Зв'яжіться з нами

Аналітика

«Якщо ти вже вирішила служити в бойовому підрозділі, то знай: ніхто не носитиме твій рюкзак, бронежилет і зброю»

Опубліковано

на

Молодший лейтенант Ольга Бірюкова впевнено керує взводом управління гаубично-артилерійського дивізіону однієї з десантно-штурмових бригад

ДШВ — елітні війська Збройних Сил України. У бригаду, в якій служить молодший лейтенант Ольга Бірюкова з позивним «Рута», навіть на посадах медиків дівчат обмаль

Виникає логічне питання: як молода дівчина опинилася в «бойовому організмі» та ще й на посаді командира взводу управління гаубично-артилерійського дивізіону? Та часу, щоб поставити його, немає. Адже після здійснення маршу артилеристи зайняли позиції й почали розгортання гаубиць Д-30, а Ользі своєю чергою треба було чимшвидше зорієнтувати бусоль і розрахувати правильні установки для стрільби й ведення вогню.

«73.46.876, — зосереджено записує в блокноті на броні МТЛБ Ольга березневим морозним ранком, — 52.52.952». І після уточнення останніх указівок від командира дивізіону вона командує своєму підрозділові висунутися в район навчань.

— Незважаючи на те, що наша бригада перебуває в зоні відведення, такі навчання ми здійснюємо кожного третього дня. Загалом тут ритм бойовий: день навчання, день служби в наряді, день відпочинку, — між ділом розповідає Ольга. — Бути вправним артилеристом — справа не одного року тренувань, тому чим більше таких польових виходів, тим краще.

Завершивши всі необхідні розрахунки, командир взводу Бірюкова продовжує віддавати накази по рації: «Батареє, стій. Ціль — 101. Піхота. Осколково-фугасним, підривник осколковий, заряд повний. Приціл — 404, рівень — 30–02. Правіше від основного 0–75. Навести, доповісти!» За всіма діями комвзводу поряд мовчки спостерігає кремезний командир батареї. По його усміхнених очах важко зрозуміти, чи все правильно робить «Рута», чи припустилася помилки. Але жодних вагань у діях молодшого лейтенанта не було. Тож, дочекавшись доповіді про готовність усіх гаубичних обслуг, вона впевнено скомандувала: «Основному — один снаряд, вогонь!»

Готуватися до військової справи Ольга почала ще 2010 року. Зі своїми однодумцями в одній із військово-спортивних організацій міста Києва вона займалася власною підготовкою, бо з дитинства мріяла стати військовиком. Тактика малих груп, військова топографія, бойові мистецтва, стрибки з парашутом — це далеко не повний перелік опанованих навичок. Тож коли 2014 року почалася війна, Ольга вирішила, що вона до неї готова. Спочатку вона воювала в складі одного з добровольчих батальйонів. Та коли зустріла на своєму бойовому шляху українських десантників, то зрозуміла, що хоче стати саме офіцером ДШВ.

— Узагалі про перші роки війни я не дуже люблю згадувати на загал. Під час активних бойових дій доводилося бути стрільцем і корегувальником артилерії, — каже Ольга. — Пам’ятаю, як стали в пригоді мої знання з топографії, коли завдяки точно наданим координатам пересування терористів удалося накрити значну кількість ворожої техніки.

Тоді, наприкінці липня 2014 року, група українських бійців зайняла газорозподільну станцію між селами Стукалова Балка та Велика Вергунка. Штурмова група, сформована з добровольців батальйону «Айдар», дістала завдання вибити з блокпоста терористів. На передньому краї стояла капітальна цегляна споруда баштового типу — вежа з великими вікнами. З її горішніх поверхів можна було оглядати Луганськ.

— Звідти разом з артилеристом 30-ї бригади ми корегували вогонь, — додає Ольга. — Нас прикривала двійка — кулемет+снайпер. Завдання полягало в тому, щоб якомога швидше й максимально точно надавати координати артилерії, якщо під час штурму блокпоста бойовики із сусідніх позицій вирушать на допомогу. Так і сталося. Кілька одиниць броньованої техніки бойовиків вискочило з лісосмуги й вирушило в напрямку, на якому вже зав’язався бій. Під час обчислень треба було миттєво врахувати не тільки швидкість руху, а й час на те, що артилеристи мають вирішувати, як діяти тощо. Коли почали розриватися снаряди, атака ворога одразу захлинулася. На підмогу не дійшла жодна бойова одиниця. Блокпост було взято.

