Зв'яжіться з нами

Аналітика

Польовий принтер для Армії та інше. ТОП-10 потреб зв’язківців ЗСУ

Опубліковано

на

Колишній мобілізований підсумовує потреби військ зв’язку у Збройних Силах України. Покажіть цей рейтинг спеціалістам у Генштабі, знайомим бізнесменам та волонтерам.

Автор: Віталій КУКСА

Незважаючи на певне наповнення ЗСУ сучасними цифровими засобами зв’язку, в армії існує багато нереалізованих технологічних та організаційних потреб.

Деякі з них “закривають” волонтери, без деяких звикли обходитись, деякі вирішуються доморобно.

Кожна з цих потреб – шанс для бізнесу зробити армійський зв’язок ефективнішим, створити робочі місця та заробити гроші.

Якщо, звичайно, вдасться умовити керівництво відповідного головного управління все це закупити.

1. Електроживлення — бич польових засобів зв’язку

Волонтерські побутові бензо- i дизель-генератори не пристосовані для тривалої роботи, не дають достатньо стабільних параметрів напруги та частоти, палять апаратуру та демаскують підрозділ шумом.

Їхній, генераторний, “зоопарк” ускладнює сервісне обслуговування та облік ПММ [паливно-мастильних матеріалів]. Про звукове екранування не йдеться взагалі, і, бува, телеком-обладнання — особливо радіо — не може нормально працювати, коли поруч стукає “дирчик”.

Нагально потрібні стандартизовані генератори — малошумні, в контейнерному виконанні.

Фото: zsu-info.com

Крім генераторів, потрібно багато джерел безперебійного живлення, відомих в офісах як UPS [Uninterruptіble Power Supply] — також у польовому виконанні, із системами догляду за акумуляторами та вбудованою захисною автоматикою.

Потрібні міцні кабелі електроживлення, бо зараз часто їх роль відіграє “польовка” [польовий телефонний дріт – Ред.]. Все це обладнання має бути добре екранованим та заземленим.

Потребують модернізації системи електроживлення КШМ [командно-штабних машин], які відновлюються на ремонтних заводах.

Радянські системи електроживлення КШМ були зроблені ґрунтовно, але часом не підлягають відновленню. А також не стандартизовані для використання сучасних засобів.

Командно-штабна машина Р-142 ДСНС України. Одна з найкомпактніших – на базі ГАЗ-66

Замість воювати з акумуляторними батареями, краще вже встановити нові джерела безперебійного живлення (UPS). І добре б при відновленні ретельно перевіряти заземлення та електронаведення.

Бажано щоб нові системи електроживлення відповідали за габаритами старим: наприклад, генератор вміщувався б у відповідну нішу командно-штабної машини Р-142, а не “катався” в штабному відсіку; сучасні акумуляторні батареї та автоматика управління також займали штатні місця.

2. Польовий телефон

Збройні Сили відчувають нагальну необхідність у новому польовому телефонному апараті – назвімо його умовно “тапік 2.0”.

Чинний ТА-57 надійний, виграв не одну війну, але морально застарів, гальмує розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій в армії, та взагалі соромно.

Не кажучи вже, що сучасний ТА-57-У поступається за надійністю колишньому.

Сучасний польовий телефон Т-57-У виробництва запорізького ДП “Радіоприлад” (концерн “Укроборонпром”). Фото: radiopribor.com.ua

Існує також проблема нестандартизованих акумуляторів, які також поступово виходять з ладу.

Армії конче потрібен цифровий польовий телефон з:

– цифровою клавіатурою (або без неї, з однією програмованою кнопкою виклику),

– тоновим набором,

– швидким набором,

– динаміком для “голосного зв’язку”,

– можливістю підключення не тільки до “польовки”, а до портів FXS [Foreign eXchange Subscriber — стандартний роз’єм для підключення аналогового телефону – Pед.] польових телекомунікаційних комплектів.

Опціонально телефон може містити DSL-модем [Digital Subscriber Line, цифрова абонентська лінія — технологія швидкісної передачі даних мідним телефонним кабелем] та приймати шифрований цифровий потік SRTP [Secure Real-time Transport Protocol — протокол передачі шифрованих потокових даних, застосовується в ІР-телефонії].

Про стандартизовану акумуляторну батарею та можливість живлення від бортової мережі КШМ вже сказано.

Бажано також, щоб схема цього апарату була відкрита — аби виробляти та ремонтувати його могло не однe підприємство.

Якщо ж українська промисловість не в змозі виробити такий телефон, то варто закупити його – хоча б у китайців.

А зв’язківцям зробіть хоча б нормальний невмирущий перехідник з польовки на RJ11 та RJ45 [Registered Jack, RJ11 — cтандартний роз’єм для підключення аналогового телефону, RJ45 – cтандартний роз’єм для підключення кабелю Ethernet — Pед.].

