Зв'яжіться з нами

Аналітика

Територіальна оборона країни – вартий уваги Британський досвід

Опубліковано

на

Витоки появи у Великій Британії сил територіальної оборони сягають епохи середньовіччя.

У новітній історії офіційною датою їх заснування вважається 1 квітня 1908 р., коли на підставі закону «Про територіальні та резервні сили», прийнятого роком раніше, у британській армії були проведені певні військові реформи. Згідно з цим законодавчим актом, відбулося об’єднання цивільних Добровольчих сил та кавалерійських підрозділів Територіальних добровольчих частин йоменів, а колишня міліція перетворилася на спеціальний резерв регулярної армії. З початком цього процесу була уніфікована штатна структура різнорідних підрозділів, які отримали однакову військову форму, екіпірування та оснащення і після реорганізації стали територіальними батальйонами регулярної англійської армії. Водночас, кілька полків зберегли свою унікальність та залишили деякі ознаки ідентичності. На час створення територіальні сил нараховували у своїх лавах 269 тисяч осіб. Їх основним завданням була територіальна оборона Британських островів, окремі підрозділи залучалися до охорони правопорядку в містах та селищах у ролі констеблів та бальї. Пізніше функції територіальних сил розширювалися й особовий склад став залучатися до посилення регулярних частин британської армії.

Підрозділи «територіалів», як правило, несли службу лише у межах власної країни, але у період Першої світової війни понад 70 батальйонів добровільно вирушило воювати на французькому театрі воєнних дій, а потім – до Єгипту, Індії та інших колоній Британської імперії.

У 1918 р. територіальні сили були розформовані, але вже за два роки почався новий набір до цього формування, яке отримало назву Територіальна армія (ТА). З врахуванням тогочасних реалій, у складі ТА зменшувалась кількість піхотних батальйонів та кавалерії. Замість скорочених частин створювались артилерійські підрозділи, на озброєння «територіалів» надходили бронеавтомобілі. У 1922 р. були сформовані 2 бригади протиповітряної оборони, які мали захищати Лондон від нальотів ворожої авіації.

Під час Другої світової війни чисельність ТА збільшилась майже вдвічі – до 440 тисяч осіб. Після її закінчення «територіалів» знову скоротили, та з початком холодної війни британський уряд був змушений зміцнювати допоміжні сили британської армії, створюючи навіть нові підрозділи ТА (зокрема, у Північній Ірландії). У 1950-і роки частина армійських резервістів брала участь у Корейській війні та у військовому конфлікті, відомому як Суецька криза.

У 1967 р. відбулася наступна реорганізація ТА з ліквідацією її полкової та дивізійної структури. Підрозділи новоствореного Територіального та добровольчого армійського резерву (TДАР) були розділені на чотири категорії:

TДАР I – могли бути використані для проведення будь-яких операцій;

TДАР II – могли бути задіяні в операціях НАТО, зокрема, для підтримки рейнського угрупування британської армії на території ФРН;

TДАР III – суто територіальна оборона;

TДАР IV – корпус підготовки офіцерів-резервістів.

У 1998 р., за висновками Стратегічного оборонного огляду, чисельність ТА поступово піддавалася скороченню і на 2006 р. становила 34 тисячі осіб.  За штатним розкладом мало бути 42 тисячі, але британці неохоче записувались на службу в «територіали».

У відповідності до плану «Майбутні резерви-2020», розробленого міністерством оборони Великої Британії у 2011 р., були передбачені певні зміни у системі підготовки армійських резервістів (за прикладом підрозділів Національної гвардії США). ТА вкотре змінила назву, ставши тепер Армійським резервом (АР). Також заплановано, що його кількість складатиме 35 тисяч резервістів при 84 тисячах військовослужбовців Сухопутних військ ЗС Великої Британії (на 2017 р. це співвідношення оцінювалось, як 26 тисяч до 80 тисяч).

АР поділяється на три види підрозділів: національного рівня, регіонального рівня і так звані спонсоровані. Усього в країні — 236 підрозділів АР, дислокованих у 206 містах. Підрозділів першого рівня – лише 14, і вони більш спеціалізовані, ніж регіональні. Посади у них адресовані кандидатам, які мають відповідний досвід та кваліфікацію у громадянському житті, за такими напрямками: зв’язок, медицина, інженерні науки, управління персоналом, логістика, розвідка (зокрема, лінгвістика). Обов’язковий термін навчання становить як мінімум 19 днів (зазвичай, складається з двох вихідних та 15 днів щорічного тренувального табору). Недоліком служби у цих підрозділах є те, що «територіалам» доводиться подорожувати на значну відстань до свої частин. Водночас усі витрати на відрядження відшкодовуються, а кількість навчань протягом року менша, ніж у підрозділах інших видів.