Коли дівчина закінчила тримісячні офіцерські курси, то потрапити їй в артилерію десантно-штурмових військ виявилося можливим тільки після особистої співбесіди з командувачем ДШВ. Адже посада відповідальна, а вимоги підвищені. Але після опитування за спеціальністю вона дістала таку омріяну посаду в бойовій бригаді.

Після того як умовні цілі було знищено, Ольга Бірюкова подивилася на командира батареї, і той мовчки кивнув. Тоді вона скомандувала: «Батареє, відбій!» Так закінчився тільки перший епізод навчань. Далі, поки розрахунки «пакувалися» для зміни позицій, щоб у подальшому вести вогонь, «Рута» зі своїм підрозділом і необхідним спорядженням завантажилися в кузов КрАЗа й вирушили в інший бік. Далі відбуватиметься відпрацювання питань здійснення артрозвідки та наведення Д-30 із переднього краю.

В умовах «бою» взвод управління гаубично-артилерійського дивізіону мав безпосередньо на «лінії зіткнення» здійснювати розвідку та вираховувати координати вогню по ворогу. І хоча це навчання, усі елементи відпрацьовують максимально. Розставивши охорону від ворожих ДРГ по периметру, «Рута» продовжує виконувати свою роботу. Ввідні вже інші, умови виконання вправи також. Але й тут вона довела, що справа артилериста для неї не хобі, а поклик життя. Підлеглі, серед яких є й такі, котрі на десяток років старші за неї, уважно вислуховували команди та зауваження, миттєво корегуючи свої дії.

Загалом, коли дивишся, як працює Ольга, тримаючи карту, здійснюючи розрахунки в бронежилеті з автоматом уже не першу годину, на морозі, то не замислюєшся, чи перед тобою дівчина, а чи чоловік. Ти бачиш десантника!

— Може, це й звучить трохи пишномовно, але армія — це сенс мого життя, місце, де я повністю самореалізуюсь, — признається Ольга. — Якщо ти прийшла в армію, бо тобі личить форма, то краще шукай посаду, на якій будеш корисною в штабних підрозділах. Якщо ти вже вирішила служити в бойовому підрозділі, то знай: ніхто не носитиме твій рюкзак, бронежилет і зброю.

Командири й підлеглі спочатку дуже скептично поставилися до призначення дівчини на таку посаду.

— Звісно, спочатку були сумніви. А як же інакше? — каже командир дивізіону. — Але мене здивувала навіть не фізична підготовленість Ольги, а її бажання та вміння вчитися артилерійської справи. Вона цілком розуміла, що трьох місяців для цього  артилеристу замало. Якщо подивитися на її книжкову полицю, то там можна знайти всю необхідну літературу для артилериста. Вона щодня самовдосконалюється. Все робить на рівні з хлопцями. Коли військовий виконує поставлені завдання на «відмінно», то для мене немає різниці, як до нього звертатися: «пане» чи «пані» офіцер.

Навчання закінчилися. Згадалось питання, що поставало на початку цього насиченого на події, але буденного для десантника дня: як молода дівчина опинилася на посаді командира взводу управління гаубично-артилерійської батареї? Спостерігаючи всього кілька годин за роботою молодшого лейтенанта Ольги Бірюкової, повторювати його вже не було потреби.

Дмитро ЗАВТОНОВ, «Народна армія»

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://na.mil.gov.ua/

Аналітика

“Георгіївські” стрічки 9 травня будуть вилучати, носіїв – затримувати і штрафувати

Опубліковано

на

Правоохоронці нагадують, що під час святкування Дня пам’яті та примирення й Дня перемоги використання чорно-оранжевої смугастої георгіївської стрічки карається законом.

Законом України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки» №2031-VIII забороняється виготовлення та використання символічної стрічки, яку багато років пов’язувализ Днем Перемоги.

