Зв'яжіться з нами

Аналітика

Українська Паперова Армія. Як працює документообіг у ЗСУ і що з цим робити. СКАНИ

Опубліковано

на

Кожен другий українець може уявити себе начальником Генштабу, наспівуючи “Воїнів світла” у ванній кімнаті. А от про документообіг Збройних сил знають далеко не всі експерти. Між тим чимало “зради” розганяється соцмережами саме через хаос із документами.

Автор: Роман КУЛИК, лейтенант ЗСУ

Ці безкінечні звіти, невідправлені або загублені нагородні документи, переплутані прізвища у посвідченнях на відрядження, постійна запарка, коли злобна рота сидить на речах у казармі, чекаючи, поки стройовики відремонтують єдиний комп’ютер і нарешті додрукують відпускні квитки, а до останнього автобуса залишається менше години…

[Стройова частина – аналог відділу кадрів на підприємстві, структурний підрозділ при штабі військового підрозділу; веде облік особового складу і документообіг даної військової частини – Ред.]

Це вічне оформлення УБД [посвідчення “Учасник бойових дій, без якого не працює жодна пільга для ветеранів – Ред.], у процесі якого бліндаж заповнюється пачками документів.

Далі їх треба розмножити, посортувати, вимагати від військовослужбовців ще не зданих документів, вимагати від сектору копій наказів, знову сортувати, заповнювати додаткові документи, ставити кутовий штамп, реєструвати у книзі вихідних документів, чекати комбата, шукати комбата, отримати його підписи на додаткових документах, сортувати, розкладати по файлам, перевозити в ящиках з-під боєприпасів у санітарці на нові позиції в черговій шахті, фермі, підвалі, підключити генератор і виявити, що струм занадто слабкий, тому принтер не може розігріти фарбу до робочої температури…

!!!

…вирішити цю проблему, а потім іще купу проблем, зібрати нарешті всі пакети (по 10 документів у кожному) паперів на всіх 450 людей, довезти цих п’ять ящиків у МО, здати, контролювати, вимагати, забрати чисті “корочки” і транспортні талони до них, заповнити посвідчення, заповнити талони, заповнити контрольні листи з прізвищами і номерами… — це може тривати місяцями.

Cуцільний потік негативу.

І неповна картина. Тому що робота сотень військовослужбовців, що займаються «перекладанням папірців», нечасто стає об’єктом уваги журналістів.

Проблеми обліку може вирішити “Журнал обліку журналів обліку”. Фото з архіву ТЕКСТІВ

Як змінився документообіг і циркуляція наказів у піраміді Збройних Сил? Чи відбулись бодай якісь покращення у сфері за час проведення АТО?

Річ у тім, що однозначно відповісти на це запитання – неможливо.

ЗСУ – жорстка ієрархічна структура. В силу своєї природи вперто чіпляється за звичні методи роботи й алгоритми менеджменту.

Завдання ж стройової частини не змінилося. Вона працює: а) в інтересах командира підрозділу, б) в інтересах кожного військовослужбовця.

Відповідно, грамотно організований документообіг має забезпечити:

– оперативне отримання командиром повної інформації “згори” і таке ж реагування на неї;

– інформування командира про кількість людей у штаті частини та їхній статус (“в строю”, “поранений”, “хворий”, “відрядження”, “відпустка”, “незаконно відсутній” тощо);

– оперативний зв’язок командира з кожним із його підлеглих. Формально це відбувається через рапорт, на який командир накладає свою резолюцію;

– оперативне заповнення всіх документів, необхідних для конкретного військовослужбовця. А це десятки варіантів: від запису про чергове звання у військовому квитку до довідки про перебування в зоні АТО. Хоч довіреність, якщо солдат напише про таку потребу в рапорті. Командир на війні – і нотаріус, і навіть ЗАГС, здається.

Приблизний масштаб роботи: штат “сферичного у вакуумі” батальйону передбачає, що на загальну кількість військовослужбовців (до 700 людей) припадає один офіцер-стройовик (офіційно його посада зветься “старший помічник начальника штабу – начальник стройової частини”) й один-два солдата-діловода.

Зразок документообігу між командиром і бійцем. Старший солдат просить призначити розслідування щодо свого поранення, посилаючись на документ із військового госпіталю в Києві. Комбат, подивившись на цей документ, приймає рішення і ставить резолюцію для виконання СПНШ (старшому помічнику начальника штаба, тобто головному стройовику). Також комбат може дати завдання підняти старі накази і перевірити викладену в рапорті інформацію. Будь-яке поранення на фронті повинне фіксуватися документально, тільки на рівні стройової через два накази і акт розслідування. Без відповідних документів неможливо отримати виплати пораненим, звільнитися за висновком ВЛК (військово-лікарської комісії) тощо. Тут до стройовиків підключаються військові медики, в них свого документообігу вистачає. Не надавати пораненим необхідні документи вважається підлістю, за таке можуть і неуставно покарати. В даному випадку, найімовірніше, солдат або помилився у формулюванні (треба дивитися довідку зі шпиталя), або спробував перейти у статус пораненого. Фото з архіву ТЕКСТІВ

Загалом стан справ можна зобразити у вигляді класичної піраміди (куди ж без плагіату Маслоу).

На першому – найменш рейтинговому – рівні цієї піраміди перебуває батальйон.

Далі – бригада, ОТУ (по старинці «оперативно-тактичне угрупування» і досі називають «сектором»), оперативне командування, командування відповідного роду військ.

На вершині піраміди – Генеральний Штаб та Міністерство оборони.

Така ситуація склалась через низку причин.

По-перше, офіцери стройової служби на рівні батальйону у більшості своїй – мобілізовані, що не мали необхідного досвіду для ведення документації частини.

Додайте сюди регулярні ротації (кожні півроку, або й частіше) начальників стройових частин – і зрозумієте масштаби проблеми.

Не маючи відповідної підготовки, кожен новий офіцер перші місяці роботи у стройовій займається двома речами:

археологією (так, реальною археологією – з розкопками звалищ наказів, особових справ, розслідувань та звітів про стан особового складу і техніки військової частини “польова пошта B9999”);

самонавчанням – кількість основних документів, стандарти їхнього оформлення, чим “накази по частині” відрізняються від “добових наказів”, що таке “книга вибулого і прибулого особового складу”, чому не можна роздрукувати список форми № XYZ, а тільки вести його вручну чорним чорнилом, як правильно зшивати аркуші журналу обліку і де взяти папір та фарбу для того, щоб їх роздрукувати.

Плюс іще тисячу подібних речей, про існування яких учорашній лейтенант запасу і не підозрював.

При цьому офіцер ще й намагається не потонути в завалах поточних завдань, кожне з яких термінове, “негайно до виконання!”.

Часто для виконання однієї задачі офіцер має віднайти контакти свого попередника і регулярно доводити того до істерики постійними дзвінками – уточненнями, слізними проханнями проконсультувати або навіть приїхати у ППД [пункт постійної дислокації військової частини – Ред.] для розбору старих помилок.

