Зв'яжіться з нами

Аналітика

“УкрАінскіє” поп “звйозди”, які відкрито воюють проти України

Опубліковано

на

Поки на Донбасі триває війна, яку розпочали путінські найманці, чимало українських “звйозд” й далі розважають прихильників Кремля. Їм байдуже на власне коріння, принципи чи гідність. Артисти заявляють, що вони – поза політикою, хоча всі ми прекрасно знаємо: річ у грошах.

Попри військову агресію Росії проти України, вони є бажаними учасниками різноманітних музичних «тусовок» і ток-шоу на російському телебаченні, отримують російські музичні премії і допомагають створювати враження, що жодної війни Росія проти України не веде.

І якщо влада у Києві часом забороняє в’їзд до країни за антиукраїнські заяви та (або) виступи в анексованому Росією Криму російських артистів і музикантів, то послідовної політики щодо вітчизняних лояльних до політики Кремля виконавців – немає.

Вони народилися та виросли в Україні, здобули популярність, але в гонитві за російським рублем забули про своїх шанувальників тут, перебравшись до країни-агресора. І, схоже, цих зірок геть не мучить совість, що в той час, як вони розважають прихильників Путіна, на Донбасі гинуть українські хлопці, а Крим анексований росіянами. Ми повинні знати таких українських виконавців в обличчя.

Таїсія Повалій (Народна артистка України)

Екс-“регіоналка” народилася у селі Шамраївка (населення села становить 1 877 осіб) Сквирського району Київської області, а стала популярною завдяки участі в музичних фестивалях. Дуже швидко з українських пісень співачка перейшла на російськомовні, які виявилися значно менш успішними. Прикметно, що в 2011 році “просто Тая” навіть отримала “орден Дружби” за розвиток російської культури і зв’язків між Росією і Україною. Зараз співачка лише зрідка з’являється на сцені. І від цього всім лише краще.

Ані Лорак (Народна артистка України)

Кароліна Куєк, більше відома під псевдонімом Ані Лорак, народилася у містечку Кіцмань (населення 6287) на Буковині. Цікаво, що її батько все життя відстоював українське, тому зараз про доньку й не бажає згадувати. Саме в Чернівцях майбутня зірка здобула популярність, при цьому україномовні пісні Лорак були набагато відомішими, ніж російськомовні. Після участі в Євробаченні-2008, де Ані Лорак здобула друге місце, співачка почала тісно співпрацювати зі своїм “хрещеним батьком” Кіркоровим, а тепер і зовсім перебралася до Росії.

До слова, Ані Лорак досі вважається народною артисткою України, хоча на Батьківщині співачку вже давно перестали вважати “своєю”.

Світлана Лобода (заслужена артистка України)

Ця співачка ніколи не соромилася своїх виступів в РФ. Світлана Лобода – корінна киянка, але українською співає вкрай рідко. За час війни зірка оскандалилася через підтримку проросійського бійцівського клубу “Оплот”.

Зараз Лобода не просто продовжує їздити в Росію з концертами, а й виступає на корпоративах путінських олігархів та регулярно з’являється на зомбо-телебаченні. І так, Лобода й досі є заслуженою артисткою України. Цікаво, за які ж заслуги вона носить це звання?

Надія Мейхер

Ще одна екс-учасниця гурту “ВІА Гра”, яка розпочала сольну музичну кар’єру. Надя народилася с. Збручівка (населення 44), нині Волочиська міська громада, Хмельницька область і долею випадку потрапила до складу гурту, але потім через вагітність зробила творчу паузу. Повернути собі популярність в Україні Мейхер так і не вдалося, тому зараз вона їде підкорювати Росію та Казахстан. У листопаді-грудні співачка презентує там свій спектакль Historia de un Amor.

Потап і Настя Каменських

Здавалося б, що після текстів пісень цього дуету шокувати чимось іншим буде вже важко. Але артисти знайшли, чим вразити. Виявилося, що “пиришки-пупиришки” – ще не межа.

Спочатку наприкінці лютого 2014 року, коли вся країна була у жалобі за загиблими на Майдані, Потап (нар. Кієфф, освіта – Національний інститут фізичного виховання та спорту України) у Москві вів концерт, присвячений 23 лютого, що прославляє російських військових.

Незабаром з’явилося відео, яке обурило українських користувачів мережі. У ролику Потап і Настя Каменських (нар. Кієфф, хрещена мати — Алла Кудлай) звернулися до росіян та українців із закликом “не создавать конфликтов”.

У травні дует знову засвітився у Москві, цього разу на врученні премії “RU TV”. Витівка Потапа стала справжнім приниженням: співак зняв перед російською публікою штани і подякував росіянам. При цьому він нахабно взяв на себе сміливість говорити “от всех украинских артистов”.

