Зв'яжіться з нами

Озброєння

Китайські позашляховики для української армії

Опубліковано

на

Розпочата навесні 2014 року військова кампанія на Донбасі виявила величезні проблеми із забезпеченням українських Збройних сил. Однією з важливих проблем стала автомобільна техніка. Зараз уже неможливо навіть уявити, скільки автомобільної техніки дісталося Україні після розпаду Союзу – швидше за все, може йтися про кілька десятків тисяч одиниць.

Проте практично відразу після здобуття незалежності чиновники в погонах почали «оптимізувати» автопарк, тоді тисячі автомобілів були продані приватним особам, щось пішло за кордон. При цьому техніка, що знаходилася на зберіганні, дуже погано обслуговувалася і морально старіла. В результаті, коли знадобилося цю техніку застосувати, сотні автомобілів елементарно не змогли завестися. Мало того, розкрилися численні випадки прямого розкрадання тими людьми, які відповідали за збереження техніки.

Особливо важка ситуація склалася з машинами високої прохідності, єдиним представником яких був УАЗ-469, в просторіччі званий «козликом», їх у масовому порядку розпродавали в приватні руки. Решта машин виробництва 1970-1980-х років, попри закладені інженерами серйозні можливості для ремонту і експлуатації та відсутність запчастин, дуже скоро почали виходити з ладу. Та й із появою нових бригад машин банально забракло.

Спершу проблему взяли на свої плечі (як і багато іншого) волонтери, які на приватні пожертвування масово взялися закуповувати в Європі старенькі позашляховики і, не розмитнюючи, відправляли в армію і добровольчим формуванням. При цьому, певна річ, про жодну однаковість у більшості випадків не йшлося, і машини на фронті експлуатувалися «за фактом» — тобто після зносу запчастин їх просто кидали.

Тому в 2015 році військові перейнялися проблемою прийняття на озброєння нового зразка, який повинен бути вітчизняного виробництва і досить дешевим. В Україні варіантів було небагато – був тільки один завод корпорації «Богдан», який у Черкасах займався великовузловим складанням китайських машин Great Wall різних модифікацій (фактично дешева копія японських Mitsubishi L200).

Першими зорієнтувалося МВС, яке досить оперативно почало закупівлі позашляховиків для потреб НГУ. Так, у 2015 році були куплені декілька десятків Great Wall Н3, а до кінця нинішнього року поставлені ще і 14 Great Wall Wingle 5.

Ці автомобілі з колісною формулою 4х4 вантажопідйомністю до 1 тонни пристосовані як для перевезення особового складу (5 осіб), так і вантажів. Машини для НГУ також були укомплектовані герметичним КУНГом зі скловолокна. Довше «розгойдувалося» Міністерство оборони, яке досі, попри майже три роки війни, має вкрай неефективний і довгий процес прийняття на озброєння того чи іншого зразка.

Тільки на кінець липня 2016 року військова комісія, сформована з представників Міністерства оборони, Генштабу та РНБО, рекомендувала Міністерству оборони України розглянути питання про прийняття на озброєння Great Wall Wingle 5.

Однак на сьогодні жодних відомостей про закупівлю цих машин для потреб військових немає.

Загалом, підбиваючи підсумки, можна говорити про те, що в умовах неоголошеного ембарго з боку міжнародного співтовариства на поставку в Україну товарів подвійного призначення закупівля відносно дешевих (середня ціна Great Wall становить близько 8 тисяч доларів) машин вітчизняного складання з можливістю отримання запасних частин є єдино можливим шляхом швидко і якісно оновити автопарк силових відомств, що застарів як морально, так і фізично.

 Михайло Жирохов – військовий експерт, історик
*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uprom.info/

Озброєння

КБ “ЛУЧ” випробувало нову модифікацію ПТРК “Скіф”

Опубліковано

на

Відбулися успішні випробування нової модифікації протитанкового керованого ракетного комплексу «Скіф» (експортна версія українського «Стугна-П») на одному з військових полігонів. Про це повідомила прес-служба КБ “Луч”.

Конструкція удосконаленого протитанкового керованого ракетного комплекса «Скіф» зазнала низку змін згідно вимог потенційного замовника. Усі модифікації були направлені на адаптацію пускової установки для використання її в умовах м’яких ґрунтів та піску. Сама ракета не зазнала змін так як с самого початку розроблялася для застосування в будь-яких кліматичних та погодних умовах, без виключень.

Під час випробувань удосконаленого протитанкового керованого ракетного комплексу «Скіф» були представники компаній розробника та країни замовника. Також були присутні представники Збройних Сил України, які слідкували за ходом випробувань нової розробки КБ «Луч».

Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Попко Сергій Миколайович (Сергій Попко) під час випробувань високо оцінив модернізацію сучасного українського протитанкового ракетного комплексу виробництва КБ «Луч».