Оскільки багато підрозділів у зоні АТО постійно змінюють дислокацію, не маючи ППД, в якому і має розміщуватись штаб, архів, стройова частина тощо, то під час переїздів “польових пошт” з одного поля на інше нерідко втрачаються важливі документи.

Викладену проблему можна окреслити як «перервана спадковість». На певний час унеможливлює ефективну роботу. Лікується стажуванням на рівні бригади, якій підпорядкований батальйон.

Кістяк офіцерів у стройовій частині бригади зазвичай є кадровими військовослужбовцями, фахівцями, що відносно швидко можуть навчити мобілізованого “піджака” [офіцера запасу без кадрового досвіду, випускника військової кафедри цивільного вузу – Ред.] необхідному мінімуму.

Зразок документообігу між військовою частиною та комісаріатом. Йдеться переважно про документи, і це важливо – без відповідно оформлених паперів родина загиблого військовослужбовця не зможе отримати належні виплати. Фото з архіву ТЕКСТІВ

Друга масштабна проблема – імітація діяльності посадовцями з престижніших рівнів нашої піраміди та відірваність штабів рівня «оперативне командування», «командування відповідного роду військ», «ГШУ», «МО» від польових частин.

Колосальна кількість телеграм, що розходяться по частинах для виконання, є просто марнуванням часу.

Це або вимога доповісти з приводу стану «хріні Х», або ж вимога перерахувати кількість сержантів десятьма формулами.

Aбсурдність і неможливість виконати вимоги телеграми розуміють yсі, але відповідальні військовослужбовці закочують рукава і строчать відписки, ліплять статистику, або ж придумують щось «на ходу».

Дзвінок офіцеру в одне з оперативних командувань:

– Чим зараз займаєшся?

– Та зведенням таких-то даних…

– Ого, звучить серйозно, скільки часу займе?

– Та воно нікому взагалі не треба! Вже який раз роблю – ніхто навіть не читає. Зараз щось повідписую за декілька годин і все.

Багато паперової роботи виконується не заради результату і досягнення конкретних цілей, а задля відмітки в чиємусь блокноті.

Зате хтось із генералів прийде на нараду до начальника Генерального Штабу з метровим стосом паперів, густо всіяних колонками даних. Це основна проблема.

Зразок документообігу між батальйоном і вищими щаблями піраміди. В останньому кварталі 2014 року протягом дня могло прийти від 0 до 5 телеграм. Фото з архіву ТЕКСТІВ

Знайомий стройовик жартує, що у звіті можна вказати “двигун БМП вирізано з твердих порід деревини” – і ніхто щаблем вище цього не помітить. Бо ніхто банально не прочитає.

Натомість збір та обробка необхідних для цього звіту даних забере у виконавця прорву часу й сил. І ресурсів, яких теж немає.

Відповідно, стройова півночі визначатиме рівень морального стану підрозділу, тероризуючи замполітів і командира – тільки щоб заповнити згаданий у відповідній телеграмі про комплексне визначення морального стану “додаток 1” (гігантська таблиця).

Відповідно, стройова не встигне оформити всім “дембелям” такі важливі для них посвідчення УБД, і буде скандал, “да скіки ж можна”, “зрада”, і мітинг прямо під час вранішнього шикування. Там все буде ясно про моральний стан, не треба й таблицю заповнювати.

Катастрофічна нестача техніки та матеріалів для «армійських офісів» стала звичною справою.

Комп’ютери, принтери, папір і тонер, канцелярські приналежності – все купується за свої гроші, приїздить у частину прямо з рідної квартири мобілізованого, або ж отримується в дар від святих волонтерів.

Важливу роль працездатності «клерків ЗСУ» відіграють умови праці. Одна справа сидіти у світлому кабінеті Генштабу, обладнаному необхідною технікою та інфраструктурою.

І трохи інше – сидіти в бліндажі чи наметі, заряджаючи старенький ноутбук від генератора, у постійному страху – ось-ось, поки спатиму, сюди натече води і технікою можна буде виховувати аватарів.

А там же, приміром, наказ про результати розслідування по факту згорілої внаслідок обстрілу вантажівки взводу зв’язку і стільки-то грам зібраних з розплавленої радіостанції Р-140 дорогоцінних металів.

І там же останні дані БЧС (бойового та чисельного складу військової частини), пораховані з дуже великим трудом, бо з’явилася нова колонка (наприклад, “контужені”), але фінансова служба при роботі з файлом цю колонку сховала, бо вона заважала бухгалтеру рахувати грошове забезпечення.

Однією з ключових проблем є також відсутність уніфікації, стандартів якісного електронного документообігу.

Біблією кадровиків Збройних Сил України, що тягнуть на собі 90% паперової тяганини армії, є Наказ №333 «Про затвердження Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України».

За об’ємами цей документ можна порівняти хіба з усіма томами Великої радянської енциклопедії. Мобілізованому військовослужбовцю знадобиться кілька місяців лише для ознайомлення з цим документом.

Тому лаконічна методичка з основними формами документів могла б не слабо спростити життя всім суб’єктам документообігу.

Наразі ледь не кожне військове відомство/інстанція розробляє «свої» варіанти документації, що почасти спричиняє плутанину при обміні файлами.

Військовий інтернет

Ще у 2015-му році МО заявило про розробку і впровадження електронної системи документообігу, але що малось на увазі – не ясно. У штабах офіцери й далі бігають з папками “Вхідні” й “Вихідні” – у вічній погоні за підписами в роздрукованих телеграмах і наказах.

Окрема біда – циркуляція телеграм у системі Збройних Сил.

За старою традицією будь-яке розпорядження, відправлене у частину, називають «телеграмою». Це не означає, що десь у підвалах Генштабу, у напівтемних приміщеннях сидять бліді оператори, що азбукою Морзе вистукують телеграми.

В наш час телеграма – шифрований відділом захисту інформації документ, що через закритий, ізольований канал, передається конкретному адресату.

Фактично це звичайний електронний лист, тільки переданий через окремий поштовий сервер зі своїми зашифрованими каналами супутникового зв’язку. Кожна частина має свою скриньку в цьому “військовому інтернеті”.

На шляху до військової частини телеграма проходить низку етапів. Наприклад: Командування Сухопутних Військ відправляє телеграму на оперативне командування “Північ”. Ставить строк виконання – 10 діб.

ОК отримує телеграму із затримкою в день-два, ставить свою мітку і пересилає до виконавця нижчої ланки – ОТУ чи штаб бригади, з меншим терміном виконання, щоб мати запас у день-два для перевірки і зведення інформації про виконане. І так далі.

До безпосереднього низового виконавця телеграма доходить уже неактуальною, із затримкою в кілька днів, а то й тиждень.

Враховуючи, що в більшості випадків розпорядження передбачає певний об’єм робіт чи збір інформації – виконавці формують елементарні відписки «для галочки». При цьому ще треба витратити час на ручну реєстрацію цих телеграм (чорною пастою!) у відповідних журналах обліку.