“Официально, от всех украинских артистов Россия, спасибо за то, что вы нас принимаете. Пусть у вас всегда будет пучок денег, пучок здоровья, пучок здоровых, хороших отношений, и пучок радости и счастья!”, – виголосив Потап.

Ситуацію сподівалися виправити українським прапором в Юрмалі, але і без того марні спроби пізніше були перекреслені черговою витівкою. На річницю Євромайдану, у листопаді 2014 року, Потап і Настя співали “Все пучком” зі сцени в Москві під час церемонії “Золотий грамофон”.

Іван Дорн

Дорн насправді є росіянином за походженням (Челябинск), хоча в свої два роки він переїхав до українського міста Славутич у зв’язку з роботою батька на Чорнобильській АЕС. Саме в Україні співак став популярним, зокрема, завдяки участі в дуеті “Пара Нормальних”. Утім, судячи з усього, Іван Дорн і досі асоціює себе передусім з Росією, адже від початку війни він не припиняє виступати там.

Підтвердив свою позицію співак і в інтерв’ю кремлівським ЗМІ, назвавши агресію РФ проти України “ссорой”, а також відхрестившись від інформації про те, що допомагав бійцям АТО.

Вєра Брежнєва

Віра Галушка народилася у звичайній родині у Дніпродзержинську тепер Кам’янське. Популярність прийшла до співачки в складі українського гурту “ВІА Гра”. Потім Віра Галушка стала Вєрою Брежнєвою та розпочала сольну кар’єру. Нещодавно співачка потрапила у скандал, вказавши, що зйомки її нового кліпу проходили в Східній Європі, хоча відео створювали у Львові.

Зараз Вєра живе в Києві, але на російській сцені вона світиться значно частіше, аніж в нас.

Тріо з “ВІА Гри”

Дівчата з тріо всі родом з України. Анастасія Кожевнікова – уродженка Южноукраїнська, Міша Романова – з Херсона, а Еріка Герцег — з українського села Мала Добрань. Утім, у графіку гастролей гурту частіше майорять російські міста, ніж українські. Дівчата переконують, що дотримуються нейтральної позиції. Цікаво, що “нейтралітет” вони ототожнюють з байдужістю. Зокрема Анастасія Кожевнікова в одному з інтерв’ю зізналася: “Мне 21 год. Я конечно же переживаю, я в курсе событий. Но какой-то определенной точки зрения по этому поводу у меня нет”.

Йолка

Єлизавета Вальдемарівна Іванців (Ужгород) – українська співачка після Революції Гідності зникла з України. Переїхала до Росії вона ще в 2004 році, але до подій Майдану з’являлася з концертами на батьківщині та знімалася в українських телешоу. Тепер же Йолка – зірка виключно російської естради. Окрім цього вона працює з російськими проектами та бореться за російські премії “RU TV” та “Золотий грамофон”, які безжально забирає Лорак.

Група “5’nizza”

Харківський акустичний дует “5’nizza” (Харькофф) після тріумфального возз’єднання і декількох концертів в Україні, відправився на хлібні місця в Росію. Андрій Запорожець і Сергій Бабкін регулярно дають концерти в Москві та Санкт-Петербурзі.

Свою позицію з приводу російсько-української війни вокаліст Запорожець висловив, після того, як група “Sunsay” скасувала виступи в Україні через “сложности въезда”. “Думаю, многие не совсем понимают, что происходит, включая и меня. На чем основана позиция людей? Как вообще можно быть в чем-то уверенным? Больше вопросов – меньше утверждений. Я верю только тому, что вижу своими глазами”, – прокоментував свою позицію вокаліст в інтерв’ю “Сultprostir”.

Макс Барських

Невідомий Микола Бортник, який засвітився ще в “Караоке на Майдані”, пройшов “Фабрику зірок” та став Максом Барських. Хлопець з Херсона теж намагається залишатися осторонь політики, ігноруючи події на Донбасі. Але в цьому випадку нейтральність дорівнює зраді. Концерти в Росії, участь в їхніх шоу та передачах показують, що артисту важливіші гроші, а не принципи.

Аліна Гросу

Маленька бджілка  (Чернівці, населення 266 тис. осіб) вже давно виросла, хоча в дитинстві вона подобалася нам значно більше. У свої 22 Аліна Гросу змінила зовнішність, а заодно й країну проживання: поїхала вчитися та будувати кар’єру до Москви. Під патронатом українофоба Григорія Лепса українка співає вже не про бджілок, а про те, як вона “хоче баса”. Як захоплено повідомила сама Аліна, вона перебуває в компанії “гениальных людей” – авторів пісень Лепса, який підтримав політику Путіна. “Вау! Слева от меня автор песни – “Рюмка водки”, ей в этом году, тожэ как и мне, исполнилось 20 лет. А справа – автор песни “Самый лучший день”. Просто гениальные люди, которые попали в невероятную историю нашей музыки, нашей эстрады”, – зауважила Гросу, назвавши російську естраду “нашей”.