3. Зміна концепції штабної машини: менше й універсальніше

Перший важливий момент – командно-штабні машини треба змінити на компактніші.

Сучасне телеком-обладнання займає мало місця, радянські командно-штабні машини (КШМ) — надлишкові для нього за вагою. Хоча об’єм комфортний.

Стандартна радянська КШМ з причепом, на базі “Уралу”. Масово зустрічається у штатних розписах військових частин ЗСУ

Великий розмір машини — значний час на розгортання-згортання. Отже, на часі — мала КШМ.

Формат — пікап чи великий джип. Екіпаж — дві-три людини. Час розгортання-згортання — лічені хвилини. Не забувати про електроживлення.

Другий елемент зміни концепції КШМ — гнучкість.

Якщо це стара велика машина з кунгом [кузов уніфікований нульового габариту – стандартний кузов-фургон радянських військових автомобілів] — змонтувати там систему електроживлення, кондиціонування повітря, комфортні робочі місця під ноутбуки та великі монітори, патч-панелі [панелі з роз’ємами для комутації телекомунікаційного обладнання – Pед.].

А замість власне обладнання краще змонтувати місце для нього — віброзахищені 19-дюймові стійки.

Фото: weatherhaven.com

Куди вже можна оперативно встановлювати (і знімати) апаратуру для виконання конкретних завдань — розгортання телефонної мережі, радіостанцій, каналоутворення або СЗІ [служби захисту інформації — Pед.].

Або ж можна змонтувати місця для розміщення телекомунікаційних комплектів.

4. Телекомунікаційні комплекти

Вітчизняні компанії випускають вдалі телекомунікаційні комплекти (роутер + світч + VoIP-шлюз + блок живлення в одному корпусі). Хочеться таких комплектів побільше, особливо невеликих, взводно-ротного рівня.

Крім власне комплектів, є потреба в їхніх компонентах у польовому виконанні: голосових шлюзах, маршрутизаторах, а також SIP- та PBX-серверів, які б замінили польові “тапікокомутатори” П-193.

Взагалі потрібно більше контейнерних рішень для швидкого розгортання.

Генератори, безперебійники, телеком-обладнання, контейнери для особового складу – чергування та відпочинку – на заміну кунгам та інше.

Фото: weatherhaven.com

Крім ЗСУ, такі модулі можуть використовуватись і для цивільних задач, наприклад, для швидкої інтернетизації невеликих поселень.

Має сенс виробляти їх не двом компаніям, а багатьом. Для цього прийняти відкритий стандарт з обладнання та інтерфейсів.

Це також дозволить експлуатантам швидше освоювати різні моделі, вдосконалювати їх, а також пришвидшити сервісне обслуговування. Або об’єднуватись для вирішення задач.

Наприклад, одне підприємство виробляє кунги та контейнери з системами життєзабезпечення та робочими місцями, другe — системи електроживлення, третє — власне телеком-обладнання. А не сучасне “доморобство” за допомогою зварювального апарату та болгарки, без жодних розрахунків енергонавантаження та ергономіки.

5. Армійський мобільний зв’язок

Незважаючи на всі керівні вказівки Генштабу та СБУ, мобільний зв’язок в армії перемогти неможливо. Отже, його треба очолити. Потрібен армійський мобільний телефон.

Йдеться не тільки про саму “трубу”. Мова — про армійське мобільне рішення.

Воно може включати в себе андроїд-смартфони різних виробників, програмне забезпечення – спеціальну збірку андроїду, серверне обладнання для MDM [Mobile Device Management, сервіс віддаленого управління мобільним пристроєм, який обмежує права користувача — наприклад, встановлювати на нього власні програми або змінювати налаштування — Pед.], а також корпоративне підключення до мобільних операторів.

А краще взагалі віртуального оператора, який мав би змогу: а) працювати в усіх наявних мережах, б) закуповувати в операторів лише передачу даних, і реалізовувати шифровані голосові та інші сервіси через неї. Аналогічно можуть бути підключені планшети та ноутбуки.

6. Армійський Wi-Fi

Де військовий оператор, там має бути й військовий вай-фай. Від обмежень технології в аспектах безпеки нікуди не подінемось, тому потрібна надійна система автентифікації — з радіус-сервером, ЕАР тощо — яку б підтримували військові мобільні термінали.

Вай-фай в армії використовується не тільки як технологія доступу, а й фактично замінює радіорелейні мережі.

Для зручності та надійності не вистачає надійних засобів кріплення направлених антен на щогли.

Також є потреба в дистанційно керованих кріпленнях, які б дозволяли точне донаведення антени, що вже підвішена на великій висоті.

7. Військово-польовий принтер!

Незважаючи на те, що минула вже шоста частина ХХІ-го сторіччя, в армії друкується надзвичайно багато паперових документів: так званих “телеграм”, рапортів, наказів, довідок тощо.