Віднедавна облік телеграм, виконавців та контролю дублюється в електронному вигляді. Це вже перемога у порівнянні з недавнім минулим, коли ці ж дії зводились до позначок у блокноті відповідального посадовця.

Ситуацію могла б покращити електронна система спільного обігу розпоряджень, за прикладом інструменту “Google Doсs”, де всі причетні до виконання мали б доступ до файлу.

Тоді десь у закопаному в донецьку глину бліндажі командир окремого мотопіхотного батальйону міг би дізнатися про необхідність виконання телеграми №XX 9999-2014-ZZ одразу з моменту її публікації.

І встиг би, скажімо, вибрати трьох військовослужбовців, щоб відрядити їх на Яворівський полігон “для проходження зборів з підготовки операторів душово-дезинфекційних установок ДДУ-88 з наданням посвідчень встановленого зразку на право їх експлуатації”.

Секретність чи оперативність?

Проте в цьому випадку МО стає перед дилемою: оперативність виконання чи секретність? Крім телеграм про ДДУ-88, є телеграми і зі страшнішими абревіатурами, про інші навчання, важлива статистика по персоналу, зброї і техніці.

Чинний алгоритм розсилки телеграм передбачає шифрування і секретність на усіх рівнях, у той час як створення системи типу “Google Docs” не може гарантувати потрібний рівень захищеності інформації.

Це “палка з двома кінцями”: серед фахівців популярне напівжартівливе твердження, що зашифровані повідомлення викликають більше цікавості з боку ворога, аніж прості мейли, тому безпечніше надсилати важливу інформацію без кодування взагалі.

Для розуміння масштабу проблеми достатньо навести приклад: «штатка» («штатно-посадова книга», де фіксується статус і посада кожного абстрактного військовослужбовця в частині) досі існує у вигляді величезної книги.

Незручно? Ще й як.

Тому у всіх частинах створюють таблиці в “Excel”, що спрощує роботу з цими категоріями інформації у рази. Але, вочевидь, є незаконним, оскільки теоретично противник може отримати ці дані в результаті кібер-атаки на ґаджет відповідального військовослужбовця.

Знову діалектика ефективності з секретністю.

Це здається неймовірним, але досі не створені елементарні бази даних.

Відсутнi повна і єдинa база військовослужбовців, що нині проходять службу; база військовозобов’язаних тощо. Тому прорву свого часу кадровики усіх рівнів витрачають на обробку запитів щодо переміщення військовослужбовців у Збройних Силах.

Почасти штаб бригади не може відразу дати конкретну відповідь – чи проходить у них службу військовослужбовець Х.

Систематичні проблеми з отриманням УБД – з цієї ж опери. Тут знову доводиться займатись паперовою археологією і детективними розслідуваннями.

Але інертна система здатна до змін, хоч і під зовнішнім тиском.

Яскравий приклад – оформлення статусу учасника бойових дій.

Спочатку процес був неймовірно складним і зарегульованим. Після низки гучних скандалів отримати посвідчення стало в рази легше й швидше.

Точкові реформи дійсно впроваджуються – зі скрипом та кров’ю. Мій товариш, що більше 15 років працював у сфері IT, після мобілізації потрапив у один із штабів й загорівся кількома ідеями, що могли б суттєво полегшити функціонування не лише його управління, а й ЗСУ в цілому.

Що було далі? Ви праві, за півроку служби ніхто так і не дав йому змоги реалізувати пілотний проект. За поточною роботою він просто не має часу на самостійне втілення своїх ідей.

Нині він спить по кілька годин у день і заледве встигає виконувати поставлені командуванням задачі. Думаєте, є в нього мотивація стукати тараном інновацій у браму Міноборони? Навряд.

Ітогі подвєдьом.

Основа перерахованих проблем армійського документообігу – надлишкова кількість документації та неефективність її опрацювання. Це забирає весь робочий час персоналу і не дає часу на розробку дійсно якісних змін.

Кадровики просто тонуть у морі документації, значна частина якої є просто непотребом, що не становить практичної користі для армії, а лише виправдовує існування низки посад чи департаментів на всіх рівнях Збройних Сил України.

Одна десята від робочих книг стройовика ЗСУ. Деякі надруковані ще 30 років тому. Фото з архіву ТЕКСТІВ

Подібна забюрократизованість тягне інститут армії назад, у радянське минуле, коли основним правилом кожного офіцера було «прикрити одну точку якомога більшою кількістю паперів».

Корисна робота почасти підміняється імітацією та безґлуздим продукуванням еверестів паперу.

Змінити систему зсередини, коли ти є ґвинтиком цієї колосальної машини – навряд чи можливо, хіба що на рівні свого підрозділу, якщо на це буде командирська воля.

Реформу документообігу ЗСУ міг би здійснити окремий орган при МО, створений саме з цією метою.

Як показала ситуація з Волонтерським десантом при МО і Центром розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ, така модель працює. Речове і частково продовольче забезпечення Збройних сил реально покращилося.

Так само і з оптимізацією документообігу. Фахівці зі сторони, що не зв’язані субординацією та страхом перед командуванням, принесуть більше користі, ніж внутрішньовідомчі реформи.

 

Джерело:http://texty.org.ua/

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Читати далі ...
Реклама
21 Коментарів

21 Comments

  1. сергій петрович

    24.01.2017 при 21:56

    Як видно зі слів автора статті, що він давно відслужив і не стикався з документообігом у збройних Силах України. На сьогоднішній день вже впроваджується система електронного документообігу, який не потребує витрат часу, та ресурсів в вигляді паперів та заправки картриджів, потужної електромережи для друкування паперових наказів та телеграм. Все про що каже автор давно в минулому, і свідчить тільки про некомпетентність та, мабуть, незадоволеність військовою службою яку проходив він в лавах збройних Сил.

    • valera

      24.01.2017 при 23:08

      ….вже впроваджується система документообігу, яка не потребує витрати часу….))) цей процес нескінченний. Сергій Петрович – фантаст!)))))))

    • Dmytro

      24.01.2017 при 23:42

      Коментатор певно служить в якихось інших ЗСУ. Електронний документообіг? Ні, не чули. В нас комп’ютери вже по пів року не категоровані….

    • Іван

      26.01.2017 при 00:12

      Сергій Петрович мабуть в геншьтабі сидить)) а електронний документообіг – це лейтенант,якого він викликає через внутрішній телефон, от і вона – електрифікація))

    • Саня

      26.01.2017 при 10:21

      Можливо Сергій Петрович служить в Збройних Силах якоїсь іншої країни?

    • Al

      26.01.2017 при 11:39

      А Вы на Марсе служите? Год назад ситуаци была ещё хуже.

    • Dmytro_P

      18.03.2017 при 12:15

      Автору РЕСПЕКТ!!! Відкрив найболючіші теми сьогоднішніх діловодів ЗСУ! Інколи здається, що комусь просто вигідне таке затягування часу, шляхом оберту паперу замість використання електронної бази даних ((((

    • Сергій

      22.03.2017 при 23:17

      І де це таке є ?! Електронна система збільшила тільки потік однакових бумажок в 4-5разів .
      Про автоматицацію такого процесу взагалі мовчу. Її немає. Систем автоматичного оброблення даних також. Мабуть тому що рішення приймають діди народженні коли про такі речі і не думали.
      + в тому що хоч з передачею телеграм і т.д. Трішки вирішили проблему.