“Георгіївські стрічки і комуністична символіка однозначно не будуть допускатися. З людьми, які будуть їх використовувати, проведемо роз’яснювальні роботи, хто не зрозуміє – буде затриманий із оформленням відповідних матеріалів про порушення”, – повідомив  глава столичної Нацполіції Андрій Крищенко.

Поки заявок на проведення неофіційних святкових маршів до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні не надходило, однак правоохоронці очікують на традиційний “Безсмертний полк”.

Відзначимо, що використання і виготовлення так званої георгіївської стрічки в Україні заборонили в червні минулого року. За непокору порушнику загрожує штраф від 2550 до 3100 гривень або адміністративний арешт на 15 діб з конфіскацією символіки.

З історії стрічки: Георгіївська стрічка чорного і жовтого (який в більш пізніх варіаціях став помаранчевим) кольорів разом з орденом святого Георгія з’явилася в Російській імперії у 1776 році завдяки указу імператриці Єкатеріни II (Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ). У 1917 році більшовики заборонили царські нагороди, хоча під час громадянської війни георгіївська стрічка використовувалася в нагородних знаках Бєлой армії. Кампанію “Георгиевской ленточки” придумали в 2005 році в редакції “РИА Новости”. Не виключено, що “Георгиевская ленточка” була придумана як відповідь на помаранчеву стрічку, яка стала символом української Помаранчевої революції. Сенс “Георгиевской ленточки” як символу пам’яті про війну поступово поступився місцем змістом символу російської культурної (і не тільки) експансії. Тож не дивно, що саме ця стрічка стала одним з атрибутів колаборантів (російських “сепаратистів”) на сході України, які одягали її без асоціацій з Днем Перемоги, але для ідентифікації себе як прихильників “русского мира”.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Читати далі ...

Аналітика

Про оновлений БТР-3ДА, модернізацію Т-72 та нові проекти Київського бронетанкового заводу

Опубліковано

на

Київський бронетанковий завод (ДК «Укроборонпром») повністю виконав Державне оборонне замовлення 2017 року, передавши до Збройних Сил України та Нацгвардії нові БТР-3ДА. Нині підприємствопродовжує нарощувати темпи. Зокрема, підписані нові контракти з Міністерством оборони та, через спецекспортерів, з іноземними партнерами. Про плани та перспективи Київського бронетанкового заводу журналу Defence Express розповів директор заводу Вадим ШКАВРО.

— Вадиме Петровичу, як ви можете описати стан заводу на початок року, чи збільшилася кількість замовлень у порівнянні з тогорічними показниками?

— Так, звичайно, збільшилася. Ми вже підписали контракти з Міністерством оборони України в рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ) як по загальному фонду, так і під державні гарантії. Треба віддати належне Міноборони, вони швидко мобілізувалися. Якщо в минулому році у цей час ми тільки чекали підписання документів, то сьогодні ми повністю розуміємо, що нам потрібно робити, та достатньо впевнено дивимося на перспективу. Також повністю вирішили проблему з ціноутворенням: вартість машин оголошено та перевірено, тут немає ніяких питань. Окрім замовлень від Збройних Сил України, у нас є перехідні контракти з Національною гвардією, і ми вже готові передавати продукцію за певною номенклатурою.

Ми закінчили 2017 рік без жодного боргу, без жодних штрафних санкцій: все чітко, у визначені контрактами терміни. Початок року для заводу також можу вважати позитивним. Ми маємо чи не найбільший пакет замовлень у порівнянні з трьома попередніми роками. Зараз ми працюємо на повну потужність, шість повних робочих днів на тиждень. Тільки на корпусній дільниці в нас декілька десятків машин. Це БТР-3 – як нові зразки, так і ті, що ремонтуються, БТР-80 для ремонту, танки Т-72, які у нас проходять модернізацію.

180425 KBZ 1

Директор ДП «Київський бронетанковий завод» Вадим ШКАВРО

— БТР-3ДА прийнятий в експлуатацію в ЗС України. З доопрацюванням бронетранспортера усі питання закриті?