Існує такий армійський жарт, що кількість паперових документів критично зросла після появи у Збройних Силах службової електронної пошти [АСУ “Дніпро”]. Якщо раніше під телеграмою мали на увазі коротке та інформативне текстове повідомлення, то тепер це може бути документ з багатьма десятками сторінок додатків.

Передова — не виключення: довідки про втрати, боєзіткнення, рапорти, накази та інше друкується там на звичайних дешевих офісних принтерах. Часто волонтерських, а отже — з елементами зоопарку [нестандартизовані – Ред.]. Вони не витримують навантаження, в них летять картриджи та термоелементи, вони забиваються пилом.

Військово-польовий принтер має бути міцним, швидкопереносним, волого- та пилозахищеним хоча б у зачиненому стані. І в зеленому металевому корпусі, як радіостанція “Либідь”.

Крім власне техніки та обладнання, не вистачає деяких рішень та послуг. Серед них:

8. Проект, який замінить сисадміна у в/ч

Потрібні малі системно-інтеграційні проекти для військових частин, в тому числі для таких, що передислокуються.

Хоча б в обсязі швидкого створення структурованих кабельних систем [СКС — розводка кабелів у будівлі й комутаційні елементи, необхідні для доступу до телекомунікаційних послуг; має бути розширюваною за потреби, тож потребує вдумливих проектування та побудови — Ред.] в пунктах дислокації, в тому числі польових.

Це потрібно, щоб уникнути нескінчених “шмарклів” у результаті виконання зв’язківцями команд “швидко-блін-телефон-туди-швидко-блін-інтернет-сюди”.

В інтеграційний проект можуть входити також налагодження серверів та їхніх послуг, створення технічної та керівної документації, навчання адміністраторів і користувачів, періодичне сервісне обслуговування.

Все це потрібно, бо сисадміна на кожну військову частину не напасешся.

9. Хмарні програми для армійської пошти

Важливим є створення SAAS в межах АСУ “Дніпро” [Software As A Service — хмарні програмні продукти, які розташовані на віддалених серверах, і доступ до функцій яких виконується через мережу — Pед.). Це системи електронного документообігу та бухгалтерії.

Впровадження таких систем також потребуватиме навчання та створення інструкцій з експлуатації та сервісу.

Або послуги інформаційної безпеки. З наявним ступенем використання флешок, неліцензійного софту та зоопарку волонтерських ноутбуків, іноді страшно уявити, які “примари” в усьому цьому живуть.

10. Сервісне обслуговування та логістика

Сьогодні, якщо телекомунікаційне обладнання вийшло з ладу, його заміна відбувається через офіційну “переписку по команді” з профільним управлінням.

Якщо на заміну є гроші, терміни все одно сягають тижнів. Зазвичай швидше поїхати за заміною самотужки, ніж очікувати пересилання через армійську ФПС [фельд’єгерська поштова служба — Pед.].

Про постачання витратних матеріалів — кріпильних, конекторів, деталей для ремонту, та іншого — не йдеться взагалі. Це все закуповується за кошти бійців та офіцерів.

Не кажучи вже про те, що іноді про вихід обладнання з ладу не повідомляють через страх перед покаранням, і ремонтують самотужки.

Армійську систему логістики та сервісного обслуговування не виходить зробити достатньо повороткою через її масштаби. Що ж, можливо, має сенс закуповувати ці послуги у спеціалізованих компаній.

11. Поза рейтингом: люди, люди і ще раз люди

НАТОвські стандарти, які передбачають забезпечення потреб військових частин за рахунок аутсорсингу, а не господарських або караульних нарядів — конче актуальні для військових зв’язківців.

Нижче — коментар колишнього колеги без купюр, який емоційно відображує дійсність нинішнього стану ЗСУ:

“Щоби все це працювало, потрібні фахівці. І фахівці не повинні заступати в наряд на кухню, в наряд на КП [контрольний пункт] чи ще кудись.

Наша армія дуже багато втрачає за рахунок безглуздого застосування фахівців. Мені було цілковито пофіг, чистити картоплю чи тягати дроти – час іде, зарплату платять.

Звісно, це раціонально — заслати фахівця з вищою освітою, що вміє працювати з цифровою технікою, на добу на кухню, а потім — на КП. А через два дні спитати, чого це нема зв’язку з іншим КП. А відповідь проста – взвод був у наряді.

Кадрова проблема не лише в фахівцях, а і в командирах, які не завжди розуміють, що саме робить фахівець. Для деяких командирів налаштування SIP Asterisk роутера виглядало так: “Хрiна ти там клікаєш? Bиходь з інету, починай працювати”. І що на це сказати?”

 

Джерело:http://texty.org.ua/

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Аналітика

Наші воїни можуть бути ситими і добре спорядженими, але без ідеології це буде радянська армія – про ребрендинг ЗСУ

Опубліковано

на

Двозуб Святослава і вовкулака для ССО, лицарська рукавичка для танкових військ, едельвейси і карпатські бартки для гірської піхоти – нова символіка та однострій Збройних Сил України вже офіційно затверджені. Зміна найменувань військових частин триває, так само як і відмова від радянських військових свят. Кампанія з ребрендингу армії найбільших масштабів набирає саме цього року.