Підрозділи регіонального рівня (їх налічується 222) розосереджені по всій країні і мають різну спеціалізацію: піхотні, технічні, логістичні, зв’язку. Більшість з них не потребують спеціальних навичок. Обов’язковий термін навчання становить як мінімум 27 днів (зокрема, два тижні щорічного тренувального табору), яке проводиться у вихідні дні, а іноді й у вечірній час.

Останній вид підрозділів створюється на основі угоди між компанією та МО Великої Британії. Особи, які висловили бажання проходити службу в АР, продовжують працювати за своїми цивільними спеціальностями, але у рамках завдань, поставлених перед АР. Близько 2 тисяч таких резервістів служили в Іраку та Афганістані.

Для добровольців, які хочуть долучитися до АР, існує спеціальний веб-сайт — http://www.armyjobs.mod.uk. На цій сторінці викладені базові вимоги до кандидатів: вік від 17 до 43 років; громадянство Великої Британії, Ірландії чи однієї з держав Британської Співдружності; 5-річний ценз проживання у країні на момент подачі заяви про прийом до АР.

Якщо кандидат відповідає цим вимогам, він повинен звернутися до Військового бюро інформації і кар’єри, яке є першим етапом на шляху до служби у АР, і пройти там співбесіду з одним із професійних радників стосовно усіх аспектів цієї служби. Потім доброволець має зробити наступне. По-перше, вибрати вид підрозділу (найпростіше можна потрапити до підрозділів регіонального рівня, які набирають особовий склад з місцевих жителів). По-друге, встановити контакт з вибраним підрозділом і домовитися про його відвідання для вивчення умов і прийняття остаточного рішення про вступ на службу. По-третє, отримати запрошення на кваліфікаційну співбесіду. Якщо доброволець вибирає підрозділ національного рівня, то йому прийдеться пройти її вже під час відвідання підрозділу. По-четверте, виконати фізичні та психологічні тести. У разі їх успішного виконання, особа вважається формально прийнятою до АР і може розпочати базову підготовку.

Кандидати на офіцерські посади, крім зазначеного, повинні мати ще й вищу освіту і виконати низку тестів на придатність і вміння керувати підлеглими. У разі отримання позитивної оцінки, такі кандидати проходять курс підготовки, який складається з декількох модулів і загалом триває 59 днів, у навчальному центрі або у Королівській військовій академії у  Сандхерсті.

Базова підготовка для тих, хто вже зарахований на службу до АР, зазвичай, триває близько року. У підрозділах регіонального рівня вона проходить у вихідні у самому  підрозділі або в одному з багатьох міжрегіональних навчальних центрів АР. Для бійців підрозділів національного рівня ця підготовка проводиться на подібних засадах на базі підрозділів регіонального рівня або на централізованих чотиритижневих курсах. У ході базової підготовки «територіали» вивчають статути, військову термінологію, основи тактики, штатне озброєння, правила першої допомоги, картографію. Підготовка завершується двотижневими табірними зборами при одному з армійських навчальних центрів та виконанням серії випускних тестів. Після цього боєць АР відбуває у розпорядження свого підрозділу, де й проходить службу, згідно з визначеними обов’язками.

За участь у навчаннях «територіали» отримують грошову винагороду, яка розраховується на основі річного грошового забезпечення солдата регулярної армії з тією ж спеціальністю, військовим званням та досвідом. Гроші виплачуються один раз на квартал за кожний повний день навчання. Новобранець АР отримує 35 фунтів стерлінгів за день, після закінчення базової підготовки сума збільшується до 43 фунтів стерлінгів, а потім зростає залежно від посадових обов’язків та звання. Раз на квартал також компенсуються витрати на поїздки, харчування тощо. Після виконання вимог проходження мінімального річного навчання (27 днів у підрозділі регіонального рівня або 19 днів у підрозділі національного рівня), «територіал» отримує щорічну додаткову винагороду, яка протягом п’яти років може зрости від квоти 424 до понад 1600 фунтів стерлінгів.

Якщо боєць АР бере участь у зарубіжних операціях, він отримує доплату за різницю з його цивільною заробітною платою (якщо вона є) і право на оплачувану відпустку при поверненні.

Крім фінансових переваг, АР пропонує «територіалам» додаткові бонуси: екскурсії з пригодами, заняття спортом або товариські заходи (вечірки для друзів і рідних). Екскурсії організовуються у навчальних центрах як за кордоном, так і у Великій Британії, зазвичай, у рамках відпочинку під кінець навчального процесу. Вони фінансуються різними спортивними товариствами АР, а «територіали» мають можливість отримати додаткові кваліфікації, наприклад, з дайвінгу, стрибків з парашутом чи альпінізму. Наступним бонусом є можливість займатися індивідуальними чи командними видами спорту. Кожний підрозділ АР має власних інструкторів з фізичного виховання, які допомагають «територіалам» вибирати та розвивати спортивні уподобання.