    • Сергей

      23.03.2017 при 11:13

      Курам на смех твои слова))). Ты в войсках хоть день служил? Или паркет топчешь с лейтенанта?)))Вопрос риторический. Можно не отвечать

    • Псих

      26.03.2017 при 03:14

      Ага,конечно! Как он описывает, так оно и есть.За исключением,наверное сроков прихода распоряжения из Министерства или ГШ,низшему звену цепочки. Тут немного “пакращення” сработали,как ни странно.

    • олександр

      27.03.2017 при 14:19

      Шановний Сергій Петрович, це мабуть Ви давно не спускались на грішну землю з високих кабінетів. Документообіг і справді величезний, купа дурних даних які по 100-200 разів на місяць лише з різних ракурсів відсилаєш, а таке враження, що ці дані ніхто не читає, не аналізує і тд… Відсутній звязок між усіма ланками мо і зс. Неможливо відправити елементарний витяг з наказу командиру в/ч пп Вхххх бо туди пошта не доходить або фепси не обслуговують

  2. ВСУ

    25.01.2017 при 10:09

    Про електронний документообіг ходять тільки слухи, але відбувається дійсно як в тому анекдоті: архів спалити, але попередньо зняти з нього копії. Кількість документообігу в порівнянні перед війною і після неї збільшився в рази!!!!

  3. Allex

    26.01.2017 при 15:23

    Був старшиною і документів також гора. Замахували бумаготворчістю також “оружейніка” і старшого техніка який вів усі документи що пов’язані з технікою її обслуговуванням, видачею і списанням ПММ і оформленням шляхових листів. Якщо зібрати всю писанину що веде підрозділ рівня навіть батальйону то це великий масив а рівень військової частини то це вже “бібліотека”. І перше що мені радив попередній старшина: “не дай Боже щоб ти втратив документи чи вони згоріли. В разі чого краще збережи всі писульки а не майно.”

    • Псих

      26.03.2017 при 01:39

      Не согласен. Потому как тоже старшина и у меня сгорела после попадания танчика и документация и имущества немало.С документацией уже распетлял,особого гимора не встретил.А вот списать имущество, которое действительно уничтожено-это практически нереально!Маразм такой требуют! У меня и моих товарищей,все шмотки пропали Меня за день до этого ранило и в госпитале был,приехал,а надеть нечего. Вот нашёл подменку,в ней и воюю.Хотя по правильному,то на передовой,форма должна по износу выдаваться.Так там пока все бумажки поделать,то месяца три с голой домой надо ходить Короче все сделано так,что бы поменьше держава давала.

  4. Student_13

    27.01.2017 при 15:40

    Да-да!!! В ЗСУ давно нет военнослужащих срочной службы, го Журнал учета помывки личного состава в бане не то, что отменили вообще, а повторно начали вводить как “должно быть”. Напечатайте на СВОЁМ компьютере, на СВЁМ принтере, СВОИМ тонером, на СВОЕЙ бумаге… и по несколько раз переделайте и перепечатайте – то не так выступает абзац, то немного необходимо отступить фамилию начальника… и так минимум раз десять тебя заставят переделать (это если у подчиненного с головой всё отлично), а возможно и неделями и месяцами будет эта макулатура перепечатываться (это уже в любом другом случае). Так и живем, с каждым годом УПА (Українська Паперова Армія) превращается в КПП (Канцелярсько-Патріотичний Підрозділ)…

    • олександр

      27.03.2017 при 14:23

      Згоден з вами. У нас 2 своїх компа згоріли, принтер гавкнув свій і все не так, і все не то… Папір купуйте, тонер, фарбу, поточний ремонт, шлейфи,хаби…

  5. Sluguvuj

    22.03.2017 при 21:37

    Влучна стаття. Не можем ні як розпрощатися з радянськими стандартами. ЗСУ стали ще більш паперовими ніж до війни. Незліченні телеграми, стандарти, які потрібно вивчити тільки поглянувши на них. Щоб списати майна на 1 грн. треба з тиждень гасати то за бухгалтером (вічно зайнятим), то за підписами комісіі і т.д. Задачі ставляться не те що до негайного, а можна сказати до миттевого виконання, і кожна посадова особа вважає своі задачі преорітетними, і як правило вони ставляться одночасно, а необхідний час та потрібні ресурси нікого не хвилюють. Телеграми до виконавця доводяться зазвичай після всіх регістрацій та резолюцій запізно, тільки час залишаеться на відписку та погоню за підписами. А ще 3 рази по 20 хв. пошикуватись, попутно потренуватись в стройовій та ЗЗМУ, збігати на фізо та ще на якісь супер заняття, які не стосуються твого напрямку роботи, але такі вкрай “важливі” в данний момент часу, обслужити техніку, організувати ремонт закріплених приміщень за власні кошти та власними руками, получити від перевіряющого нагоняй що ремонт зробив а клейонку на стіл не купив ” бездельнік, не можете скинутись”, зробити купу план – конспектів, планів про план як зробити план для плану, провести зайняття з особовим складом, прибрати територію, збігати на нараду, отримати купу задач до 9.00 наступного ранку. Прийти в 17.00 на робоче місце, в диких потугах згадати хто ти і для чого служиш та приступити до спокійного виконання своіх обовяків, прийти в 20.00 додому з почуттям виконаного обовязку, поздороватись з рідними, поісти, помитися та в 21.00 сісти за компютер з метою продовжити виконання “бумажних” обовязків. В 00.00 після морального пресінгу рідних піти спати, в 6.00 встати і знову те саме. Отак ми будуємо уявну оболочку стандартів НАТО без зміни внутрішньоі суті. Другий третій квартал 2014 року стався телеграмний пролапс, ставились нормальні строки, приходили по суті, пропали всілякі непотрібні заняття, спокійно, вчасно та ретельно виконувались своі обовязки, а потім як поперло, до цього часу не може зупинитись. Інвертаризаціі по 3-4 рази на рік, майно розіхалось по всій краіні, але ти маеш все контролювати та щей зуміти порахувати. Купа перестраховщиків, щоб прикрити свій зад придумують якісь додаткові журнали про журнали, заходи, обовязки. Повна відсутність відповідальності командирів за усні накази тет-а-тет, якщо щось не так, я такий наказ не віддавав, підлеглий поступив на власний розсуд. Смартфонів не можна, інтернету не можна але ти мусиш якось зробити електронний підпис та подати е-декларацію. Про яку електронну базу чи електронний документообіг взагалі мова велася? Може через років 50-100. Сергій Петрович Ви справді десь в Марсіанських ЗС служили?

