Зв'яжіться з нами

Історія

Цей день в історії: проголошено незалежність Карпатської України

Опубліковано

на

В ніч на 15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України

Після розпаду на початку ХХ століття Австро-Угорської імперії, Закарпаття, яке входило до її складу, згідно міжнародних угод, відійшло до Чехо-Словаччини.

У жовтні 1938 року празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворювалася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців.

До влади автономної Карпатської України прийшов уряд, очолюваний Августином Волошиним. З його ініціативи у січні 1939 року була утворена політична організація закарпатського населення – Українське національне об’єднання (УНО), яка мала на меті створення суверенної держави. У лютому 1939 року відбулися вибори до парламенту – Сейму Карпатської України.

13 березня 1939 року за згодою і повною підтримкою Гітлера керівник Угорської держави Хорті надіслав чехословацькому уряду ноту з вимогою протягом 24 годин віддати Карпатську Україну Угорщині. Не дочекавшись відповіді, в ніч на 14 березня 1939 року, порушивши кордони, угорські війська перейшли в наступ.

Спроби голови уряду Карпатської України Волошина добитися підтримки Берліна не увінчалися успіхом. Тоді в ніч з 14 на 15 березня він зібрав засідання Сейму, на якому було проголошено самостійну Карпатську Україну.

Прийнята парламентом конституція Карпатської України визначила назву держави – Карпатська Україна, державний устрій – президентська республіка, державну мову – українська. Водночас були визначені Державний герб (ведмідь на лівому червоному півполі й чотири сині та три жовті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі), Державний прапор – жовто-блакитний стяг і Гімн – пісня «Ще не вмерла Україна». Президентом Карпатської України було  обрано Августина Волошина.

Результат пошуку зображень за запитом "карпатська україна"

Тим часом угорські війська підступили до Хуста, навколо якого точилися запеклі бої. Солдати Карпатської Січі у складі якої були також сртні галичан, які фактично стали національним військом Карпатської України, мужньо боронили незалежність.

Політики ж до останнього сподівались, що Берлін підтримає Карпатську Україну. Натомість прийшла відповідь від Гітлера: німецький уряд радив здатися угорським окупаційним військам.

Під натиском ворожих сил підрозділи Січі, а з ними і уряд Карпатської України відходили на територію Румунії.

Впродовж кількох тижнів лютував терор на Закарпатті, яке заплатило дорогу ціну за свою незалежність. Загалом без суду і слідства було розстріляно понад 27 тис. чоловік. Понад 75 тисяч закарпатців вирішили шукати притулку в УРСР, втім, майже 60 тисяч з них загинули в сталінських таборах. Решта вступила до чехословацької армії. Всього в 1939-1944 роках загинули від рук угорців і більшовиків 80 тисяч закарпатських українців.

Результат пошуку зображень за запитом "карпатська україна"

І все ж недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби українців за встановлення нашої державності.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/

Історія

В ці дні, 100 років тому, Донбас і Крим були звільнені від більшовиків

Опубліковано

на

Як відомо, 9 лютого 1918 року, в Бресті, був підписаний Брестський мирний договір, згідно з яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою. Однією з умов договору було надання Німеччиною і Австро-Угорщиною військової допомоги для визволення України від більшовиків. На початок весни 1918 року майже вся територія Лівобережної України знаходилась під їхньою окупацією й була розірвана на декілька «радянських» республік, зокрема Донецько-Криворізьку, Одеську, Кримську.

Масштабний український контрнаступ почався за підтримки союзницьких військ на початку березня 1918 року. Визволення Донбасу і Криму від більшовиків було покладено на Запорозьку дивізію військ УНР (командувач Олександр Натієв), яку 9 квітня 1918 року переформували в корпус. Слов’янська група армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича рушила у напрямку Лозова-Слов’янськ, а воєнні частини під командуванням полковника Петра Болбочана – Кримська група військ – на Крим.

4 квітня Донецька група військ разом із союзниками вирушила на Донбас. До 8 квітня група захоплює Констянтиноград (нині Красноград) і стратегічну станцію Лозову. 15 квітня українські війська здобувають станцію Барвінкове. 17 квітня зайнято Слов’янськ, 18 – Бахмут. Цікаво, що у Слов’янську загони армії УНР і німецькі війська зустрічали з хлібом-сіллю, священики вийшли з хоругвами, на площі перед місцевим собором відбувся урочистий молебень і парад. Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (нині – Запоріжжя), Мелітополь та Бердянськ. 21 квітня визволено Краматорськ. 30 квітня 1 піхотний полк армії УНР дійшов до станції Колпаково, яка знаходилась на кордоні УНР і Донської республіки. Таким чином завершилось визволення від більшовиків Донбасу.

Тим часом, 22 квітня Кримська група, прорвавши добре укріплену оборону більшовиків на Чонгарі, захопила Джанкой – першу вузлову станцію в Крима. Після цього частина підрозділів рушила на Феодосію, частина на Євпаторію. Основні сили полковник Болобчан спрямував на Сімферополь, який був захоплений майже без бою вранці 24 квітня. Згодом був визволений і Бахчисарай. За 4 дні (з 22 по 25 квітня) українці заволоділи Кримом.

Таким чином, на кінець квітня 1918 року вся Лівобережна Україна, разом із Донбасом і Кримом була визволена від більшовиків. Але вже наприкінці травня українські війська змушені були передати управління місцевій цивільній і окупаційній німецькій владі. 12 червня 1918 року завершилась перша Радянсько-українська війна, яка тривала з 17 грудня 1917 року. Попереду на Україну чекала нова навала більшовиків, зміна влади і зміна державного устрою.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.ukrinform.ua/

Читати далі ...