— Починаючи з 2002 р. було виготовлено і поставлено інозамовникам більше 300 одиниць бронетранспортерів різних модифікацій. Однак застосування машини в реальних бойових умовах в зоні проведення АТО на Донбасі засвідчило, що машина потребує вдосконалення. У першій половині 2016 р. Київський бронетанковий завод випустив перші два глибоко модернізовані бронетранспортери. Це машина БТР-3ДА.

З березня по грудень 2016 року ми внесли близько 1000 змін у конструкцію бронетранспортера. Харківське конструкторське бюро ім. А.Морозова (ХКБМ) постійно працює над вдосконаленням машини, ми раз на тиждень отримуємо якісь коригування. Машина пройшла визначальні відомчі випробування, після яких виявлені недоліки та зауваження були усунуті. Питання “вузьких” проблемних місць були вирішені ще в минулому році: зварні шви, планки закриття швів, посилення тощо. У роботі знаходиться нижня частина люка десанту, але й тут вже маємо готове рішення, яке треба тільки втілити в наступних зразках. Тому всі проблеми із кулестійкістю вирішені.

Надалі планується вдосконалення бойового модуля шляхом встановлення оптико-електронного модуля (ОЕМ-ВМ) з тепловізійним каналом Ізюмського приладобудівного заводу.

— Розкажіть про основні характеристики оновленого бронетранспортера.

— На БТР-3ДА встановлено двигун “Deutz”. Продукцією цієї фірми ми цілком задоволені. Двигуни компанії “Deutz”, окрім БТР-3, встановлюються на БТР-4 і на “Дозор”. Бронетранспортер оснащений бойовим модулем БМ-3М “Штурм”, який має на озброєнні 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, дві пускові установки для протитанкових керованих ракет «Бар’єр», 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 та спарений з гарматою кулемет КТ-7,62. Для ефективного застосування бойового модуля по лівому борту встановлений додатковий силовий агрегат, який дозволяє використовувати його без запуску основної силової установки. Оновлений БТР має покращений бронезахист екіпажу (кількість шарів внутрішнього додаткового захисту зросла з 7 до 18), поліпшений захист проти уламків. Загалом ми намагалися врахувати всі прохання українських військових, щоб нова модель була ефективною та надійною.

180425 KBZ 3

Наразі ми також здійснюємо обслуговування машин в зоні АТО силами наших виїзних бригад та ремонтних підрозділів у місцях експлуатації БТР-3ДА.

Яка броня буде використовуватись для виготовлення нових БТР-3ДА? І хто робить для вас корпуси?

— Корпуси машин «з нуля» виготовляються на Лозовському ковальсько-механічному заводі. Потім вони проходять військову “прийомку”. За рекомендаціями розробника – ДП «ХКБМ», для виготовлення корпусів може використовуватися українська, бельгійська, польська та фінська сталі. Ми не ставимо задачу закуповувати все в одного виробника, навпаки, з метою здорової конкуренції, їх має бути 3-4. Йдемо тільки цим шляхом. Проте корпус БТР має бути з броні лише одного виробника.

— Чи є для КБТРЗ актуальним питання виробництва корпусів БТР-3 на власних потужностях?

— Звісно. У нас є необхідне устаткування в тому числі стапель, який придбаний на Маріупольському «Азовмаші», на ньому ми відпрацювали процес виробництва нових корпусів власними силами. Все це робимо з урахуванням конструкторської документації, отриманої від ХКБМ та частково розробленої технічним відділом нашого підприємства. До речі, корпуси для тих БТР, які ми готуємо для одного з інозамовників, зроблені саме на наших стапелях, тож у перспективі ми плануємо спільно з ЛКМЗ виготовляти корпус БТР-3.

— Було питання уніфікації вузлів та агрегатів БТР-3 з БТР-4. Чи прийшли ви до якогось спільного рішення з ХКБМ?

— Частково відпрацьована технічна документація по уніфікації вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4 до БТР-3.

— А які перспективи співпраці з іноземними партнерами, які раніше отримували з України БТР-3? Адже нині потужності заводу дозволяють виконувати як замовлення в рамках ДОЗ, так і експортні контракти.