  6. Владимир

    25.03.2017 при 11:42

    Согласен полностью с автором и комментирующими (за исключением “марсианина” Сергея Петровича). Действительно, с началом войны поток бумаг резко сократился. И затишье продолжалось где-то примерно до конца лета 2015 года. А потом… С каждым месяцем бумажный поток начал становиться все больше и больше. Сначало все вернулось “на круги своя” на “большой земле”. А весной 2016 добрались и до частей (подразделений)в зоне АТО. Полетели “весточки”, распоряжения, планы и планы на планы, поехали комиссии больших начальников и начальников поменьше по результатам проверки комиссий побольше. “Помощнички”, так сказать. А сейчас… Бумажный поток уже догнал и перегнал предвоенные объемы. Только вчера, почитав очередные распоряжения – 4 за день, подумал о том, что надо уже делать выборки из этой бредятины и размещать в открытом доступе (естественно без нарушения грифов и разглошения “информации”). Что бы не только нам было весело – пусть здравомыслящие люди тоже посмеются… Очень точно подметил Sluguvuj – “будуємо уявну оболочку стандартів НАТО без зміни внутрішньоі суті”…

  7. Владимир

    26.03.2017 при 17:12

    Первое – таки Сергей Петрович частично прав, система таки есть и она “впроваджуется”…Когда она “впровадится”…хз, она доступна пока некоторым “фирмам”…И у нее есть целый ряд конструктивных недостатков, плюс она все таки требует лучшего железа и довольно высокого уровня специалистов по обслуживанию…Чего естественно в армии х.., то есть мало…:-)..
    Второе – для армии пока не разработано комплексного АСУ с базами данных, объединившего бы несколько взаимосвязанных служб например строевую и фиников;
    Третье – секретность…80% информации при электронном документообороте носит гриф “Чушь полная” и не несет информационной нагрузки, то есть функция полезности ее стремится к “0”..Поэтому ее можно хоть по громкоговорящей связи передавать…Просто боятся, что выплывет, какой чушью занимаются в высоких штабах…
    Четвертое – хороший специалист по криптозащите Вам скажет, что то, что есть на данный момент в войсках, достаточно для ДСК…
    Пятое – для секретной связи и почты, тоже есть решения с открытым кодом типа
    PGP и более серьезное (ну специалисты знают) и это тоже все реализовать возможно…
    Но…Помните песенку:” Было бы желание, придут к тебе и знания…”

  8. Viktorovich

    12.05.2017 при 09:25

    Служив на АСУ, в стройовій, в оперативному здається що цю армію не можливо змінити. Паперова, бірочна армія яка тримається на скотчі і синій ізоленті. Також не забуваємо про непереборну бюрократію.

  9. Вася

    11.07.2017 при 20:58

    Есть офигенная пословица – ” Каждый мнит себя стратегом видя бой со стороны!” Начальник РАО ЗСУ придя на совещание в ГШ получает вопрос – Сколько 152мм находится в 30 км зоне от линии Х? А запросил эту информацию у НГШ какой – то мистер из ОБСЕ. И пишет НРАО телегу по округам, частям и базам РАО, а те по частям, а те по подразделениям. А дальше как в статье. Много бумаги пишеться даром потому что ее почемуто не отменили. Например забрали в тилу деловодов, сказали что все будут вести бухгалтера в финслужбе (типа трусы считать не только в штуках, а в гривнах). Бухгалтера фину добавили, деловода у вещивика или геса забрали, но как велся учет в тылу, так и ведеться. Только ведет его уже начвещь сам и ему насрать что у кого-то палатка не списана, он педалирует данные у кого через полгода сносяться берцы, для начальника тыла.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Аналітика

Наші воїни можуть бути ситими і добре спорядженими, але без ідеології це буде радянська армія – про ребрендинг ЗСУ

Опубліковано

на

Двозуб Святослава і вовкулака для ССО, лицарська рукавичка для танкових військ, едельвейси і карпатські бартки для гірської піхоти – нова символіка та однострій Збройних Сил України вже офіційно затверджені. Зміна найменувань військових частин триває, так само як і відмова від радянських військових свят. Кампанія з ребрендингу армії найбільших масштабів набирає саме цього року.

Спеціальна робоча група з ідеологічного оновлення української армії працює на волонтерських засадах вже не перший рік. Позаштатний радник заступника голови Адміністрації Президента історик Василь Павлов розповів “Цензор.НЕТ” про перебіг реформи.

ОДИН ВИСОКОПОВАЖНИЙ ОФІЦЕР ЗАПИТАВ: “ВИ ВЗАГАЛІ РОЗУМІЄТЕ, ЩО РОБИТЕ?”

– І суспільство, і армія звикають до нового однострою, емблем, до нових назв частин. Розкажіть загалом про план стосовно того, що називають ребрендингом армії.

– Воєнно-історична робота у Збройних силах України започаткована у квітні 2017 року. За цей рік зроблено багато. Зокрема розроблено законодавчу базу, план воєнно-історичної роботи, чого раніше в принципі не було. За три літні місяці була підготовлена і напередодні 6 грудня 2017-го підписана міністром оборони Концепція воєнної історії України. Маємо цілковите сприяння МО і Генштабу. На найвищому рівні зрозуміли, що ми повинні позбавитися від маркеру ворога – це і свята, і форма, і символіка, і орієнтація на ті чи інші події.

Зараз ми набагато активніше розповідаємо воїнам про присвоєння почесних найменувань підрозділам, про зміну символіки і форми. Це важливо, бо це реально перша хвиля за всі роки незалежності, коли зміни плануються і під них підкладається ідеологічна робота і все це завершується позитивним результатом.

– Дехто ставиться скептично до таких масштабних оновлень у час, коли економіка не на підйомі…

– Таке сприйняття власне через те, що така робота ведеться вперше за 26 років. Армія може бути добре оснащена, в новій формі, сита й натренована, але без ідеологічної роботи в головах це буде досі армія-окупант. Ми не маємо часу все робити по черзі. Треба одночасно переозброювати, переодягати армію, а паралельно – проводити ідеологічні зміни.

– Не таємниця, що дехто з військових, особливо на перших порах, не сприймав зміни. А дехто не сприймає досі. Ви це усвідомлюєте?

– Така проблема є. Але люди не сприймають не через те, що вони погані, а через те, що попросту не знають цього. Інформація для більшості військовослужбовців у кращому випадку обмежується шкільним курсом з історії України, у гіршому – знаннями, отриманими ще за часів Радянського Союзу (з відповідними ідеологічними перекрученнями). Але коли з людьми починаєш говорити і відповідати на їхні запитання – іноді дуже незручні запитання – то все поступово стає на свої місця.

Будь-яка ідеологічна робота потребує часу. Коли в нас відбувала одна з перших зустрічей з десантом, то високоповажний офіцер відверто запитав: “Ви взагалі розумієте, що робите?” Я відповів, що розуміємо. Далі він спитав: “Як швидко ви хочете отримати результат?” Я сказав, що роз’яснювальна робота має тривати 3-5 років. Тоді він погодився, що ми адекватно оцінюємо свої сили і можливості. Тобто найголовнішим в ідеологічній роботі є її інтенсивність та час.