Світлина від КБ "ЛУЧ".

«Обладнння штатного ПТРК потужним тепловізором дає змогу гарантовано уражати бронетехніку ворога в умовах складної видимості та вночі. Ця розробка вчергове підтверджує, що наша країна має надзвичайно високий науковий потенціал, який дозволяє створювати зразки озброєння та військової техніки на рівні провідних країн світу,» додав Сергій Попко.

Світлина від КБ "ЛУЧ".

Унікальна розробка творчого колективу державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч» має низку технічних переваг, які гарантують її ураження рухомих і нерухомих сучасних броньованих цілей, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, у тому числі з динамічним захистом. Окрім цього, український ракетний комплекс також здатний уражати малорозмірні цілі типу довготривалих вогневих точок, танки в окопі, легкоброньовані об’єкти та вертольоти, що робить його універсальним вогневим засобом стримування на полі бою.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. КБ “ЛУЧ” 

Читати далі ...

Аналітика

Чи є підстави для скандалу з БМП-1, або кому вигідна “зрада” з купівлею чеської бронетехніки

Опубліковано

на

Вже не одне ЗМІ писало раніше про те, що Україна планує закупити за кордоном партію вживаних БМП-1 з метою масового оновлення парку бронетехніки Збройних сил України.

Однак, з того часу дискусійне (але не більше того) питання переросло в цілий скандал з претензіями на міжнародність.

Почалося все зі статті видання “Новое Время”, у якій зазначалося, що Україна втридорога купує у поляків списані на металобрухт чеські БМП-1 1980-х років випуску. Зокрема, у матеріалі йдеться, що польська компанія “Wtorplast” придбала ці машини у чехів за 20 тисяч євро, після чого продала їх Україні за 205 тисяч доларів.

Як і варто було очікувати, Державний концерн “Укроборонпром”, який в Україні займається усіма операціями з продажу/купівлі озброєнь, не залишився осторонь і випустив свою заяву, в якій назвав поширену виданням інформацію “маніпулятивною, брехливою та бездоказовою”. Також держконцерн звинуватив “Новое Время” в “інформаційній диверсії проти військово-технічного співробітництва України та Польщі”, а також в “диверсії проти обороноздатності держави”.

Крім цього, в “Укроборонпромі” наголосили, що усі закуплені Україною бойові машини БМП-1АК були зібрані не пізніше 2016-го року ліцензованим підприємствам на території ЄС, а усі використані вузли та агрегати пройшли відповідний ремонт і стендові випробування у відповідності до вимог ISO та технічних норм ЄС.

“Якість машин підтверджена триступеневою перевіркою, здійсненою, зокрема і представниками Міноборони України на етапі передконтрактної роботи. До того, компанія “Wtorplast” надає кількарічну гарантію на усі поставлені вироби. Тому твердження видання “Новое Время” про закупівлю Україною “списаних машин” є відвертою дезінформацією”, – заявили в держконцерні.

На залишилась осторонь і згадана польська компанія Wtorplast. У своєму зверненні до всіх зацікавлених Wtorplast зазначає, що “інформація, яка була опублікована у статті, не відповідає дійсності і має на меті зірвати важливий міждержавний контракт, завдати шкоди діловій та комерційній репутації, а також має всі ознаки недобросовісної конкуренції”.

Польська компанія закликала опублікувати відповідні спростування, в іншому випадку, залишаючи за собою право звернутися до суду для захисту своєї репутації.

Також відреагував на статтю “Нового Времени” і Сергій Згурець – директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Експрес, експерт якої згадується у скандальному матеріалі. Зокрема, йому приписані наступні слова: “Військові експерти дивуються, навіщо взагалі Міністерству закуповувати старі БМП, ще й за кордоном. Так, Харківський тракторний завод виробляє полегшений аналог БМП”.

“Повинен сказати, що такого наш експерт не говорив”, – заявив Сергій Згурець у своїй статті на сайті Defense Експрес.

Як би там не було, а у цьому конфлікті журналістів, експертів, чиновників і бізнесменів все йде до того, що встановлювати істину зацікавленим сторонам доведеться в судах. Ми ж давайте спробуємо з’ясувати: два моменти: 1) чи справді Україна потребує БМП-1 аж настільки, що потрібно їх купувати за озвучену суму закордоном; 2) чи справді придбані БМП-1 є таким вже списаним металобрухтом?

1). Як ми вже писали раніше, за оцінками військових спеціалістів, в умовах клімату і ґрунтів Донбасу гусеничні БМП мають перевагу над колісними БТРами, особливо на пересічній місцевості, тому наразі є більш затребуваними. До того ж, в умовах “Мінських угод” БМП взагалі стали основною вогневою міццю української армії.