Спеціальна робоча група з ідеологічного оновлення української армії працює на волонтерських засадах вже не перший рік. Позаштатний радник заступника голови Адміністрації Президента історик Василь Павлов розповів “Цензор.НЕТ” про перебіг реформи.

ОДИН ВИСОКОПОВАЖНИЙ ОФІЦЕР ЗАПИТАВ: “ВИ ВЗАГАЛІ РОЗУМІЄТЕ, ЩО РОБИТЕ?”

– І суспільство, і армія звикають до нового однострою, емблем, до нових назв частин. Розкажіть загалом про план стосовно того, що називають ребрендингом армії.

– Воєнно-історична робота у Збройних силах України започаткована у квітні 2017 року. За цей рік зроблено багато. Зокрема розроблено законодавчу базу, план воєнно-історичної роботи, чого раніше в принципі не було. За три літні місяці була підготовлена і напередодні 6 грудня 2017-го підписана міністром оборони Концепція воєнної історії України. Маємо цілковите сприяння МО і Генштабу. На найвищому рівні зрозуміли, що ми повинні позбавитися від маркеру ворога – це і свята, і форма, і символіка, і орієнтація на ті чи інші події.

Зараз ми набагато активніше розповідаємо воїнам про присвоєння почесних найменувань підрозділам, про зміну символіки і форми. Це важливо, бо це реально перша хвиля за всі роки незалежності, коли зміни плануються і під них підкладається ідеологічна робота і все це завершується позитивним результатом.

– Дехто ставиться скептично до таких масштабних оновлень у час, коли економіка не на підйомі…

– Таке сприйняття власне через те, що така робота ведеться вперше за 26 років. Армія може бути добре оснащена, в новій формі, сита й натренована, але без ідеологічної роботи в головах це буде досі армія-окупант. Ми не маємо часу все робити по черзі. Треба одночасно переозброювати, переодягати армію, а паралельно – проводити ідеологічні зміни.

– Не таємниця, що дехто з військових, особливо на перших порах, не сприймав зміни. А дехто не сприймає досі. Ви це усвідомлюєте?

– Така проблема є. Але люди не сприймають не через те, що вони погані, а через те, що попросту не знають цього. Інформація для більшості військовослужбовців у кращому випадку обмежується шкільним курсом з історії України, у гіршому – знаннями, отриманими ще за часів Радянського Союзу (з відповідними ідеологічними перекрученнями). Але коли з людьми починаєш говорити і відповідати на їхні запитання – іноді дуже незручні запитання – то все поступово стає на свої місця.

Будь-яка ідеологічна робота потребує часу. Коли в нас відбувала одна з перших зустрічей з десантом, то високоповажний офіцер відверто запитав: “Ви взагалі розумієте, що робите?” Я відповів, що розуміємо. Далі він спитав: “Як швидко ви хочете отримати результат?” Я сказав, що роз’яснювальна робота має тривати 3-5 років. Тоді він погодився, що ми адекватно оцінюємо свої сили і можливості. Тобто найголовнішим в ідеологічній роботі є її інтенсивність та час.

– Як це відбувається за алгоритмом дій – щоб було зрозуміло, що дійсно маєте тверезий план?

– Якщо взяти роботу з присвоєння почесних найменувань, для цього проводяться робочі наради в Генеральному штабі, Міністерстві оборони і в усіх держслужбах, де є військові частини, які претендують на те, щоб отримати почесне найменування. За результатами цієї роботи буде сформовано пул військових частин, які мать право і можливість отримати нове найменування вже цьогоріч. Далі робоча група спільно з представниками військових частин розроблятиме пропозиції. Вирішуватиметься, якими саме будуть ці почесні найменування. Після цього проводиться роз’яснювальна робота з особовим складом. Потім, згідно із законодавством України, мають відбутися збори у військовій частині, рішення протоколюється і далі йде по інстанціях на командування, Генштаб й Міноборони і зрештою до Адміністрації Президента. Лише після цього виходить відповідний Указ.

НОВІ НАЙМЕНУВАННЯ ЧАСТИН: ВІД КОРОЛЯ ДАНИЛА

– Як відбувається власне вибір найменувань?

– Є кілька основних принципів. Перше – це територіальний. Тобто, за місцем, де певна частина дислокується – умовно кажучи, як Київський зенітний ракетний полк. Інший принцип – коли військова частина отримує свого патрона. Наприклад, 24 механізована бригада ім. короля Данила. Або має назву за історичним регіоном, до якого в/ч прив’язана. Так, як 1-ша Сіверська танкова бригада. Або назву на честь військової частини, що відзначилася у певний історичний період – 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців. Або на честь вікопомної події – Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут.