– Як це відбувається за алгоритмом дій – щоб було зрозуміло, що дійсно маєте тверезий план?

– Якщо взяти роботу з присвоєння почесних найменувань, для цього проводяться робочі наради в Генеральному штабі, Міністерстві оборони і в усіх держслужбах, де є військові частини, які претендують на те, щоб отримати почесне найменування. За результатами цієї роботи буде сформовано пул військових частин, які мать право і можливість отримати нове найменування вже цьогоріч. Далі робоча група спільно з представниками військових частин розроблятиме пропозиції. Вирішуватиметься, якими саме будуть ці почесні найменування. Після цього проводиться роз’яснювальна робота з особовим складом. Потім, згідно із законодавством України, мають відбутися збори у військовій частині, рішення протоколюється і далі йде по інстанціях на командування, Генштаб й Міноборони і зрештою до Адміністрації Президента. Лише після цього виходить відповідний Указ.

НОВІ НАЙМЕНУВАННЯ ЧАСТИН: ВІД КОРОЛЯ ДАНИЛА

– Як відбувається власне вибір найменувань?

– Є кілька основних принципів. Перше – це територіальний. Тобто, за місцем, де певна частина дислокується – умовно кажучи, як Київський зенітний ракетний полк. Інший принцип – коли військова частина отримує свого патрона. Наприклад, 24 механізована бригада ім. короля Данила. Або має назву за історичним регіоном, до якого в/ч прив’язана. Так, як 1-ша Сіверська танкова бригада. Або назву на честь військової частини, що відзначилася у певний історичний період – 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців. Або на честь вікопомної події – Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут.

– Ви заявляли, що вояки 24-ї Бригади ім. короля Данила дуже горді зі свого найменування.

– Вони були дуже горді. Це якраз той випадок, коли почесне найменування збігається з бажанням особового складу. Так буває не завжди, але з 24-ю вийшло саме так. Вони себе ще до офіційного перейменування почали називати “королівською піхотою”. Поява таких неформальних назв свідчить про те, що новація сподобалася особовому складу.

– Були випадки, коли ваші пропозиції відверто блокували?

– Такі випадки бувають тоді, коли надаються пропозицію до перейменування на честь видатного діяча, пов’язаного з певною частиною територіально, але особовий склад про нього нічого не знає, а тому й не сприймає. Або може була шанована людина, а в неї не милозвучне прізвище. Однак це проблема браку роз’яснювальної роботи, а не бажання. Тому що був випадок: одна бригада відмовилася від найменування на честь одного історичного діяча, чиє прізвище не дуже звучне, однак згодом самі запропонували нам ім’я іншої людини. Сподіваюся, що через кілька місяців ми зможемо цю історію розповідати відкрито.

УСЯ НОВА СИМВОЛІКА ВЖЕ ОФІЦІЙНО ЗАТВЕРДЖЕНА

– Зміна форми й символіки – те, що найбільш помітно. Проведено титанічну роботу, яка на сьогодні вже завершена. Розкажіть коротко: за якими принципами обирали нові символи?

– Робота зі зміни символіки почалася з 2015 року, її проводила група на чолі з Віталієм Гайдукевичем, до якої з 2016-го я неформально також входжу. Ті символи, які на сьогодні є у Збройних Силах, офіційно затверджені 20 листопада 2017 року Наказом міністра оборони № 606. Суть змін у тому, щоб сучасний український військовий однострій з одного боку не був архаїчним, а з іншого – щоб мав питомо українські елементи. Так, на погонах офіцерського складу є зубчатка Галицької армії. Раніше на погонах в офіцерів були п’ятипроменеві радянські зірки, то на теперішній момент – це ромбічна гетьманська зоря, що веде свій початок від війська гетьмана Павла Скоропадського.

На рукаві кожного українського вояка на теперішній момент є стилізований тризуб, який використовувався в армії УНР. Там, де це було можливим, ми запозичили і кольорову гамму цих тризубів. Такі елементи прив’язують українську армію до період 1917-1921 років, а там, де це можливо, до періоду козацтва або навіть до доби Великого Князівства Литовського. Наприклад, знак танкових військ – це латна рукавиця з пірначем, що символізує спадковість українських танкових підрозділів від важкої кавалерії часів Костянтина Острозького.

Так само багато елементів узято зі світових традицій. Наприклад, новий берет десанту кольору марун, – це символіка, пов’язана з Архистратигом Михаїлом. В усіх країнах він є небесним покровителем парашутно-десантних частин. Для гірської піхоти обрано квітку едельвейса і карпатські бартки.

На рукавах міністра оборони, начальника Генштабу з’явилися дві перехрещені булави як символи вищої військової влади.

Скоро має відбутися ще декілька знакових моментів. На параді 2018 року українська армія позбудеться останніх рудиментів від радянського однострою.

– Знову-таки, були окремі випадки, коли воїни відмовилися сприймати нову форму та символіку з суб’єктивних причин. Скажімо, десантник був проти зняти тільняшку, бо його за неї катували у полоні. Інший приклад – заява морпіхів, про відмову зняти старі чорні берети, бо вони вже омиті кров’ю цієї війни.

– Це абсолютно індивідуальні моменти, які з людьми треба проговорити. Є компроміси, на які бійці погоджуються йти. Є компроміси, на які погоджується йти держава. У своїй роз’яснювальній роботі ми користуємося допомогою Головного управління морально-психологічного забезпечення ГШ ЗСУ, тобто військових психологів і політологів.

Однак у зв’язку з тим, що в нас агресія Росії триває, то місця для подібних компромісів меншає. Насправді Десант дуже швидко почав використовувати новий колір берета. Так само і Національна гвардія, яка також отримала новий колір. Пишаються своїми новими беретами артилеристи й танкісти.

ПИТАННЯ, ЯКЕ ВИШИБАЄ ҐРУНТ З-ПІД НІГ: ЩО РОБИЛА ЧЕРВОНА АРМІЯ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ?

– Вперше був представлений новий Воєнно-історичний календар, але про нього значно менше говорять, ніж про зміну символіки. Чому?

– Воєнно-історичний календар розроблявся в Центрі дослідження гуманітарних проблем ЗСУ. Тривалий час у ньому намагалися поєднати українську та радянську мілітарні традиції. Поступово стало зрозуміло, що цього робити не варто. Календар на 2018 рік був розроблений тими самими людьми. До цього також долучилося Військово-історичне управління Генерального штабу. Тож тепер цей календар набагато більш український. Єдина проблема з ним у тому, що немає коштів для того, щоб його видрукувати. Він розповсюджуватиметься в електронному вигляді.

– Святкування 23 лютого скасоване, але вочевидь до цього ще довго звикатимуть. Що робите з цим?