Єдиним недоліком радянських Укроборонпром, успадкованих Україною, є їх недостатній бронезахист, який прострілюється навіть з крупнокаліберного кулемету. Власне, це і стало причиною великих втрат БМП-2 у перші роки війни на Донбасі (близько 300 одиниць), що змусило Генштаб розконсервувати наявні запаси і дістати “з нафталіну” більш старші БМП-1.

За різними даними, Україна успадкувала від СРСР близько 2000 одиниць БМП-1, з яких на озброєнні ЗСУ станом на сьогодні перебувають 193 одиниці. Можна припустити, що ще кілька сотень одиниць було розпродано за роки незалежності, але навіть за найскромнішими підрахунками фахівців, станом на сьогодні на складах має залишатись близько 1000 одиниць законсервованих БМП-1.

Однак, не все так просто, тому що склади ці мають переважно такий вигляд:

Як повідомляє той же Сергій Згурець, внутрішні резерви вже вичерпано: все те, що було ремонтопридатним на вітчизняних базах і арсеналах – вже відремонтовано та поставлено у війська, а нові БМП Україна не виготовляє. Разом з тим, потреби армії в БМП залишаються і потреби досить великі: станом на сьогодні недокомплект становить близько 500 одиниць без урахування резерву.

От і виходить, що поповнити запаси БМП Україна може лише за кордоном – зі старих запасів країн колишнього Варшавського договору. Один з таких запасів фахівці “Укроборонпрому” знайшли на території Чехії, однак чехи відмовились продавати бронетехніку напряму. Тому, щоб вписатись в рамки міжнародного законодавства, було розроблено схему, за якою польська фірма купує БМП-1 у Чехії, розбирає їх до стану нелетальної зброї (відокремлює башту від корпусу) і в такому вигляді продає Україні, де вони на “Житомирському бронетанковому заводі” збираються до вигляду бойових машин і передаються на потреби армії.

Чому польська компанія? Справа в тому, що Польща є чи не єдиною країною Європи, яка сьогодні дозволяє собі закрити очі на міжнародні канони і продавати зброю Україні. Чому Чехія? Тому, що БМП-1 чеської зборки завжди вважались найкращими, плюс зберігались вони весь цей час в ідеальних умовах (на відміну від українських):

2). Що стосується другого питання, то тут варто довіритись очевидцям. Експерт компанії Defense Express Антон Міхненко особисто побував у військовій частині, де експлуатуються ці скандальні БМП-1АК. За його оцінкою, це абсолютно нові БМП-1, якщо говорити про їх фактичний стан.

“Машини точно не виглядають як “списані”. Навпаки, вони у відмінному стані і повністю укомплектовані, аж до троса, молотка і пил”, – написав Антон Міхненко у Facebook.

Також “Укроборонпром” стверджує, що свіжепридбані у поляків вживані БМП-1 вже передані до однієї з механізованих бригад ЗСУ і взяли участь у навчанні на одному з загальновійськових полігонів, де українські бійці відпрацьовували форсування водних перешкод, управління вогнем та злагоджені дії в наступі.

Підсумовуючи вищенаписане, можна зробити ряд висновків:

  1. Україна в умовах бойових дій на Донбасі справді потребує гусеничних бронемашин для піхоти, серед яких доступних аналогів БМП, на жаль, немає.
  2. Україна змушена закуповувати БМП-1 за кордоном у зв’язку з тим, що внутрішні резерви бойових машин піхоти вже вичерпані.
  3. Лавіруючи в лабіринтах міжнародного права, Україна може закуповувати бронетехніку лише в обмеженого ряду держав і лише розібраному вигляді під видом комплектуючих частин з подальшою їх зборкою на своїй території.
  4. Придбані в поляків БМП-1 чеського виробництва зі старих запасів часів Варшавського договору цілком придатні для ведення бойових дій. А в деяких компонентах навіть переважають ті БМП-1, які Україна успадкувала від СРСР.
  5. Невідомо, навіщо “Новое время” опублікувало таке не зовсім якісне розслідування, але воно вкотре може вивести на перший план запитання: чи потрібна цензура під час війни? Питання, яке на тривалий час відійшло на задній план. Оскільки, є різниця між якісним розслідуванням з чималою кількістю фактажу та експертів, і подібним, що грає в першу чергу не проти Пашинського чи Гладковського, а швидше проти держави.

Руслан Рудомський

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.depo.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Українська “Надія”: Чи зможе гелікоптер Богуслаєва конкурувати з Єврокоптером

Опубліковано

на

Перший український гелікоптер, як вже встигли прозвати МСБ-2 “Надію”, є модернізованою версією Мі-2, який розроблявся Московським вертолітним заводом ім. Міля ще за радянських часів.

В 2014-му на виставці Авіасвіт був присутній МСБ-2 (розшифровується як Мотор Січ Богуслаєва). Все те саме, тільки в назві не було “Надії”.