— Звісно, ми головне налаштовані на виконання контрактів в інтересах наших силових структур за державним замовленням. Максимально ми спроможні виготовляти 12-13 машин місяць, щоправда, за наявності якісного гарного ремфонду. Тому 10 машин у місяць не буде для нас проблемою, я впевнений, що за рік ми і ДОЗ виконаємо, і контракти з закордонними партнерами закриємо. Тому ми не хочемо втрачати наших традиційних і давніх партнерів.

Ми маємо контракт з Таїландом з постгарантійного обслуговування тих БТР-3, які були поставлені нашим підприємством у минулі роки. У рамках цього контракту передбачено три напрямки роботи. По-перше, це дефектовка машин нашою виїзною бригадою. По-друге, постачання запчастин та комплектуючих. По-третє, це безпосередньо сама робота з технікою. У перспективі плануємо підписати схожі контракти ще з декількома країнами.

— На замовлення ЗСУ ви розробили модернізований Т-72АМТ. Танк оснащений прицілом для стрільби керованою ракетою “Комбат”. Вже відбулися стрільби цими ракетами?

— Зараз ми машину допрацьовуємо і передаємо цей танк військовим. Тому практичні стрільби ракетами “Комбат” будуть здійснюватися військовими, вони також будуть проводити всі етапи відомчих випробувань.

Результат пошуку зображень за запитом "Т-72АМТ"

Зараз вирішується питання щодо того, щоб на серпневому параді був не один Т-72АМТ, який ми демонстрували на виставці, а рота. Цим ще займаються, але швидше за все нам дадуть танки для модернізації до того рівня, який ми показували минулого року. Новий вигляд танку, серед іншого, передбачає встановлення на танк приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою «Комбат», двигуна В-84-1 замість В-46, комплексу динамічного захисту по тип танку Т-72UA, радіостанцій Aselsan, навігаційної системи СН-3003 «Базальт». Я вже казав і ще раз повторю: це найкраща з усіх версій модернізації «сімдесятдвійки».

Наскільки відповідає дійсності твердження, що стало складніше підбирати та утримувати персонал, який здатен кваліфіковано виконувати задачу?

— Звичайно, стало складніше. Особливо після того, як відкрили кордон. Однак це проблема не тільки нашого заводу, а скоріше загальнодержавна. Ми зі свого боку робимо все, щоб людям у нас було комфортно та вигідно працювати. У січні підняли зарплату на 10%, в лютому ще на 20%, тому в березні працівники отримають гроші з урахуванням підвищення. Я вважаю, що це суттєві цифри для того, щоб утримати наших робітників.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Олексій ЛЕВКОВ, Defense Express.

фото – Сергій СТАРОСТЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://defence-ua.com/

Читати далі ...

Аналітика

Міністр відверто про стан ЗСУ, нове озброєння, Джавеліни та пиво для солдатів

Опубліковано

на

Інтерв’ю Міністра оборони України Степана Полторака журналістам BBC News Україна (найцікавіше):

BBC News Україна: Розкажіть про новітню техніку, яка заходить безпосередньо на передову. Наприклад, чи є вже у бійців на передовій БТР-4, коли надійдуть танки «Оплот»?

С.П.: Що стосується БТР-4, вони є…

Питань до того БТРу було надзвичайно багато. За чотири роки ми доопрацювали понад сотню помилок або недоліків.

На моє переконання, БТР-4Е останньої модифікації є одним з найкращих в світі. Він пройшов бойові дії, там багато принципових доопрацювань, і сьогодні в нас є замовлення на декілька батальйонів. Щойно вони приходять у війська — відразу їдуть в зону АТО.

Щодо танку «Оплот», то ми у цьому році плануємо замовити першу партію.

Все впирається у можливості ВПК.

Виробництво танку «Оплот» частково залежало від російської комплектації. Сьогодні підприємство «Укроборонпрому» знайшло можливості замінити деякі елементи комплектації. Я дуже сподіваюся, що до кінця цього року ми їх отримаємо.

Для цього в Міноборони є фінансовий ресурс. Думаю, до кінця квітня ми маємо завершити укладання цього контракту…

Я чув, що останній контракт з Таїландом завершений, ми готові до спільної роботи (Україна підписала контракт з Таїландом на постачання 13 танків «Оплот». — Ред.).

