Зв'яжіться з нами

Історія

Цей день в історії: Офіційна анексія Криму

Опубліковано

на

18 березня 2014 року в Москві підписано угоду про приєднання Криму та Севастополя до Росії, яку скріпив підписом президент Путін, спікер розпущеної Верховної ради Криму Володимир Константинов, прем’єр Сергій Аксьонов та мер Севастополя Олексій Чалий.

Кримська область увійшла до складу України в 1954 році на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», який був затверджений 26 квітня того ж року законом «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», прийнятим Верховною Радою СРСР, із зміною відповідних статей Конституції СРСР. Підставою для таких дій стала постанова Президії Верховної Ради РРФСР від 5 лютого 1954 «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР», яка спиралась у своєму рішенні на “спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю та Українською РСР». Одночасно з Кримською областю до складу УРСР увійшов також і Севастополь, що було закріплено в Конституції УРСР 1978 року.

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», 9 березня 1954 року

 Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР», 9 березня 1954 року

У 1989 році депортація кримських татар, яка мала місце в 1944 році, була визнана Верховною Радою СРСР незаконною та злочинною і кримським татарам було дозволено повернутись на свою історичну батьківщину. 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР на підставі референдуму, проведеного 20 січня, прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» в межах території Кримської області в складі Української РСР. На всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 54% жителів Криму (57% Севастополя) підтримали незалежність України.

Перша спроба відділення Криму від України була здійснена 5 травня 1992 року, коли кримська влада прийняла «Акт про проголошення державної незалежності Республіки Крим» в межах усього Кримського півострова та призначила проведення референдуму. 13 травня 1992 року цей акт був визнаний Верховною радою України таким, що суперечить Конституції України, і 21 травня його було скасовано і Верховною радою Криму.

У 1994 році проросійські сили в Криму здобули перемогу на місцевих виборах і Парламент Криму прийняв постанову

«Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим», що повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 року, згідно з якою, зокрема, «Республіка Крим входить у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі Договору і угод», а також «самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями». Проте сподівання на підтримку влади Росії виявилися марними – ідучи на зближення із Заходом і намагаючись уникнути звинувачень у неоімперіалізмі, керівництво Росії висловилося однозначно негативно з приводу ініціативи кримського парламенту. Зіткнувшись з відсутністю фінансової та економічної основи для реальної автономії, керівництво Криму було змушене змиритись із зміною конституції Криму, здійсненою під тиском Києва, і ліквідувати пост президента. Офіційною причиною цього стала необхідність «приведення Конституції і законів Автономної Республіки Крим у відповідність з Конституцією і законами України з метою забезпечення верховенства Конституції і законів України на всій її території та захисту державного суверенітету України».

Сепаратистські настрої поновились у Криму під час акцій протесту в Києві у грудні 2013 – лютому 2014 і досягли свого піку після усунення від влади президента України Віктора Януковича. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому міським головою проголошено громадянина Росії Олексія Чалого, а 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі озброєні люди, які вивісили над ними прапор РФ. Це, однак, не завадило депутатам Верховної ради Криму ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму.

1 березня самопроголошений голова Ради міністрів АР Крим Сергій Аксьонов звернувся до президента Росії посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. У відповідь того ж дня обидві палати Державної думи надали Володимиру Путіну згоду на введення російських військ в Україну. Після цього по всій території півострова відбулись масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об’єктів.

11 березня 2014 року Верховна Рада автономної республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в порушення законів України призначили на 16 березня відповідний референдум. Попри призупинення рішення кримського парламенту Верховною Радою України, рішення Конституційного Суду України та позицію Ради безпеки ООН, референдум був проведений. Він відбувся з численними порушеннями та фальсифікаціями, за присутності великої кількості озброєних російських військових і засвідчив, що нібито 96,77% його учасників підтримали «возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації»

18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В.В. Путін, прем’єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С.В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В.А. Константинов та представник сепаратиського керівництва Севастополя громадянин РФ О. М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії», який був ратифікований 20 березня Державною думою Російської Федерації, а наступного дня – Радою Федерації. Цього ж дня під час штурму української військової частини у Сімферополі загинув прапорщик Сергій Кокурін, а ще один офіцер був поранений. Всього під час захоплення Криму загинуло двоє військових, двоє цивільних, дві людини було поранено, а Україна втратила 85% свого військово-морського флоту та численн військові об’єкти.