Гриби

Пісні київської музичної четвірки стали шалено популярними в інтернеті. Жодної глибини висловлювання, чистий fun, суцільні тру-акинство і констатація: “мы – типа грибы”, “мы наваливаем бас”, “мы научим тебя шевелить булки и работать правильно жопой” – це саме те, що автори хочуть донести до слухачів. Хоча засновник гурту Юрій Бардаш родом з Донбасу, і йому добре відомо, що ж там насправді відбувається, це не зупиняло реперів неодноразово виступати в Росії та отримувати там різні статуетки премій.

Нещодавно “Гриби” оголосили, що група закінчує концертну діяльність вже 31 грудня. Свій прощальний концерт для українців вони дали в Одесі, а зараз гастролюють в Росії. Не дивуйтеся, але саме пісня “Таєт льод” стала найпопулярнішою українською піснею 2017-го. Українського в ній мало.

“Время и Стекло”

Олексій Завгородній (Кієфф) та Надя Дорофеєва (Сімфєрополь) працюють за принципом і вашим, і нашим. Гурту, який продюсує Потап, вдається зберігати популярність в Україні та Росії. На Батьківщині вони не лише виступають, а й беруть участь у різних проектах, а от в країну-агресор музиканти без вагань їздять за новими преміями. “ВиС” також будуть розважати росіян на Новий рік.

Співаки так загралися з Росією, що на одному з концертів Позитив, говорячи про РФ, назвав її “нашою” країною. То, може, б час їм перебратися на нову “родіну”?

“KAZAKY

Незважаючи на горезвісні духовні скрепи, до Росії кілька разів на рік запрошують епатажний український колектив “KAZAKY”. Хлопці на підборах навряд чи цікавляться політичною ситуацією в країні, тому нарікань з боку українців на їхні виступи в сусідній державі не зустрінеш, але як охоронці моралі російського світу допустили концерти андрогінних артистів? Знизуємо плечима.

daKooka

Так, від цієї співачки ми геть не очікували такого. Але нещодавно Катерина Єременко скасувала концерт у Львові через гастролі в Росії. Творчість дівчини і справді заслуговує уваги, та її позиція залишається незрозумілою. На листопад 2017-го в daKooka заплановано 11 концертів містами Росії. Це дуже красномовно, на жаль.

Quest Pistols

Український поп-гурт також вирішив не відмовлятися від свїх виступів у Москві. До столиці країни-агресора музиканти привезли своє Quest Pistols Show. Окрім цього, співаки проїхалися з туром і по інших містах Росії, відвідавши Южно-Сахалінськ, Далекий Схід. Попри те, що самі музиканти з України, на їхньому сайті значаться лише контакти менеджменту в Росії.

Гурт “Nikita”

А поки на Донбасі війна, співачки з “Nikita” епатували російську публіку в Курську, дали концерт в Санкт-Петербурзі, поспівали в Ростові-на-Дону, а трохи раніше у Владикавказі, Находці і Бєлгороді.

Це далеко не повний перелік українських зірок, які не соромляться виступати в Росії під час російсько-української війни.

Обурення українців тим, що українські співаки продовжують гастролювати в Росії та Криму трансформувалось у бойкоти та ноти протесту. Однак “укрАиские” телеканали вперто впарюють українським глядачам культурних колаборантів, пропагандистів “русского мира” яких цілодобово і безкарно розкручують в українському ефірі.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Аналітика

Про оновлений БТР-3ДА, модернізацію Т-72 та нові проекти Київського бронетанкового заводу

Опубліковано

на

Київський бронетанковий завод (ДК «Укроборонпром») повністю виконав Державне оборонне замовлення 2017 року, передавши до Збройних Сил України та Нацгвардії нові БТР-3ДА. Нині підприємствопродовжує нарощувати темпи. Зокрема, підписані нові контракти з Міністерством оборони та, через спецекспортерів, з іноземними партнерами. Про плани та перспективи Київського бронетанкового заводу журналу Defence Express розповів директор заводу Вадим ШКАВРО.

— Вадиме Петровичу, як ви можете описати стан заводу на початок року, чи збільшилася кількість замовлень у порівнянні з тогорічними показниками?