У цьому році ми значно підвищили обсяг закупки наших протитанкових засобів: «Стугни» і «Корсара».

Також в цьому році буде можливість створити нові протитанкові резерви майже у всіх бригадах і поставити на озброєння наші сучасні протитанкові засоби. Плануємо закупити понад 200 одиниць.

У чотири рази збільшуємо кількість закупки протитанкових апаратів, у п’ять разів — станцій радіоелектронної боротьби, у десять разів — антиснайперських комплексів. Значно збільшилась кількість закупки безпілотних літальних апаратів.

Наші фінансові можливості для закупки техніки та озброєння значно зросли.

Єдине, що хотілось б, щоб наші підприємства, які виробляють продукцію для оборони, менше про це говорили, а більше робили.

Коли відвідуєш якусь виставку, бачиш дуже гарний зразок, але він один. А щодо масового виробництва — тут є питання.

BBC News Україна: Є інформація, що «Джевеліни» вже в Україні і українські військові вже навчаються їх застосовувати. Це так?

С.П.: Я завжди казав, що «Джевеліни» в Україні будуть своєчасно. І під час останнього мого візиту (до США) 2 лютого цього року ми домовилися з міністром оборони Меттісом про дату.

Я точно знаю, коли вони будуть, ми до цього готуємося.

Ми відібрали людей і готуємо їх. Вони проходять теоретичну підготовку, вивчають різні протитанкові системи, не тільки «Джевеліни».

BBC News Україна: Тобто вони ще не приїхали?

С.П.: Я ж сказав. Вони будуть в Україні своєчасно. Все буде нормально.

BBC News Україна: Є скептичні думки щодо того, навіщо Україні «Джевеліни», якщо їх не буде в зоні АТО. Чим вони допоможуть?

С.П.: Ми занадто багато уваги приділяємо «Джевелінам». Наприклад, «Джевеліни» стріляють на відстань 2 км, «Стугна» (Українська протитанкова ракета. — Ред.) — на 5 км. «Джевеліни» виконують трохи інше завдання, але самі по собі не вирішать всі проблеми на лінії зіткнення.

Тому не треба переоцінювати важливість «Джевелінів», а використовувати їх тоді, коли буде потрібно — на важких та загрозливих напрямках.

Бо якби у нас там було 10 тисяч «Джевелінів», це одна справа, але коли в нас 35 цих установок — зовсім інша. Тому давайте ми спочатку їх отримаємо, а потім ви дізнаєтесь, як ми їх будемо використовувати.

BBC News Україна: А як проходять переговори про допомогу з іншими країнами?

С.П.: Якби було менше скандалів, як з БМП, то було б більше країн, що хочуть нам допомагати.

У нас є напрацювання з нашими основними партнерами. Є рішення уряду Канади — у цьому році ми плануємо у них дещо закупити.

BBC News Україна: Що саме?

С.П.: Антиснайперські комплекси (техніка, яка дозволяє вирахувати місце, з якого веде вогонь снайпер. — Ред.).

Є домовленості і зі Сполученими Штатами, Литвою, Латвією, Польщею.

Якщо порівняти з 2014 роком, то оту блокаду, небажання постачати нам озброєння і техніку, ми подолали.

BBC News Україна: Постійно мусується тема «російських агентів» у ЗСУ. Відсторонення з посади першого заступника командувача ВМС України Романа Гладкого, наприклад, одразу пов’язали з тим, що його дружна — громадянка Росії. Як впливає фактор російських родичів у армійських посадовців — за цим стежать?

С.П.: Великий шлях ми хочемо пройти дуже швидко. У нас ще чотири роки тому міністр оборони був громадянином Росії. (Мова йде про Павла Лебедєва, який був міністром з 2012 р. до лютого 2014 р. — Ред.).

А сьогодні хочемо, щоб не було російських агентів — звичайно, вони є.

Ми проти них працюємо і позбуваємося.

Але ж я часто стикаюся зі «зрадою» — «як так, міністр відсторонив начальника штабу».

Напевно мені держава дала можливість приймати рішення. Я його відсторонив за невиконання службових обов’язків.