27 березня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла Резолюцію № 68/262 про підтримку територіальної цілісності України, невизнання кримського референдуму та закликала всі держави, міжнародні організації та спеціалізовані установи не визнавати ніяких змін статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на підставі вищезазначеного референдуму і утримуватися від будь-яких дій або поведінки, які можуть бути інтерпретовані як визнання будь-якої зміни статусу. Відповідні рішення ухвалили Парламенські асамблеї Ради Європи і ОБСЄ, які засудили окупацію України і закликали не визнавати «насильницьку анексію Криму Російською Федерацією».

Володимир Лук’янюк

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.jnsm.com.ua/

Історія

В ці дні, 100 років тому, Донбас і Крим були звільнені від більшовиків

Опубліковано

на

Як відомо, 9 лютого 1918 року, в Бресті, був підписаний Брестський мирний договір, згідно з яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Україну самостійною державою. Однією з умов договору було надання Німеччиною і Австро-Угорщиною військової допомоги для визволення України від більшовиків. На початок весни 1918 року майже вся територія Лівобережної України знаходилась під їхньою окупацією й була розірвана на декілька «радянських» республік, зокрема Донецько-Криворізьку, Одеську, Кримську.

Масштабний український контрнаступ почався за підтримки союзницьких військ на початку березня 1918 року. Визволення Донбасу і Криму від більшовиків було покладено на Запорозьку дивізію військ УНР (командувач Олександр Натієв), яку 9 квітня 1918 року переформували в корпус. Слов’янська група армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича рушила у напрямку Лозова-Слов’янськ, а воєнні частини під командуванням полковника Петра Болбочана – Кримська група військ – на Крим.

4 квітня Донецька група військ разом із союзниками вирушила на Донбас. До 8 квітня група захоплює Констянтиноград (нині Красноград) і стратегічну станцію Лозову. 15 квітня українські війська здобувають станцію Барвінкове. 17 квітня зайнято Слов’янськ, 18 – Бахмут. Цікаво, що у Слов’янську загони армії УНР і німецькі війська зустрічали з хлібом-сіллю, священики вийшли з хоругвами, на площі перед місцевим собором відбувся урочистий молебень і парад. Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (нині – Запоріжжя), Мелітополь та Бердянськ. 21 квітня визволено Краматорськ. 30 квітня 1 піхотний полк армії УНР дійшов до станції Колпаково, яка знаходилась на кордоні УНР і Донської республіки. Таким чином завершилось визволення від більшовиків Донбасу.

Тим часом, 22 квітня Кримська група, прорвавши добре укріплену оборону більшовиків на Чонгарі, захопила Джанкой – першу вузлову станцію в Крима. Після цього частина підрозділів рушила на Феодосію, частина на Євпаторію. Основні сили полковник Болобчан спрямував на Сімферополь, який був захоплений майже без бою вранці 24 квітня. Згодом був визволений і Бахчисарай. За 4 дні (з 22 по 25 квітня) українці заволоділи Кримом.

Таким чином, на кінець квітня 1918 року вся Лівобережна Україна, разом із Донбасом і Кримом була визволена від більшовиків. Але вже наприкінці травня українські війська змушені були передати управління місцевій цивільній і окупаційній німецькій владі. 12 червня 1918 року завершилась перша Радянсько-українська війна, яка тривала з 17 грудня 1917 року. Попереду на Україну чекала нова навала більшовиків, зміна влади і зміна державного устрою.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.ukrinform.ua/

Читати далі ...

Історія

«АвтоКрАЗ» досягнув домовленостей на міжнародній виставці «Defexpo India-2018»

Опубліковано

на

ПрАТ «АвтоКрАЗ» – національний виробник вантажної техніки в Україні, взяв участь в 10-й Міжнародній виставці сухопутних і військово-морських озброєнь і внутрішніх систем безпеки «Defexpo India-2018», що проходила 11-14 квітня в м Ченнай (Індія). Це – одна із значущих оборонних виставок Південноазіатського регіону, що проводиться раз на два роки за підтримки Міноборони Індії. Основні напрямки виставки – бронетанкова і військово-морська техніка, ракетно-артилерійське озброєння, безпілотні системи.

На масштабній національній експозиції, розгорнутій  ДК «Укроборонпром», Кременчуцький автозавод разом з іншими українськими підприємствами ОПК представив свої перспективні розробки. Потенційні замовники Південноазіатського регіону познайомилися з лінійкою автомобілів КрАЗ спеціального призначення, яку завод освоїв в останні роки, в тому числі броньованою технікою КрАЗ-Фіона і КрАЗ-Халк. До того ж на базі українського автомобіля КрАЗ та причіпної техніки, що випускається автозаводом, українські виробники засобів ППО, зв’язку і РЕБ представили свої новітні розробки.