— Так, звичайно, збільшилася. Ми вже підписали контракти з Міністерством оборони України в рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ) як по загальному фонду, так і під державні гарантії. Треба віддати належне Міноборони, вони швидко мобілізувалися. Якщо в минулому році у цей час ми тільки чекали підписання документів, то сьогодні ми повністю розуміємо, що нам потрібно робити, та достатньо впевнено дивимося на перспективу. Також повністю вирішили проблему з ціноутворенням: вартість машин оголошено та перевірено, тут немає ніяких питань. Окрім замовлень від Збройних Сил України, у нас є перехідні контракти з Національною гвардією, і ми вже готові передавати продукцію за певною номенклатурою.

Ми закінчили 2017 рік без жодного боргу, без жодних штрафних санкцій: все чітко, у визначені контрактами терміни. Початок року для заводу також можу вважати позитивним. Ми маємо чи не найбільший пакет замовлень у порівнянні з трьома попередніми роками. Зараз ми працюємо на повну потужність, шість повних робочих днів на тиждень. Тільки на корпусній дільниці в нас декілька десятків машин. Це БТР-3 – як нові зразки, так і ті, що ремонтуються, БТР-80 для ремонту, танки Т-72, які у нас проходять модернізацію.

180425 KBZ 1

Директор ДП «Київський бронетанковий завод» Вадим ШКАВРО

— БТР-3ДА прийнятий в експлуатацію в ЗС України. З доопрацюванням бронетранспортера усі питання закриті?

— Починаючи з 2002 р. було виготовлено і поставлено інозамовникам більше 300 одиниць бронетранспортерів різних модифікацій. Однак застосування машини в реальних бойових умовах в зоні проведення АТО на Донбасі засвідчило, що машина потребує вдосконалення. У першій половині 2016 р. Київський бронетанковий завод випустив перші два глибоко модернізовані бронетранспортери. Це машина БТР-3ДА.

З березня по грудень 2016 року ми внесли близько 1000 змін у конструкцію бронетранспортера. Харківське конструкторське бюро ім. А.Морозова (ХКБМ) постійно працює над вдосконаленням машини, ми раз на тиждень отримуємо якісь коригування. Машина пройшла визначальні відомчі випробування, після яких виявлені недоліки та зауваження були усунуті. Питання “вузьких” проблемних місць були вирішені ще в минулому році: зварні шви, планки закриття швів, посилення тощо. У роботі знаходиться нижня частина люка десанту, але й тут вже маємо готове рішення, яке треба тільки втілити в наступних зразках. Тому всі проблеми із кулестійкістю вирішені.

Надалі планується вдосконалення бойового модуля шляхом встановлення оптико-електронного модуля (ОЕМ-ВМ) з тепловізійним каналом Ізюмського приладобудівного заводу.

— Розкажіть про основні характеристики оновленого бронетранспортера.

— На БТР-3ДА встановлено двигун “Deutz”. Продукцією цієї фірми ми цілком задоволені. Двигуни компанії “Deutz”, окрім БТР-3, встановлюються на БТР-4 і на “Дозор”. Бронетранспортер оснащений бойовим модулем БМ-3М “Штурм”, який має на озброєнні 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, дві пускові установки для протитанкових керованих ракет «Бар’єр», 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 та спарений з гарматою кулемет КТ-7,62. Для ефективного застосування бойового модуля по лівому борту встановлений додатковий силовий агрегат, який дозволяє використовувати його без запуску основної силової установки. Оновлений БТР має покращений бронезахист екіпажу (кількість шарів внутрішнього додаткового захисту зросла з 7 до 18), поліпшений захист проти уламків. Загалом ми намагалися врахувати всі прохання українських військових, щоб нова модель була ефективною та надійною.

180425 KBZ 3

Наразі ми також здійснюємо обслуговування машин в зоні АТО силами наших виїзних бригад та ремонтних підрозділів у місцях експлуатації БТР-3ДА.

Яка броня буде використовуватись для виготовлення нових БТР-3ДА? І хто робить для вас корпуси?

— Корпуси машин «з нуля» виготовляються на Лозовському ковальсько-механічному заводі. Потім вони проходять військову “прийомку”. За рекомендаціями розробника – ДП «ХКБМ», для виготовлення корпусів може використовуватися українська, бельгійська, польська та фінська сталі. Ми не ставимо задачу закуповувати все в одного виробника, навпаки, з метою здорової конкуренції, їх має бути 3-4. Йдемо тільки цим шляхом. Проте корпус БТР має бути з броні лише одного виробника.

— Чи є для КБТРЗ актуальним питання виробництва корпусів БТР-3 на власних потужностях?