Одразу дав інформацію, що це не пов’язане з дружиною.

Що ж до призначень — ми всі найвищі посади перевіряємо.

Але неможливо звільнити всіх, хто має родичів у Росії. І думаю, це було б не зовсім правильно, — так ми повернемося до Радянського Союзу.

Однак повинні бути пильними: під час призначень на високі посади всі проходять поліграф. Для цього ми створили ціле управління.

Повірте, я маю інформацію, й ті люди, по яких є сумніви, або звільняються, або, якщо є факти, притягаються до відповідальності.

BBC News Україна: Все ж, як часто виявляють таких агентів?

С.П.: Їх вже набагато менше.

Агента можна виявити і ухвалити по ньому певне рішення.

Набагато гірше, коли людина на службі, хоча й не є агентом РФ, але її погляди залишилися на рівні Радянського Союзу.

Тут треба працювати з особовим складом, пояснювати.

Серед тих, хто був на фронті, дуже мало таких людей. А серед тих, хто жодного дня там не був, ще зустрічаються ті, хто вважають, що Росія — це брати і гарні сусіди.

BBC News Україна: Всі бачили випробування ракетного комплексу «Вільха». Коли він надійде на озброєння ЗСУ?

С.П.: У найближчі два тижні ви будете свідками завершення цієї роботи.

Ракета йде для систем залпового вогню «Смерч», які виробляються у Росії. Звичайно, їх ми не будемо купувати, тому вимушені створювати свою ракету.

Вона буде набагато кращою за технічними характеристикам. На першому етапі [розробок] дальність [ураження] фактично така сама (Максимальна дальність стрільби РСЗО «Смерч» — 120 км. — Ред.), на другому буде значно більшою.

Але по точності й ефективності це набагато краща ракета, ніж у РФ.

Коли будуть завершені випробування, її поставлять на масове виробництво.

А для того, щоб зберегти боєздатність наших частин, на основі таких розробок ми відремонтували старі ракети для «Смерчів».

BBC News Україна: Кожну зиму виникають скандали навколо жахливих умов проживання на полігоні «Широкий лан», де солдати були змушені жити у наметах фактично в болоті. Чому так стається, хоча при цьому весь час говорять про «стандарти НАТО»?

С.П.: Рік тому я був у найкращому навчальному центрі США у Європі — в Німеччині. Там побував у казармах і попросив помічника сфотографувати умови й виставити у Facebook, але без вказування, де це.

За дві години я отримав стільки бруду: «От, генерали, як солдати можуть жити в таких умовах».

Звичайно, умови для кожного військовослужбовця мають бути достойні, але для цього потрібен час і ресурси.

Один солдат США коштує 510 тис доларів на рік, Великої Британії — 250 тисяч фунтів, Німеччини — 220 тисяч дол., Польщі — 100 тисяч дол., Росії — 83 тисяч дол., Литви — близько 80 тисяч дол., Албанії — 20 тисяч дол.

А скільки коштує наш солдат? Минулого року 8 тисяч дол., цього року — 12 тисяч дол.

Я не можу за 12 тисяч зробити більше, ніж можна зробити за 510 тисяч.

По-друге, навіть те, що ми робимо, ми деколи робимо погано.

Це стосується конкретної ситуації у «Широкому лані» — там проблеми не сталося б, якби керівництво сухопутних військ і оперативного командування ухвалило правильне рішення.

Не можна планувати бойове злагодження бригади у період активного танення снігу!

Людей треба тренувати в різних умовах, але за умови, що ми б встигли побудувати містечко.

Інша відповідальність — персональна: командира бригади, заступника, кожного солдата.

Сподіваюся, до кінця року на «Широкому лані» здамо бригадний комплект: 12 сучасних казарм, їдальню на 5 тис. людей, два центри відпочинку для офіцерів і солдатів, кінотеатри і магазини.

Буде все, щоб люди змогли відпочити. При необхідності, і пива попити — щоб не бігали по селам і шукали горілку…

Оксана Тороп, В’ячеслав Шрамович, ВВС News Україна

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.mil.gov.ua/

Читати далі ...
Реклама
Реклама Enter ad c ode here

Trending