилі в разі підриву на мінно-вибуховому пристрої. Мінімізувати максимальне прискорення, що виникає внаслідок впливу енергії вибуху, та запобігти травмуванню особового складу мають спеціальні сидіння, що кріпляться до даху.

Легкоброньована платформа «Тритон-01» має на озброєнні дистанційно керований бойовий модуль, до складу якого входить 12,7 мм кулемет НСВТ й 40 мм гранатомет УАГ-40.

Отже, на перший погляд, за своїми можливостями й тактико-технічними характеристиками «Тритон-01» має досить пристойний вигляд. Однак вести мову про його практичну ефективність можна буде лише за результатами підконтрольної експлуатації в підрозділах українського війська.

Андрій ЛИСЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?

Cтатті

У Сухопутних військах немає бригади без бойового досвіду – генерал

Опубліковано

на

Усі бригади, полки і окремі частини Сухопутних військ ЗС України вже мають бойовий досвід.

Про це в інтерв’ю Укрінформу заявив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Сергій Попко.

“Всі бригади Сухопутних військ, всі полки й окремі частини мають бойовий досвід і виконували протягом всіх цих трьох років бойові завдання. Немає жодної військової частини в Сухопутних військах, яка не мала б бойового досвіду, кожна – за напрямками своєї діяльності”,  – заявив він.

Генерал зазначив, що залежно від року війни, від періоду застосування в російсько-українській війні, частка участі Сухопутних військ у бойових діях “коливалася від 80 до 90%”.

“Ми з повагою ставимося до зусиль інших силових структур, таких як Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Національна гвардія, Національна поліція. Але проводити якісь паралелі між ними було б не зовсім коректним. Справа в тім, що Сухопутні війська, як і Десантно-штурмові війська, і Морська піхота, завжди виконують задачі на першій лінії. Всі інші – на другій і далі”, – зазначив Попко.

Командувач також повідомив, що частини і підрозділи Сухопутних військ перебувають у районах російсько-української війни в Донецькій та Луганській областях за принципом ротації: приблизно 7-8 місяців виконання бойових завдань, 5-6 місяців – відновлення боєздатності в пунктах постійної дислокації. “Там здійснюється доукомплектування, ремонт озброєння і військової техніки, особовому складу надаються відпустки. Потім знову повернення до виконання бойових завдань на фронті”,  – додав він.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел.

Продовжити читання ?
Реклама
Реклама
Реклама

Trending