— Звісно. У нас є необхідне устаткування в тому числі стапель, який придбаний на Маріупольському «Азовмаші», на ньому ми відпрацювали процес виробництва нових корпусів власними силами. Все це робимо з урахуванням конструкторської документації, отриманої від ХКБМ та частково розробленої технічним відділом нашого підприємства. До речі, корпуси для тих БТР, які ми готуємо для одного з інозамовників, зроблені саме на наших стапелях, тож у перспективі ми плануємо спільно з ЛКМЗ виготовляти корпус БТР-3.

— Було питання уніфікації вузлів та агрегатів БТР-3 з БТР-4. Чи прийшли ви до якогось спільного рішення з ХКБМ?

— Частково відпрацьована технічна документація по уніфікації вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4 до БТР-3.

— А які перспективи співпраці з іноземними партнерами, які раніше отримували з України БТР-3? Адже нині потужності заводу дозволяють виконувати як замовлення в рамках ДОЗ, так і експортні контракти.

— Звісно, ми головне налаштовані на виконання контрактів в інтересах наших силових структур за державним замовленням. Максимально ми спроможні виготовляти 12-13 машин місяць, щоправда, за наявності якісного гарного ремфонду. Тому 10 машин у місяць не буде для нас проблемою, я впевнений, що за рік ми і ДОЗ виконаємо, і контракти з закордонними партнерами закриємо. Тому ми не хочемо втрачати наших традиційних і давніх партнерів.

Ми маємо контракт з Таїландом з постгарантійного обслуговування тих БТР-3, які були поставлені нашим підприємством у минулі роки. У рамках цього контракту передбачено три напрямки роботи. По-перше, це дефектовка машин нашою виїзною бригадою. По-друге, постачання запчастин та комплектуючих. По-третє, це безпосередньо сама робота з технікою. У перспективі плануємо підписати схожі контракти ще з декількома країнами.

— На замовлення ЗСУ ви розробили модернізований Т-72АМТ. Танк оснащений прицілом для стрільби керованою ракетою “Комбат”. Вже відбулися стрільби цими ракетами?

— Зараз ми машину допрацьовуємо і передаємо цей танк військовим. Тому практичні стрільби ракетами “Комбат” будуть здійснюватися військовими, вони також будуть проводити всі етапи відомчих випробувань.

Результат пошуку зображень за запитом "Т-72АМТ"

Зараз вирішується питання щодо того, щоб на серпневому параді був не один Т-72АМТ, який ми демонстрували на виставці, а рота. Цим ще займаються, але швидше за все нам дадуть танки для модернізації до того рівня, який ми показували минулого року. Новий вигляд танку, серед іншого, передбачає встановлення на танк приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою «Комбат», двигуна В-84-1 замість В-46, комплексу динамічного захисту по тип танку Т-72UA, радіостанцій Aselsan, навігаційної системи СН-3003 «Базальт». Я вже казав і ще раз повторю: це найкраща з усіх версій модернізації «сімдесятдвійки».

Наскільки відповідає дійсності твердження, що стало складніше підбирати та утримувати персонал, який здатен кваліфіковано виконувати задачу?

— Звичайно, стало складніше. Особливо після того, як відкрили кордон. Однак це проблема не тільки нашого заводу, а скоріше загальнодержавна. Ми зі свого боку робимо все, щоб людям у нас було комфортно та вигідно працювати. У січні підняли зарплату на 10%, в лютому ще на 20%, тому в березні працівники отримають гроші з урахуванням підвищення. Я вважаю, що це суттєві цифри для того, щоб утримати наших робітників.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Олексій ЛЕВКОВ, Defense Express.

фото – Сергій СТАРОСТЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://defence-ua.com/

Читати далі ...

Аналітика

Міністр відверто про стан ЗСУ, нове озброєння, Джавеліни та пиво для солдатів

Опубліковано

на

Інтерв’ю Міністра оборони України Степана Полторака журналістам BBC News Україна (найцікавіше):

BBC News Україна: Розкажіть про новітню техніку, яка заходить безпосередньо на передову. Наприклад, чи є вже у бійців на передовій БТР-4, коли надійдуть танки «Оплот»?

С.П.: Що стосується БТР-4, вони є…

Питань до того БТРу було надзвичайно багато. За чотири роки ми доопрацювали понад сотню помилок або недоліків.

На моє переконання, БТР-4Е останньої модифікації є одним з найкращих в світі. Він пройшов бойові дії, там багато принципових доопрацювань, і сьогодні в нас є замовлення на декілька батальйонів. Щойно вони приходять у війська — відразу їдуть в зону АТО.

Щодо танку «Оплот», то ми у цьому році плануємо замовити першу партію.

Все впирається у можливості ВПК.