– Ви заявляли, що вояки 24-ї Бригади ім. короля Данила дуже горді зі свого найменування.

– Вони були дуже горді. Це якраз той випадок, коли почесне найменування збігається з бажанням особового складу. Так буває не завжди, але з 24-ю вийшло саме так. Вони себе ще до офіційного перейменування почали називати “королівською піхотою”. Поява таких неформальних назв свідчить про те, що новація сподобалася особовому складу.

– Були випадки, коли ваші пропозиції відверто блокували?

– Такі випадки бувають тоді, коли надаються пропозицію до перейменування на честь видатного діяча, пов’язаного з певною частиною територіально, але особовий склад про нього нічого не знає, а тому й не сприймає. Або може була шанована людина, а в неї не милозвучне прізвище. Однак це проблема браку роз’яснювальної роботи, а не бажання. Тому що був випадок: одна бригада відмовилася від найменування на честь одного історичного діяча, чиє прізвище не дуже звучне, однак згодом самі запропонували нам ім’я іншої людини. Сподіваюся, що через кілька місяців ми зможемо цю історію розповідати відкрито.

УСЯ НОВА СИМВОЛІКА ВЖЕ ОФІЦІЙНО ЗАТВЕРДЖЕНА

– Зміна форми й символіки – те, що найбільш помітно. Проведено титанічну роботу, яка на сьогодні вже завершена. Розкажіть коротко: за якими принципами обирали нові символи?

– Робота зі зміни символіки почалася з 2015 року, її проводила група на чолі з Віталієм Гайдукевичем, до якої з 2016-го я неформально також входжу. Ті символи, які на сьогодні є у Збройних Силах, офіційно затверджені 20 листопада 2017 року Наказом міністра оборони № 606. Суть змін у тому, щоб сучасний український військовий однострій з одного боку не був архаїчним, а з іншого – щоб мав питомо українські елементи. Так, на погонах офіцерського складу є зубчатка Галицької армії. Раніше на погонах в офіцерів були п’ятипроменеві радянські зірки, то на теперішній момент – це ромбічна гетьманська зоря, що веде свій початок від війська гетьмана Павла Скоропадського.

На рукаві кожного українського вояка на теперішній момент є стилізований тризуб, який використовувався в армії УНР. Там, де це було можливим, ми запозичили і кольорову гамму цих тризубів. Такі елементи прив’язують українську армію до період 1917-1921 років, а там, де це можливо, до періоду козацтва або навіть до доби Великого Князівства Литовського. Наприклад, знак танкових військ – це латна рукавиця з пірначем, що символізує спадковість українських танкових підрозділів від важкої кавалерії часів Костянтина Острозького.

Так само багато елементів узято зі світових традицій. Наприклад, новий берет десанту кольору марун, – це символіка, пов’язана з Архистратигом Михаїлом. В усіх країнах він є небесним покровителем парашутно-десантних частин. Для гірської піхоти обрано квітку едельвейса і карпатські бартки.

На рукавах міністра оборони, начальника Генштабу з’явилися дві перехрещені булави як символи вищої військової влади.

Скоро має відбутися ще декілька знакових моментів. На параді 2018 року українська армія позбудеться останніх рудиментів від радянського однострою.

– Знову-таки, були окремі випадки, коли воїни відмовилися сприймати нову форму та символіку з суб’єктивних причин. Скажімо, десантник був проти зняти тільняшку, бо його за неї катували у полоні. Інший приклад – заява морпіхів, про відмову зняти старі чорні берети, бо вони вже омиті кров’ю цієї війни.

– Це абсолютно індивідуальні моменти, які з людьми треба проговорити. Є компроміси, на які бійці погоджуються йти. Є компроміси, на які погоджується йти держава. У своїй роз’яснювальній роботі ми користуємося допомогою Головного управління морально-психологічного забезпечення ГШ ЗСУ, тобто військових психологів і політологів.

Однак у зв’язку з тим, що в нас агресія Росії триває, то місця для подібних компромісів меншає. Насправді Десант дуже швидко почав використовувати новий колір берета. Так само і Національна гвардія, яка також отримала новий колір. Пишаються своїми новими беретами артилеристи й танкісти.

ПИТАННЯ, ЯКЕ ВИШИБАЄ ҐРУНТ З-ПІД НІГ: ЩО РОБИЛА ЧЕРВОНА АРМІЯ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ?

– Вперше був представлений новий Воєнно-історичний календар, але про нього значно менше говорять, ніж про зміну символіки. Чому?

– Воєнно-історичний календар розроблявся в Центрі дослідження гуманітарних проблем ЗСУ. Тривалий час у ньому намагалися поєднати українську та радянську мілітарні традиції. Поступово стало зрозуміло, що цього робити не варто. Календар на 2018 рік був розроблений тими самими людьми. До цього також долучилося Військово-історичне управління Генерального штабу. Тож тепер цей календар набагато більш український. Єдина проблема з ним у тому, що немає коштів для того, щоб його видрукувати. Він розповсюджуватиметься в електронному вигляді.