Історія

«АвтоКрАЗ» досягнув домовленостей на міжнародній виставці «Defexpo India-2018»

Опубліковано

на

ПрАТ «АвтоКрАЗ» – національний виробник вантажної техніки в Україні, взяв участь в 10-й Міжнародній виставці сухопутних і військово-морських озброєнь і внутрішніх систем безпеки «Defexpo India-2018», що проходила 11-14 квітня в м Ченнай (Індія). Це – одна із значущих оборонних виставок Південноазіатського регіону, що проводиться раз на два роки за підтримки Міноборони Індії. Основні напрямки виставки – бронетанкова і військово-морська техніка, ракетно-артилерійське озброєння, безпілотні системи.

На масштабній національній експозиції, розгорнутій  ДК «Укроборонпром», Кременчуцький автозавод разом з іншими українськими підприємствами ОПК представив свої перспективні розробки. Потенційні замовники Південноазіатського регіону познайомилися з лінійкою автомобілів КрАЗ спеціального призначення, яку завод освоїв в останні роки, в тому числі броньованою технікою КрАЗ-Фіона і КрАЗ-Халк. До того ж на базі українського автомобіля КрАЗ та причіпної техніки, що випускається автозаводом, українські виробники засобів ППО, зв’язку і РЕБ представили свої новітні розробки.

Топ-менеджери компанії активно працювали з відвідувачами всі виставкові дні. Зокрема, були проведені переговори з діючими партнерами по спільним проектам і їх перспективі. Також придбано нові партнери, з якими досягнуті домовленості про співпрацю. Окремо потрібно відзначити велику зацікавленість індійських військових у запчастинах до автомобілів КрАЗ, які тривалий час експлуатуються в армії Індії. 1000 вантажівок КрАЗ різних моделей, закуплених більше 20 років тому для потреб військових, до сих пір «на ходу» і справно несуть бойову службу. Досягнуто домовленості про постачання запчастин до цих автомобілів.

«АвтоКрАЗ» задоволений підсумками участі у виставці «DefExpo 2018», розцінюючи цей захід як один з дуже важливих із просування своєї техніки в Південну Азію.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.autokraz.com.ua/

Читати далі ...

Історія

У ці дні 2014 році, розпочались бойові дії на Донбасі, так звана активна фаза АТО

Опубліковано

на

Війна на сході України або Війна на Донбасі — військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами вторгнення у квітні 2014 року на території українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» ДНР. Конфлікт має характер міжнародного і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.

Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена. Ряд українських політиків називає війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України. Юридично на сході України триває Антитерористична операція. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов’янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді і відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов’янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов’янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа».

Після серії невдалих великих боїв початку травня 2014 року під Слов’янськом, де українські сили втратили 2 бойових гелікоптери Мі-24 від вогню російських ПЗРК, а також кількох засідок, керівництвом АТО було прийнято рішення поступово оточувати Слов’янськ, відрізаючи гарнізон проросійських бойовиків від постачання зброї з Росії. 11 травня 2014 року проросійськими силами було проведено «референдуми» на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на яких було винесене питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні «суверенних» ДНР та ЛНР. За підрахунками організаторів «референдумів», питання було підтримане виборцями, а на думку незалежних свідків «референдуми» мали всі ознаки фіктивності.

1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону із прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався у Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули й мирні жителі. 12 червня почалися поставки важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня російські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям.

20 червня 2014 року новообраний Президент України Петро Порошенко оголосив про початок десятиденного одностороннього припинення вогню, пообіцявши амністію і звільнення від кримінального переслідування усім, хто складе зброю, створення спільних підрозділів МВС для забезпечення громадського порядку, децентралізацію, узгодження губернаторів з представниками Донбасу, дострокові місцеві і парламентські вибори. Проросійські бойовики на запропоновані умови не пристали і припинення вогню не підтримали.

Після закінчення 10 днів одностороннього припинення вогню, українські сили закінчили оточення Слов’янська, змусивши угруповання російських бойовиків 5 липня відступити до Донецька. Штаб АТО почав масштабну операцію по встановленню контролю над російсько-українським кордоном, створюючи силами кількох бригад 15-кілометрову зону уздовж кордону, контрольовану збройними силами України і батальйонами територіальної оборони. Водночас українські сили почали операцію з деблокади ЛАП й оточення Луганська.

11 липня 2014 року, на фоні загрози повного блокування кордону українськими силами, російські регулярні війська почали участь у війні, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря, — впродовж липня-серпня 2014 року знаходилася під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали. Обстріли призвели до перерізання ліній постачання українського угрупування, що перебувало в районі Ізвариного, таким чином значні українські сили опинилися в оточенні впродовж тижнів. Операцію з їх деблокади було проведено 6-7 серпня, після чого виснажені підрозділи були виведені з зони бойових дій, таким чином остаточно втративши контроль над 140 км державного кордону.

Українській армії вдалося зупинити наступ ворога, але й на сьогодні частина Донецької та Луганської областей України залишаються під окупацією проросійських бандформувань.

Утім найнепоправнішими є людські жертви. За даними управління Верховного комісара ООН у правах людини, за період конфлікту на Сході України загинуло 10 тисяч осіб, серед яких близько 2400 українські військовослужбовці, близько 24 тисяч отримали поранення (як військовослужбовців ЗСУ так і цивільних).

Майже два мільйони українців змушені були залишити рідні домівки і стали біженцями, внутрішньо переміщеними особами, а ті, хто залишився на окупованих територіях, або на межі зіткнення, щодня наражаються на смертельну небезпеку.

Чергові домовленості про «припинення вогню» не діють, а кількість жертв конфлікту продовжує збільшуватись.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://uk.wikipedia.org/

Читати далі ...
Реклама
Реклама Enter ad c ode here

Trending