Виробництво танку «Оплот» частково залежало від російської комплектації. Сьогодні підприємство «Укроборонпрому» знайшло можливості замінити деякі елементи комплектації. Я дуже сподіваюся, що до кінця цього року ми їх отримаємо.

Для цього в Міноборони є фінансовий ресурс. Думаю, до кінця квітня ми маємо завершити укладання цього контракту…

Я чув, що останній контракт з Таїландом завершений, ми готові до спільної роботи (Україна підписала контракт з Таїландом на постачання 13 танків «Оплот». — Ред.).

У цьому році ми значно підвищили обсяг закупки наших протитанкових засобів: «Стугни» і «Корсара».

Також в цьому році буде можливість створити нові протитанкові резерви майже у всіх бригадах і поставити на озброєння наші сучасні протитанкові засоби. Плануємо закупити понад 200 одиниць.

У чотири рази збільшуємо кількість закупки протитанкових апаратів, у п’ять разів — станцій радіоелектронної боротьби, у десять разів — антиснайперських комплексів. Значно збільшилась кількість закупки безпілотних літальних апаратів.

Наші фінансові можливості для закупки техніки та озброєння значно зросли.

Єдине, що хотілось б, щоб наші підприємства, які виробляють продукцію для оборони, менше про це говорили, а більше робили.

Коли відвідуєш якусь виставку, бачиш дуже гарний зразок, але він один. А щодо масового виробництва — тут є питання.

BBC News Україна: Є інформація, що «Джевеліни» вже в Україні і українські військові вже навчаються їх застосовувати. Це так?

С.П.: Я завжди казав, що «Джевеліни» в Україні будуть своєчасно. І під час останнього мого візиту (до США) 2 лютого цього року ми домовилися з міністром оборони Меттісом про дату.

Я точно знаю, коли вони будуть, ми до цього готуємося.

Ми відібрали людей і готуємо їх. Вони проходять теоретичну підготовку, вивчають різні протитанкові системи, не тільки «Джевеліни».

BBC News Україна: Тобто вони ще не приїхали?

С.П.: Я ж сказав. Вони будуть в Україні своєчасно. Все буде нормально.

BBC News Україна: Є скептичні думки щодо того, навіщо Україні «Джевеліни», якщо їх не буде в зоні АТО. Чим вони допоможуть?

С.П.: Ми занадто багато уваги приділяємо «Джевелінам». Наприклад, «Джевеліни» стріляють на відстань 2 км, «Стугна» (Українська протитанкова ракета. — Ред.) — на 5 км. «Джевеліни» виконують трохи інше завдання, але самі по собі не вирішать всі проблеми на лінії зіткнення.

Тому не треба переоцінювати важливість «Джевелінів», а використовувати їх тоді, коли буде потрібно — на важких та загрозливих напрямках.

Бо якби у нас там було 10 тисяч «Джевелінів», це одна справа, але коли в нас 35 цих установок — зовсім інша. Тому давайте ми спочатку їх отримаємо, а потім ви дізнаєтесь, як ми їх будемо використовувати.

BBC News Україна: А як проходять переговори про допомогу з іншими країнами?

С.П.: Якби було менше скандалів, як з БМП, то було б більше країн, що хочуть нам допомагати.

У нас є напрацювання з нашими основними партнерами. Є рішення уряду Канади — у цьому році ми плануємо у них дещо закупити.

BBC News Україна: Що саме?

С.П.: Антиснайперські комплекси (техніка, яка дозволяє вирахувати місце, з якого веде вогонь снайпер. — Ред.).

Є домовленості і зі Сполученими Штатами, Литвою, Латвією, Польщею.

Якщо порівняти з 2014 роком, то оту блокаду, небажання постачати нам озброєння і техніку, ми подолали.

BBC News Україна: Постійно мусується тема «російських агентів» у ЗСУ. Відсторонення з посади першого заступника командувача ВМС України Романа Гладкого, наприклад, одразу пов’язали з тим, що його дружна — громадянка Росії. Як впливає фактор російських родичів у армійських посадовців — за цим стежать?

С.П.: Великий шлях ми хочемо пройти дуже швидко. У нас ще чотири роки тому міністр оборони був громадянином Росії. (Мова йде про Павла Лебедєва, який був міністром з 2012 р. до лютого 2014 р. — Ред.).

А сьогодні хочемо, щоб не було російських агентів — звичайно, вони є.

Ми проти них працюємо і позбуваємося.

Але ж я часто стикаюся зі «зрадою» — «як так, міністр відсторонив начальника штабу».

Напевно мені держава дала можливість приймати рішення. Я його відсторонив за невиконання службових обов’язків.