– 23 лютого скасовано офіційно. У жодній державній установі чи військовій частині офіційно воно не відзначається. Але наступає величезна кількість “але”. Є чимало людей, що ментально перебувають у Радянському Союзі. Тому цьогоріч навіть більш-менш відкрито дехто святкував сторіччя створення Робітничо-селянської червоної армії. При чому, деякі з цих людей є відповідальними за навчання молодого покоління українських офіцерів. Що з цим робити? Єдине, що ми можемо, це проводити роз’яснювальну роботу, чому ми не можемо вважати цю армію українською. Якщо деякі моменти люди сприймають більш-менш спокійно, то коли починаєш говорити, що Червона армія була для України окупаційною, то в деяких людей виникає нервування: “Як це так, армію, в якій я служив, можна вважати окупаційною?”

– Які аргументи ви наводите їм?

– Ми ставимо питання, відповіді на які є абсолютно прозорими. Наприклад, просте питання: Як називається введення іноземних військ на територію незалежної держави? Агресія. ЯК називається наступний акт? Окупація. А тепер порівняймо, що роблять російські війська на Донбасі зараз, і що робила Червона армія в Україні у 1918-1921 роках? А що робила Червона армія на Західній Україні, починаючи з 1944 року? Фактично виконувала функції каральних окупаційних військ.

І питання, яке вишибає в людей ґрунт з-під ніг: що робила Червона армія у 1932-33 роках під час Голодомору? Армія, що позиціонувала себе як армія трудового народу! Вона стояла в оточенні довкола територій, де люди вимирали. Вона стояла на кордонах, відбираючи продовольство. Людей, які здатні мислити, ці факти спонукають до переосмислення. Люди ж, які перебувають в радянській матриці, цього не сприймають абсолютно. Це проблема часу. Такі люди мають піти з армії або за власним бажанням, або ж рано чи пізно має бути прийняте командне рішення позбутися таких людей. Бо глорифікація окупаційнолї армії є абсолютно неприпустимою. Сильною армія буде лише тоді, коли не матиме нічого спільного з ворогом.

– Чи ставиться питання про офіційну відмову в армії від усіх радянських святкувань?

– Там, де можливо, ми від них відходимо. До прикладу, 2 серпня, День Високомобільних Десантних Військ, було замінено на 21 листопада, День Десантно-Штурмових Військ. Ми запровадили українську традицію вшанування Святого Михайла. Сподіваюся, що в наступні роки відбудуться зміни і в днях святкування військових частин і окремих родів військ. Сподіваюся, що більше відзначатимуть дати пам’ятних боїв – не лише битви під Крутами, але й під Вапняркою і Вознесенськом, Чортківської офензиви… Тобто, почне формуватися українська мілітарна традиція і ми вшановуватимемо своїх вояків. Вони не всі свої війни виграли, але вони однозначно боролися за те, щоб українська держава могла існувати сьогодні.

– Ви говорите, що поруч з поверненням до українських традицій має відбуватися інтеграція ЗСУ в світові військові традиції. Зокрема це стосується зміни військових звань.

– Влітку 2015 року було проголошено, що має з’явитися перше офіцерське звання хорунжого і військове звання бригадного генерала – між полковником та генерал-майором. На даний момент ці ідеї знаходяться у тому стані, в якому було від початку. Тобто проголошено бажання це зробити, але через інертність деяких державних інституцій, на кшталт Верховної Ради України, стоїть на місці. Для того, щоб змінити військові звання, треба внести зміни до десятків, якщо не сотень, законодавчих актів. Верховна Рада до цього ще навіть не приступала.

– Щодо бригадного генерала зрозуміло – це практика країн НАТО. А з якою метою пропонують відродити звання хорунжого?

– Є ціла низка традиційних українських старшинських звань, але вони не збігаються ані за назвами, ані історичним використанням з сучасними військовими традиціями. Тому повертати осавулів, бунчужних, чотових, ройових є недоцільним. Але для того, щоб все-таки використати національні елементи, є пропозиція зробити звання хорунжого першим офіцерським званням. Тобто, замість молодшого лейтенанта.

КРЕМЛЬ ЧІТКО РОЗУМІЄ, ЩО ВТРАЧАЄ НАШУ АРМІЮ

– На деякі зміни була дуже різко негативна і неадекватна реакція в Росії.

– Їхня реакція була абсолютно передбачуваною – Кремль чітко розуміє, що втрачає українську армію. У вересні 2017-го, після параду на День Незалежності, російськими медіа прокотилася хвиля паніки з цього приводу. Так само сталося після зміни кольорів десанту. Кремль чітко розуміє, що якщо українська армія не матиме нічого спільного з радянською армією, то не матиме нічого спільного і з російською. За кожною візуальною зміною відбувається зміна внутрішня. Тобто, якщо наша армія не схожа на армію агресора, вона починає і мислити по-іншому. Ворог це відслідковує, і на цьому тлі дивним видається те, що за радянську мілітарну традицію тримаються деякі наші громадяни.

– Дуже болісною була реакція в РФ на нову символіку Воєнної розвідки України – сова, що тримає меч, який пробиває мапу РФ. На емблемі є й географічні огріхи, а може, це зроблено умисне – там Сахалін показаний територією Японії. Віце-прем’єр Рогозін назвав цю емблему “дебильной”. Ви причетні до розробки цієї емблеми?

– Ця символіка цілком розроблена у Головному управлінні розвідки, і є чудовим прикладом того, коли наші військові є абсолютно самодостатніми і креативними. Можна пишатися нашою розвідкою. Символіка, як кажуть, зайшла – сподобалася і розвідникам, і суспільству. Вона викликала просто-таки істерику за порєбріком. Чому взяли сову? Тому що символом військової розвідки Росії є кажан, а кажан – це одна з ланок у харчуванні сови. Девіз російської розвідки “Вище нас – тільки зорі”, девіз української – “Мудрий пануватиме над зірками”. Це ідеологічна боротьба сенсів, яку наша розвідка виграла в одні ворота.

– Ви підтримуєте контакти з російськими військовими істориками? Які контрініціативи звідти?

– Військовою історією я займаюся з 1992 року. З російськими колегами останні контакти припинилися у 2014 році. Але деякі мої знайомі контактують з ними, тому ми знаємо, як російські військові історики на це реагують. Наприклад, книга “Історія українського війська”, яку ми видали у 2016 році, викликала серед російських істориків занепокоєння. Тому що там чітко зазначено, що одним з основних ворогів України є Росія, що ця боротьба велася споконвічно і що Україна не є спадкоємицею традицій радянської армії. Після публікації нашого видання в РФ з’явилося кілька закритих роз’яснювальних матеріалів. Однак якщо бути абсолютно об’єктивним, то ми за рівнем організації воєнно-історичної роботи і в суспільстві, і в армії значно поступаємося Росії. Це треба надолужувати. Зараз для цього докладаються титанічні зусилля, але ми втратили 25 років, тому надолужити за один рік неможливо. Тож залучаємо також цивільних фахівців – для налагодження системи.

Ольга Скороход, “Цензор.НЕТ”

Джерело: https://ua.censor.net.ua/r3061504

Читати далі ...