В липні 2014-го МСБ-2 (або Мі-2МСБ) навіть піднімали в повітря. Хоча зовнішньо він зовсім не був схожий на нову “Надію”. Але на нього встановлювався двигун АІ450М (розроблений ДП “Івченко-Прогрес” 1988 року і виробляється на ПАТ “Мотор Січ”) потужністю 465 кінських сил, нова авіоніка – те ж саме є на “Надії”.

По суті, гелікоптер “Надія” – це продовження спроби “Мотор Січ” продати власну розробку МСБ-2, випробування якого почалися ще в 2013-му.

З Мі-2 у МСБ-2 “Надія” багато спільного. Наприклад, максимальна злітна маса, що становить 3550 кг. в обох гелікоптерів, а також крейсерська швидкість – 210 км. Екіпаж “Надії” – 1-2 людини, при цьому всередині можуть розміститися 7 людей. У Мі-2 екіпаж – 1 людина і 10 пасажирів.

Різниця між “Надією” та Мі-2 відчутна в двигуні, авіоніці та контейнері паливного баку. В Мі-2 він був всередині, що робило гелікоптер не дуже зручним. У “Надії” рівна підлога, паливний бак розміщений ззовні.

Без дозаправки “Надія” може подолати 750 км, “Мі-2” літає на 580 км. Також в українського гелікоптера практична 5000 м. стеля. В “Мі-2” – 4000 м. На 70% український гелікоптер складається з композиту.

Як розповів почесний президент “Мотор Січ” В’ячеслав Богуслаєв, для випробувань техніки був побудований вертодром, отриманий сертифікат. А от сертифікація “Надії” триватиме цілий рік – в національному сертифікаційному центрі авіаційної адміністрації України і міжнародному сертифікаційному комітеті.

Варто відзначити, що Україні від СРСР дістався досить значний парк гелікоптерів Мі-2 – близько 100 і, наприклад, бойових Мі-24 – понад 350 штук. Всього – більше 1000 одиниць. Але техніка окрім модернізацій ще й продавалася, або просто виходила з ладу та ржавіла.

З 1991 по 2005 рік було продано 112 вертольотів Мі-24, з яких 44 купив Алжир. З 2010 по 2014-й продали 145 гелікоптерів різних модифікацій.

На початку війни на Донбасі у ВПС було три Мі-2, а загалом 206 гелікоптерів.

Для чого цей гелікоптер

МСБ-2 “Надія” має досить широкий спектр використання. Наприклад, він може стати навіть повітряним таксі в місті або використовуватися для доставки вантажів у населені пункти чи робітників на ті самі бурові установки. Окрім цього, “Надія” може бути кількох модифікацій і використовуватися МНС, медиками та в сільському господарстві для обробки посівів. Найцікавішою є саме військова модифікація. На гелікоптері вдасться розмістити дві ферми для блоків Б8В20А некерованих ракет (блок з 20 напрямних для 80-мм реактивних снарядів) або універсальних гарматних контейнерів УПК-23-250 (гарматний контейнер з двоствольною 23-мм гарматою ГШ-23Л з боєкомплектом 250 снарядів).

На Донбасі такий гелікоптер може використовуватися в якості розвідника, хоча тут звісно краще користуватися дронами. Або ж для знищення живої сили та бронетехніки, але зараз авіація в бойових діях участі не бере. В принципі, “Надія” може стати досить легкою мішенню для ПЗРК терористів, які збивали наші Мі-24 на початку конфлікту.

Як розповідали конструктори, прямими конкурентами “Надії” є гелікоптери Єврокоптера. Наприклад, ЕС145, який швидший – крейсерська швидкість 256 км/год, а дальність польоту трошки більше 700 км. Він також перевозить до 9 пасажирів. Максимальна злітна вага понад 3500 кг. Один такий гелікоптер коштує $5,5 млн. Вартість “Надії” не розголошується, але за неофіційними даними одиниця коштуватиме від $1,5 до 2 млн. Конструктори також зазначають, що він буде дешевшим як за ціною, так і в обслуговуванні, бо складається переважно з вітчизняних деталей.

За такою ціною вихід на міжнародний ринок може мати успіх. Ще старі радянськи гелікоптери купували, зокрема, країни Африки – Нігерія, Ефіопія, Чад, Конго, а також Білорусь. Щоправда, мова переважно про бойові машини, а не “гражданку”.

Але повноцінно конкурувати з Єврокоптером буде важко, бо навіть пройшовши сертифікацію, ми можемо орієнтуватися на ринок країн третього світу, а не передових держав. Через технології і матеріали, які більш дешеві та застарілі. В Україні такий гелікоптер цілком може стати популярним.

Андрій Коваленко

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.depo.ua/

Читати далі ...

Trending