Одразу дав інформацію, що це не пов’язане з дружиною.

Що ж до призначень — ми всі найвищі посади перевіряємо.

Але неможливо звільнити всіх, хто має родичів у Росії. І думаю, це було б не зовсім правильно, — так ми повернемося до Радянського Союзу.

Однак повинні бути пильними: під час призначень на високі посади всі проходять поліграф. Для цього ми створили ціле управління.

Повірте, я маю інформацію, й ті люди, по яких є сумніви, або звільняються, або, якщо є факти, притягаються до відповідальності.

BBC News Україна: Все ж, як часто виявляють таких агентів?

С.П.: Їх вже набагато менше.

Агента можна виявити і ухвалити по ньому певне рішення.

Набагато гірше, коли людина на службі, хоча й не є агентом РФ, але її погляди залишилися на рівні Радянського Союзу.

Тут треба працювати з особовим складом, пояснювати.

Серед тих, хто був на фронті, дуже мало таких людей. А серед тих, хто жодного дня там не був, ще зустрічаються ті, хто вважають, що Росія — це брати і гарні сусіди.

BBC News Україна: Всі бачили випробування ракетного комплексу «Вільха». Коли він надійде на озброєння ЗСУ?

С.П.: У найближчі два тижні ви будете свідками завершення цієї роботи.

Ракета йде для систем залпового вогню «Смерч», які виробляються у Росії. Звичайно, їх ми не будемо купувати, тому вимушені створювати свою ракету.

Вона буде набагато кращою за технічними характеристикам. На першому етапі [розробок] дальність [ураження] фактично така сама (Максимальна дальність стрільби РСЗО «Смерч» — 120 км. — Ред.), на другому буде значно більшою.

Але по точності й ефективності це набагато краща ракета, ніж у РФ.

Коли будуть завершені випробування, її поставлять на масове виробництво.

А для того, щоб зберегти боєздатність наших частин, на основі таких розробок ми відремонтували старі ракети для «Смерчів».

BBC News Україна: Кожну зиму виникають скандали навколо жахливих умов проживання на полігоні «Широкий лан», де солдати були змушені жити у наметах фактично в болоті. Чому так стається, хоча при цьому весь час говорять про «стандарти НАТО»?

С.П.: Рік тому я був у найкращому навчальному центрі США у Європі — в Німеччині. Там побував у казармах і попросив помічника сфотографувати умови й виставити у Facebook, але без вказування, де це.

За дві години я отримав стільки бруду: «От, генерали, як солдати можуть жити в таких умовах».

Звичайно, умови для кожного військовослужбовця мають бути достойні, але для цього потрібен час і ресурси.

Один солдат США коштує 510 тис доларів на рік, Великої Британії — 250 тисяч фунтів, Німеччини — 220 тисяч дол., Польщі — 100 тисяч дол., Росії — 83 тисяч дол., Литви — близько 80 тисяч дол., Албанії — 20 тисяч дол.

А скільки коштує наш солдат? Минулого року 8 тисяч дол., цього року — 12 тисяч дол.

Я не можу за 12 тисяч зробити більше, ніж можна зробити за 510 тисяч.

По-друге, навіть те, що ми робимо, ми деколи робимо погано.

Це стосується конкретної ситуації у «Широкому лані» — там проблеми не сталося б, якби керівництво сухопутних військ і оперативного командування ухвалило правильне рішення.

Не можна планувати бойове злагодження бригади у період активного танення снігу!

Людей треба тренувати в різних умовах, але за умови, що ми б встигли побудувати містечко.

Інша відповідальність — персональна: командира бригади, заступника, кожного солдата.

Сподіваюся, до кінця року на «Широкому лані» здамо бригадний комплект: 12 сучасних казарм, їдальню на 5 тис. людей, два центри відпочинку для офіцерів і солдатів, кінотеатри і магазини.

Буде все, щоб люди змогли відпочити. При необхідності, і пива попити — щоб не бігали по селам і шукали горілку…

Оксана Тороп, В’ячеслав Шрамович, ВВС News Україна

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.mil.gov.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Як Україна і США борються з Росією за ринок зброї Індії

Опубліковано

на

В Індії загострилася боротьба за місцевий ринок озброєння. У боротьбі з Росією Україна шукає підтримки у США

Протистояння між українськими і російськими оборонно-промисловими компаніями (ОПК) за найбільший для обох країн індійський ринок озброєнь (займає 12% світового ринку) набирає обертів.

Індія, усвідомлюючи ненадійність і непередбачуваність російських партнерів, а також негативні наслідки санкцій, введених Заходом проти російського оборонпрому, шукає можливості диверсифікувати поставки озброєнь, тому все більше контрактів підписує з країнами НАТО.