– Святкування 23 лютого скасоване, але вочевидь до цього ще довго звикатимуть. Що робите з цим?

– 23 лютого скасовано офіційно. У жодній державній установі чи військовій частині офіційно воно не відзначається. Але наступає величезна кількість “але”. Є чимало людей, що ментально перебувають у Радянському Союзі. Тому цьогоріч навіть більш-менш відкрито дехто святкував сторіччя створення Робітничо-селянської червоної армії. При чому, деякі з цих людей є відповідальними за навчання молодого покоління українських офіцерів. Що з цим робити? Єдине, що ми можемо, це проводити роз’яснювальну роботу, чому ми не можемо вважати цю армію українською. Якщо деякі моменти люди сприймають більш-менш спокійно, то коли починаєш говорити, що Червона армія була для України окупаційною, то в деяких людей виникає нервування: “Як це так, армію, в якій я служив, можна вважати окупаційною?”

– Які аргументи ви наводите їм?

– Ми ставимо питання, відповіді на які є абсолютно прозорими. Наприклад, просте питання: Як називається введення іноземних військ на територію незалежної держави? Агресія. ЯК називається наступний акт? Окупація. А тепер порівняймо, що роблять російські війська на Донбасі зараз, і що робила Червона армія в Україні у 1918-1921 роках? А що робила Червона армія на Західній Україні, починаючи з 1944 року? Фактично виконувала функції каральних окупаційних військ.

І питання, яке вишибає в людей ґрунт з-під ніг: що робила Червона армія у 1932-33 роках під час Голодомору? Армія, що позиціонувала себе як армія трудового народу! Вона стояла в оточенні довкола територій, де люди вимирали. Вона стояла на кордонах, відбираючи продовольство. Людей, які здатні мислити, ці факти спонукають до переосмислення. Люди ж, які перебувають в радянській матриці, цього не сприймають абсолютно. Це проблема часу. Такі люди мають піти з армії або за власним бажанням, або ж рано чи пізно має бути прийняте командне рішення позбутися таких людей. Бо глорифікація окупаційнолї армії є абсолютно неприпустимою. Сильною армія буде лише тоді, коли не матиме нічого спільного з ворогом.

– Чи ставиться питання про офіційну відмову в армії від усіх радянських святкувань?

– Там, де можливо, ми від них відходимо. До прикладу, 2 серпня, День Високомобільних Десантних Військ, було замінено на 21 листопада, День Десантно-Штурмових Військ. Ми запровадили українську традицію вшанування Святого Михайла. Сподіваюся, що в наступні роки відбудуться зміни і в днях святкування військових частин і окремих родів військ. Сподіваюся, що більше відзначатимуть дати пам’ятних боїв – не лише битви під Крутами, але й під Вапняркою і Вознесенськом, Чортківської офензиви… Тобто, почне формуватися українська мілітарна традиція і ми вшановуватимемо своїх вояків. Вони не всі свої війни виграли, але вони однозначно боролися за те, щоб українська держава могла існувати сьогодні.

– Ви говорите, що поруч з поверненням до українських традицій має відбуватися інтеграція ЗСУ в світові військові традиції. Зокрема це стосується зміни військових звань.

– Влітку 2015 року було проголошено, що має з’явитися перше офіцерське звання хорунжого і військове звання бригадного генерала – між полковником та генерал-майором. На даний момент ці ідеї знаходяться у тому стані, в якому було від початку. Тобто проголошено бажання це зробити, але через інертність деяких державних інституцій, на кшталт Верховної Ради України, стоїть на місці. Для того, щоб змінити військові звання, треба внести зміни до десятків, якщо не сотень, законодавчих актів. Верховна Рада до цього ще навіть не приступала.

– Щодо бригадного генерала зрозуміло – це практика країн НАТО. А з якою метою пропонують відродити звання хорунжого?

– Є ціла низка традиційних українських старшинських звань, але вони не збігаються ані за назвами, ані історичним використанням з сучасними військовими традиціями. Тому повертати осавулів, бунчужних, чотових, ройових є недоцільним. Але для того, щоб все-таки використати національні елементи, є пропозиція зробити звання хорунжого першим офіцерським званням. Тобто, замість молодшого лейтенанта.

КРЕМЛЬ ЧІТКО РОЗУМІЄ, ЩО ВТРАЧАЄ НАШУ АРМІЮ

– На деякі зміни була дуже різко негативна і неадекватна реакція в Росії.