Аналітика

Інфраструктура ВМС розбудовується, однак потрібен величезний фінансовий та часовий ресурс

Опубліковано

на

У Командуванні Військово-Морських Силах ЗС України провели підсумки службової діяльності за 1 квартал 2018 року. Під час заходу присутнім було доведено аналіз стану діяльності національних ВМС за всіма напрямками та обговорено проблемні питання і шляхи їх вирішення. Значну увагу приділили питанням соціального забезпечення військовослужбовців.

— Іде процес реформування та відновлення як інфраструктури військових об’єктів, так і на флоті в цілому. Заходів сплановано дуже багато, значну їх частину вже виконано, — зазначив командувач Військово-Морських Сил ЗС України віце-адмірал Ігор Воронченко. — Роботи залишилося багато, тож не зупиняємося на досягненому, йдемо вперед до поставленої мети.

Звертаючись до особового складу, керівник виду ЗС України розповів про здійснені та перспективні кроки в рамках процесу вирішення соціальних питань військових моряків.

— В Одесі завершується процес будівництва 80-ти квартирного будинку для Військово-Морських Сил ЗС України та гуртожитку для військовослужбовців військової служби за контрактом. В Одеській області для офіцерів вже споруджено будинок на 120 осіб, наразі будується другий, а потім і третій, — наголосив віце-адмірал Ігор Воронченко.

— Також триває процес будівництва житлового фонду для рядового та старшинського складу. Є, звичайно, і невирішені питання, ми над ними працюємо. Але ми маємо розуміти, що для повного вирішення цих проблем потрібен величезний фінансовий та часовий ресурс. Командування Військово-Морських Сил зі свого боку робить для цього усе можливе, — додав він.

Результат пошуку зображень за запитом "житло вмсу"

4 роки тому росіяни окупували Автономну Республіку Крим, окрім анексії цивільного сектору, вони відібрали і значну інфраструктуру та об’єкти Збройних Сил України загальною вартістю близько 11.5 млрд доларів США. Варто згадати, що тільки з корабельного складу Військово-морські Сили України втратили 70%. Також під контролем росіян зараз перебуває 6 баз ВМСУ що знаходились на території АР Крим:

  • Севастопольська військово-морська база
  • Південна військово-морська База(Донузлав)
  • Балаклава
  • Феодосія
  • Керч
  • Чорноморське

У зв’язку з цим для потреб Військово-морських Сил стала постала нагальною проблема відродження вітчизняного флоту.

Окрім будівництва нових кораблів та катерів у ВМС також розглядають купівлю необхідних плавзасобів у країн партнерів, зокрема мова йде про патрульні катери типу “Айленд” та мінно-тральний комплекс.

Що ж стосується інфраструктури, то на материковій частині України майже не було об’єктів для необхідних розміщення баз Військово-морських сил. Так деякі з них створюються майже з нуля на основі наявних там будов, як наприклад у Бердянську для Азовської військово-морської бази чи в Дачному для ППД батальйону морської піхоти.

Зі створенням в Одесі на базі Західної військово-морської бази ВМС України головного місця базування вітчизняного флоту виникла потреба у розбудові цілого комплексу для потреб Військово-морських Сил, який включатиме в себе окрім місця базування кораблів ще й:

  • Штаб Командування ВМС
  • Інститут ВМС
  • ліцей ВМС
  • їдальну, клуб та автомобільний парк
  • житлові побудови для проживання особового складу бази

Прес-центр Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

http://na.mil.gov.ua/https://mil.in.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Проект Закону України “Про прощення”: відповідальність військовослужбовців

Опубліковано

на

В середині березня Центр деокупації опублікував проект Закону України «Про прощення» для відкритого громадського обговорення. Ми впевнені, що українське суспільство має самостійно вирішити, кого прощати, а кого карати за злочини, скоєні в інтересах Російської Федерації на шкоду інтересам нашої країни. Ми послідовно оприлюднимемо пропозиції стосовно різних категорій злочинців та сподіваємося на нашу активну участь в дискусії.

Розгорнута презентація самого законопроекту доступна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=qU1c1X9ujH0&feature=youtu.be

Нижче викладені пропозиції щодо притягнення до відповдальності військовослужбовців Збройних Сил України, які вчинили злочини в інтересах держави-агресора, а також громадян України, що вступили на службу в армію держави-агресора, незаконні збройні формування або військово-комерційні компанії, а також брали участь в бойових діях в якості найманців залежно від тяжкості злочину

Стаття 9. Процедура прощення не застосовується:

1) частиною першою статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

2) частиною третьою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

3) частиною четвертою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

4) частиною першою статті 111 (державна зрада), зокрема військовослужбовці, які перейшли на бік ворога і змінили військовій присязі; громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України або за її межами.

5) частиною другою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

6) частиною третьою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України;

7) частиною четвертою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

8) частиною п’ятою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

9) частиною другою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю, що спричинило тяжкі наслідки;

10) частиною другою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб;

11) частиною третьою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в умовах особливого періоду;

12) частиною четвертою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в бойовій обстановці;

13) частиною третьою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або втратили документи чи матеріали з такими відомостями, якщо це спричинило тяжкі наслідки;

14) частиною другою, третьою і четвертою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

15) статтею 427 (здача або залишення ворогові засобів ведення війни), зокрема начальницький склад військових формувань;

16) частиною першою і другою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні;

17) статтею 447 (найманство), зокрема громадяни України, які без дозволу відповідних органів державної влади як найманці брали участь у збройних конфліктах інших держав.

Стаття 10. Процедура прощення може застосовуватись за злочини середньої тяжкості:

1) частиною другою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

2) частиною першою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і не брали участі у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

3) частиною першою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю;

4) частиною першою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби;

5) частиною першою і другою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю;

6) частиною першою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

7) частиною третьою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні.

Стаття 11. Процедура прощення може застосовуватись за злочини невеликої тяжкості:

1) частиною третьою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями за межами території України;

Стаття 13. Дії, які за Законом не вважаються злочинами

За цим Законом не вважаються злочинами дії громадян України щодо отримання документів, які посвідчують особу чи її майнові права, виданих окупаційною адміністрацією Російської Федерації, сплата податків та інших обов’язкових платежів на окупованій території, а також участь в голосуванні на незаконних виборах та референдумах.

Згідно статті 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни та Резолюції третього комітету Генеральної асамблеї ООН від 15 листопада 2016 року, держава-окупант не має права здійснювати примусовий призов громадян України на строкову військову службу. Такі дії вважаються порушенням міжнародного права, а громадяни звільняються від відповідальності.

Пояснення:

Процедура прощення полягає в заміні покарання, пов’язаного з позбавленням волі, на альтернативне покарання у вигляді тимчасового обмеження прав. Особи, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, прощенню не підлягають.

Альтернативне основне покарання – покарання, яке застосовується до громадянина України, відповідно до Кримінального кодексу України, в якості заміни основного покарання у вигляді позбавлення волі на тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, на роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах в державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та у референдумі на строк п’ять або десять років.

ЦЕНТР ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Читати далі ...

Trending