Важливим партнером для Індії стає Україна. На нашу країну робиться ставка в питаннях ремонту та модернізації радянської військової техніки, яка становить левову частку всіх Збройних сил Індії. Така тенденція обумовлена ​​в тому числі нездатністю Росії виконати частину індійських контрактів у зв’язку з припиненням технічного співробітництва між Росією та Україною після початку російської агресії в Криму і війни на Донбасі.

Результат пошуку зображень за запитом "indian army tanks"

Це не може не турбувати Росію. Ослаблення позицій на індійському ринку для неї – це втрата не тільки прибуткових контрактів, а й геополітичного впливу в надзвичайно важливому регіоні. Шансом зміцнити свої позиції неминуче скористаються Сполучені Штати.

 

Не маючи можливості нарощувати якість озброєнь, що призводить до регулярних поставок бракованої продукції (наприклад, з 210 куплених в Росії винищувачів СУ-30МК більше половини знаходяться на землі через поломки), РФ почала активно впроваджувати неринкові форми конкуренції. Використовуючи весь набір гібридних інструментів, РФ намагається дискредитувати Україну як надійного партнера для Індії.

Регулярно відбуваються інформаційні інтервенції, спрямовані на позиціонування України і її ОПК як бракоробів, корупціонерів і учасників незаконної торгівлі зброєю. Такі інформатаки можна спостерігати не тільки в індійських і українських, а й в міжнародних ЗМІ, а також в офіційних вісниках російської пропаганди RT, Sputnik і ін. Рупором цих меседжів активно стають громадські організації та лідери громадської думки, фактично виконують роль “корисних ідіотів” в руках російських спецслужб.

Незважаючи на ці атаки, а також неймовірної шкоди, свідомо нанесеній українсько-індійському військово-технічному співробітництву в попередні періоди, Україна нарощує свою присутність на індійському ринку озброєнь. На сьогоднішній день в роботі знаходиться близько 400 контрактів між Індією і Україною.

Перспективними напрямками співробітництва виступають модернізація індійських танків і бронетехніки, оснащення їх керованими снарядами, модернізація індійських радарів і засобів ППО, проектування і виробництво кораблів різного класу, поставка комплектуючих для наявних кораблів і підводних човнів, обслуговування парку літаків і вертольотів радянського виробництва, що стоять на озброєнні ВПС Індії, і реалізація спільних науково-дослідних проектів.

З огляду на зближення Росії з Китаєм і Пакистаном, Індія вимагає сильного зовнішнього союзника, і цю роль все активніше виконують США. Це обумовлено як необхідністю підтримки Індією американської операції в Афганістані, так і наміченою зміною балансу сил в регіоні, каталізатором якого стала активна політика Китаю в Південно-Китайському морі.

Одним з інструментів американо-індійського зближення став механізм військово-технічного співробітництва. З 2011 року США успішно реалізують свої інтереси на цьому ринку, ставши другим після РФ постачальником озброєнь для індійської армії. Основоположним документом військово-технічного співробітництва Індії і США є прийнята в 2012 році Ініціатива в галузі оборонних технологій і торгівлі (DTTI). Всього ж з 2008 року обсяг військово-технічного співробітництва США та Індії збільшився приблизно з $ 1 млрд на рік до більш ніж $ 15 млрд.

Про готовність нарощувати цю співпрацю заявив в ході свого останнього візиту до Індії міністр оборони США Джеймс Меттіс. Міністр оборони Індії Нірмала Сітараман за результатами переговорів підтвердила цю тезу.

Незважаючи на це, говорити про втрату Росією індійського ринку передчасно. У зв’язку з високою інерцією збройового ринку і значною часткою радянських і російських озброєнь, використовуваних Збройними силами Індії, Росія може ще довго залишатися головним партнером Індії, лише поступово втрачаючи свою частку ринку.

Істотно прискорити процес витіснення РФ з Індії могло б залучення України до американо-індійського співробітництва. Сьогодні Росія вкрай обмежена в пошуку нових партнерів в оборонній сфері, а на тлі неминучого скорочення співпраці з Китаєм Індія стає головним фінансовим донором російського ВПК.

Втрата Росією індійського ринку істотно обмежить можливості РФ розробляти і виготовляти нові озброєння. У цьому зацікавлені і Сполучені Штати, і Україна. Обидві країни повинні разом відстоювати спільні інтереси, щоб послабити агресивну зовнішню політику Росії.

Павло Барбул, директор ДП ДГЗП “СпецТехноЕкспорт

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Оригінал матеріалу опублікований на сайті Defence News

Читати далі ...
Реклама
Реклама Enter ad c ode here

Trending