Топ-менеджери компанії активно працювали з відвідувачами всі виставкові дні. Зокрема, були проведені переговори з діючими партнерами по спільним проектам і їх перспективі. Також придбано нові партнери, з якими досягнуті домовленості про співпрацю. Окремо потрібно відзначити велику зацікавленість індійських військових у запчастинах до автомобілів КрАЗ, які тривалий час експлуатуються в армії Індії. 1000 вантажівок КрАЗ різних моделей, закуплених більше 20 років тому для потреб військових, до сих пір «на ходу» і справно несуть бойову службу. Досягнуто домовленості про постачання запчастин до цих автомобілів.

«АвтоКрАЗ» задоволений підсумками участі у виставці «DefExpo 2018», розцінюючи цей захід як один з дуже важливих із просування своєї техніки в Південну Азію.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.autokraz.com.ua/

Читати далі ...

Історія

У ці дні 2014 році, розпочались бойові дії на Донбасі, так звана активна фаза АТО

Опубліковано

на

Війна на сході України або Війна на Донбасі — військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами вторгнення у квітні 2014 року на території українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» ДНР. Конфлікт має характер міжнародного і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.

Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена. Ряд українських політиків називає війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України. Юридично на сході України триває Антитерористична операція. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов’янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді і відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов’янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов’янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа».

Після серії невдалих великих боїв початку травня 2014 року під Слов’янськом, де українські сили втратили 2 бойових гелікоптери Мі-24 від вогню російських ПЗРК, а також кількох засідок, керівництвом АТО було прийнято рішення поступово оточувати Слов’янськ, відрізаючи гарнізон проросійських бойовиків від постачання зброї з Росії. 11 травня 2014 року проросійськими силами було проведено «референдуми» на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на яких було винесене питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні «суверенних» ДНР та ЛНР. За підрахунками організаторів «референдумів», питання було підтримане виборцями, а на думку незалежних свідків «референдуми» мали всі ознаки фіктивності.

1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону із прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався у Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули й мирні жителі. 12 червня почалися поставки важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня російські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям.

20 червня 2014 року новообраний Президент України Петро Порошенко оголосив про початок десятиденного одностороннього припинення вогню, пообіцявши амністію і звільнення від кримінального переслідування усім, хто складе зброю, створення спільних підрозділів МВС для забезпечення громадського порядку, децентралізацію, узгодження губернаторів з представниками Донбасу, дострокові місцеві і парламентські вибори. Проросійські бойовики на запропоновані умови не пристали і припинення вогню не підтримали.

Після закінчення 10 днів одностороннього припинення вогню, українські сили закінчили оточення Слов’янська, змусивши угруповання російських бойовиків 5 липня відступити до Донецька. Штаб АТО почав масштабну операцію по встановленню контролю над російсько-українським кордоном, створюючи силами кількох бригад 15-кілометрову зону уздовж кордону, контрольовану збройними силами України і батальйонами територіальної оборони. Водночас українські сили почали операцію з деблокади ЛАП й оточення Луганська.

11 липня 2014 року, на фоні загрози повного блокування кордону українськими силами, російські регулярні війська почали участь у війні, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря, — впродовж липня-серпня 2014 року знаходилася під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали. Обстріли призвели до перерізання ліній постачання українського угрупування, що перебувало в районі Ізвариного, таким чином значні українські сили опинилися в оточенні впродовж тижнів. Операцію з їх деблокади було проведено 6-7 серпня, після чого виснажені підрозділи були виведені з зони бойових дій, таким чином остаточно втративши контроль над 140 км державного кордону.

Українській армії вдалося зупинити наступ ворога, але й на сьогодні частина Донецької та Луганської областей України залишаються під окупацією проросійських бандформувань.

Утім найнепоправнішими є людські жертви. За даними управління Верховного комісара ООН у правах людини, за період конфлікту на Сході України загинуло 10 тисяч осіб, серед яких близько 2400 українські військовослужбовці, близько 24 тисяч отримали поранення (як військовослужбовців ЗСУ так і цивільних).

Майже два мільйони українців змушені були залишити рідні домівки і стали біженцями, внутрішньо переміщеними особами, а ті, хто залишився на окупованих територіях, або на межі зіткнення, щодня наражаються на смертельну небезпеку.

Чергові домовленості про «припинення вогню» не діють, а кількість жертв конфлікту продовжує збільшуватись.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://uk.wikipedia.org/

Читати далі ...
Реклама
Реклама Enter ad c ode here

Trending