– Їхня реакція була абсолютно передбачуваною – Кремль чітко розуміє, що втрачає українську армію. У вересні 2017-го, після параду на День Незалежності, російськими медіа прокотилася хвиля паніки з цього приводу. Так само сталося після зміни кольорів десанту. Кремль чітко розуміє, що якщо українська армія не матиме нічого спільного з радянською армією, то не матиме нічого спільного і з російською. За кожною візуальною зміною відбувається зміна внутрішня. Тобто, якщо наша армія не схожа на армію агресора, вона починає і мислити по-іншому. Ворог це відслідковує, і на цьому тлі дивним видається те, що за радянську мілітарну традицію тримаються деякі наші громадяни.

– Дуже болісною була реакція в РФ на нову символіку Воєнної розвідки України – сова, що тримає меч, який пробиває мапу РФ. На емблемі є й географічні огріхи, а може, це зроблено умисне – там Сахалін показаний територією Японії. Віце-прем’єр Рогозін назвав цю емблему “дебильной”. Ви причетні до розробки цієї емблеми?

– Ця символіка цілком розроблена у Головному управлінні розвідки, і є чудовим прикладом того, коли наші військові є абсолютно самодостатніми і креативними. Можна пишатися нашою розвідкою. Символіка, як кажуть, зайшла – сподобалася і розвідникам, і суспільству. Вона викликала просто-таки істерику за порєбріком. Чому взяли сову? Тому що символом військової розвідки Росії є кажан, а кажан – це одна з ланок у харчуванні сови. Девіз російської розвідки “Вище нас – тільки зорі”, девіз української – “Мудрий пануватиме над зірками”. Це ідеологічна боротьба сенсів, яку наша розвідка виграла в одні ворота.

– Ви підтримуєте контакти з російськими військовими істориками? Які контрініціативи звідти?

– Військовою історією я займаюся з 1992 року. З російськими колегами останні контакти припинилися у 2014 році. Але деякі мої знайомі контактують з ними, тому ми знаємо, як російські військові історики на це реагують. Наприклад, книга “Історія українського війська”, яку ми видали у 2016 році, викликала серед російських істориків занепокоєння. Тому що там чітко зазначено, що одним з основних ворогів України є Росія, що ця боротьба велася споконвічно і що Україна не є спадкоємицею традицій радянської армії. Після публікації нашого видання в РФ з’явилося кілька закритих роз’яснювальних матеріалів. Однак якщо бути абсолютно об’єктивним, то ми за рівнем організації воєнно-історичної роботи і в суспільстві, і в армії значно поступаємося Росії. Це треба надолужувати. Зараз для цього докладаються титанічні зусилля, але ми втратили 25 років, тому надолужити за один рік неможливо. Тож залучаємо також цивільних фахівців – для налагодження системи.

Ольга Скороход, “Цензор.НЕТ”

Джерело: https://ua.censor.net.ua/r3061504

Читати далі ...

Аналітика

Інфраструктура ВМС розбудовується, однак потрібен величезний фінансовий та часовий ресурс

Опубліковано

на

У Командуванні Військово-Морських Силах ЗС України провели підсумки службової діяльності за 1 квартал 2018 року. Під час заходу присутнім було доведено аналіз стану діяльності національних ВМС за всіма напрямками та обговорено проблемні питання і шляхи їх вирішення. Значну увагу приділили питанням соціального забезпечення військовослужбовців.

— Іде процес реформування та відновлення як інфраструктури військових об’єктів, так і на флоті в цілому. Заходів сплановано дуже багато, значну їх частину вже виконано, — зазначив командувач Військово-Морських Сил ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко. — Роботи залишилося багато, тож не зупиняємося на досягненому, йдемо вперед до поставленої мети.

Звертаючись до особового складу, керівник виду ЗС України розповів про здійснені та перспективні кроки в рамках процесу вирішення соціальних питань військових моряків.

— В Одесі завершується процес будівництва 80-ти квартирного будинку для Військово-Морських Сил ЗС України та гуртожитку для військовослужбовців військової служби за контрактом. В Одеській області для офіцерів вже споруджено будинок на 120 осіб, наразі будується другий, а потім і третій, — наголосив віце-адмірал Ігор Воронченко.

— Також триває процес будівництва житлового фонду для рядового та старшинського складу. Є, звичайно, і невирішені питання, ми над ними працюємо. Але ми маємо розуміти, що для повного вирішення цих проблем потрібен величезний фінансовий та часовий ресурс. Командування Військово-Морських Сил зі свого боку робить для цього усе можливе, — додав він.

Результат пошуку зображень за запитом "житло вмсу"

4 роки тому росіяни окупували Автономну Республіку Крим, окрім анексії цивільного сектору, вони відібрали і значну інфраструктуру та об’єкти Збройних Сил України загальною вартістю близько 11.5 млрд доларів США. Варто згадати, що тільки з корабельного складу Військово-морські Сили України втратили 70%. Також під контролем росіян зараз перебуває 6 баз ВМСУ що знаходились на території АР Крим:

  • Севастопольська військово-морська база
  • Південна військово-морська База(Донузлав)
  • Балаклава
  • Феодосія
  • Керч
  • Чорноморське

У зв’язку з цим для потреб Військово-морських Сил стала постала нагальною проблема відродження вітчизняного флоту.

Окрім будівництва нових кораблів та катерів у ВМС також розглядають купівлю необхідних плавзасобів у країн партнерів, зокрема мова йде про патрульні катери типу “Айленд” та мінно-тральний комплекс.

Що ж стосується інфраструктури, то на материковій частині України майже не було об’єктів для необхідних розміщення баз Військово-морських сил. Так деякі з них створюються майже з нуля на основі наявних там будов, як наприклад у Бердянську для Азовської військово-морської бази чи в Дачному для ППД батальйону морської піхоти.

Зі створенням в Одесі на базі Західної військово-морської бази ВМС України головного місця базування вітчизняного флоту виникла потреба у розбудові цілого комплексу для потреб Військово-морських Сил, який включатиме в себе окрім місця базування кораблів ще й:

  • Штаб Командування ВМС
  • Інститут ВМС
  • ліцей ВМС
  • їдальну, клуб та автомобільний парк
  • житлові побудови для проживання особового складу бази

Прес-центр Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

http://na.mil.gov.ua/https://mil.in.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Проект Закону України “Про прощення”: відповідальність військовослужбовців

Опубліковано

на

В середині березня Центр деокупації опублікував проект Закону України «Про прощення» для відкритого громадського обговорення. Ми впевнені, що українське суспільство має самостійно вирішити, кого прощати, а кого карати за злочини, скоєні в інтересах Російської Федерації на шкоду інтересам нашої країни. Ми послідовно оприлюднимемо пропозиції стосовно різних категорій злочинців та сподіваємося на нашу активну участь в дискусії.

Розгорнута презентація самого законопроекту доступна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=qU1c1X9ujH0&feature=youtu.be

Нижче викладені пропозиції щодо притягнення до відповдальності військовослужбовців Збройних Сил України, які вчинили злочини в інтересах держави-агресора, а також громадян України, що вступили на службу в армію держави-агресора, незаконні збройні формування або військово-комерційні компанії, а також брали участь в бойових діях в якості найманців залежно від тяжкості злочину

Стаття 9. Процедура прощення не застосовується:

1) частиною першою статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

2) частиною третьою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

3) частиною четвертою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

4) частиною першою статті 111 (державна зрада), зокрема військовослужбовці, які перейшли на бік ворога і змінили військовій присязі; громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України або за її межами.

5) частиною другою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

6) частиною третьою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України;

7) частиною четвертою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

8) частиною п’ятою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

9) частиною другою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю, що спричинило тяжкі наслідки;

10) частиною другою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб;

11) частиною третьою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в умовах особливого періоду;

12) частиною четвертою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в бойовій обстановці;

13) частиною третьою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або втратили документи чи матеріали з такими відомостями, якщо це спричинило тяжкі наслідки;

14) частиною другою, третьою і четвертою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

15) статтею 427 (здача або залишення ворогові засобів ведення війни), зокрема начальницький склад військових формувань;

16) частиною першою і другою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні;

17) статтею 447 (найманство), зокрема громадяни України, які без дозволу відповідних органів державної влади як найманці брали участь у збройних конфліктах інших держав.

Стаття 10. Процедура прощення може застосовуватись за злочини середньої тяжкості:

1) частиною другою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

2) частиною першою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і не брали участі у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

3) частиною першою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю;

4) частиною першою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби;

5) частиною першою і другою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю;

6) частиною першою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

7) частиною третьою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні.

Стаття 11. Процедура прощення може застосовуватись за злочини невеликої тяжкості:

1) частиною третьою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями за межами території України;

Стаття 13. Дії, які за Законом не вважаються злочинами

За цим Законом не вважаються злочинами дії громадян України щодо отримання документів, які посвідчують особу чи її майнові права, виданих окупаційною адміністрацією Російської Федерації, сплата податків та інших обов’язкових платежів на окупованій території, а також участь в голосуванні на незаконних виборах та референдумах.

Згідно статті 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни та Резолюції третього комітету Генеральної асамблеї ООН від 15 листопада 2016 року, держава-окупант не має права здійснювати примусовий призов громадян України на строкову військову службу. Такі дії вважаються порушенням міжнародного права, а громадяни звільняються від відповідальності.

Пояснення:

Процедура прощення полягає в заміні покарання, пов’язаного з позбавленням волі, на альтернативне покарання у вигляді тимчасового обмеження прав. Особи, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, прощенню не підлягають.

Альтернативне основне покарання – покарання, яке застосовується до громадянина України, відповідно до Кримінального кодексу України, в якості заміни основного покарання у вигляді позбавлення волі на тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, на роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах в державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та у референдумі на строк п’ять або десять років.

ЦЕНТР ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Читати далі ...

Trending