Володимир Паливода – старший науковий співробітник відділу проблем національної безпеки                         Національного інституту стратегічних досліджень

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://opk.com.ua/

Аналітика

“Георгіївські” стрічки 9 травня будуть вилучати, носіїв – затримувати і штрафувати

Опубліковано

на

Правоохоронці нагадують, що під час святкування Дня пам’яті та примирення й Дня перемоги використання чорно-оранжевої смугастої георгіївської стрічки карається законом.

Законом України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки» №2031-VIII забороняється виготовлення та використання символічної стрічки, яку багато років пов’язувализ Днем Перемоги.

“Георгіївські стрічки і комуністична символіка однозначно не будуть допускатися. З людьми, які будуть їх використовувати, проведемо роз’яснювальні роботи, хто не зрозуміє – буде затриманий із оформленням відповідних матеріалів про порушення”, – повідомив  глава столичної Нацполіції Андрій Крищенко.

Поки заявок на проведення неофіційних святкових маршів до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні не надходило, однак правоохоронці очікують на традиційний “Безсмертний полк”.

Відзначимо, що використання і виготовлення так званої георгіївської стрічки в Україні заборонили в червні минулого року. За непокору порушнику загрожує штраф від 2550 до 3100 гривень або адміністративний арешт на 15 діб з конфіскацією символіки.

З історії стрічки: Георгіївська стрічка чорного і жовтого (який в більш пізніх варіаціях став помаранчевим) кольорів разом з орденом святого Георгія з’явилася в Російській імперії у 1776 році завдяки указу імператриці Єкатеріни II (Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ). У 1917 році більшовики заборонили царські нагороди, хоча під час громадянської війни георгіївська стрічка використовувалася в нагородних знаках Бєлой армії. Кампанію “Георгиевской ленточки” придумали в 2005 році в редакції “РИА Новости”. Не виключено, що “Георгиевская ленточка” була придумана як відповідь на помаранчеву стрічку, яка стала символом української Помаранчевої революції. Сенс “Георгиевской ленточки” як символу пам’яті про війну поступово поступився місцем змістом символу російської культурної (і не тільки) експансії. Тож не дивно, що саме ця стрічка стала одним з атрибутів колаборантів (російських “сепаратистів”) на сході України, які одягали її без асоціацій з Днем Перемоги, але для ідентифікації себе як прихильників “русского мира”.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Читати далі ...

Аналітика

Про оновлений БТР-3ДА, модернізацію Т-72 та нові проекти Київського бронетанкового заводу

Опубліковано

на

Київський бронетанковий завод (ДК «Укроборонпром») повністю виконав Державне оборонне замовлення 2017 року, передавши до Збройних Сил України та Нацгвардії нові БТР-3ДА. Нині підприємствопродовжує нарощувати темпи. Зокрема, підписані нові контракти з Міністерством оборони та, через спецекспортерів, з іноземними партнерами. Про плани та перспективи Київського бронетанкового заводу журналу Defence Express розповів директор заводу Вадим ШКАВРО.

— Вадиме Петровичу, як ви можете описати стан заводу на початок року, чи збільшилася кількість замовлень у порівнянні з тогорічними показниками?

— Так, звичайно, збільшилася. Ми вже підписали контракти з Міністерством оборони України в рамках державного оборонного замовлення (ДОЗ) як по загальному фонду, так і під державні гарантії. Треба віддати належне Міноборони, вони швидко мобілізувалися. Якщо в минулому році у цей час ми тільки чекали підписання документів, то сьогодні ми повністю розуміємо, що нам потрібно робити, та достатньо впевнено дивимося на перспективу. Також повністю вирішили проблему з ціноутворенням: вартість машин оголошено та перевірено, тут немає ніяких питань. Окрім замовлень від Збройних Сил України, у нас є перехідні контракти з Національною гвардією, і ми вже готові передавати продукцію за певною номенклатурою.

Ми закінчили 2017 рік без жодного боргу, без жодних штрафних санкцій: все чітко, у визначені контрактами терміни. Початок року для заводу також можу вважати позитивним. Ми маємо чи не найбільший пакет замовлень у порівнянні з трьома попередніми роками. Зараз ми працюємо на повну потужність, шість повних робочих днів на тиждень. Тільки на корпусній дільниці в нас декілька десятків машин. Це БТР-3 – як нові зразки, так і ті, що ремонтуються, БТР-80 для ремонту, танки Т-72, які у нас проходять модернізацію.

180425 KBZ 1

Директор ДП «Київський бронетанковий завод» Вадим ШКАВРО

— БТР-3ДА прийнятий в експлуатацію в ЗС України. З доопрацюванням бронетранспортера усі питання закриті?

— Починаючи з 2002 р. було виготовлено і поставлено інозамовникам більше 300 одиниць бронетранспортерів різних модифікацій. Однак застосування машини в реальних бойових умовах в зоні проведення АТО на Донбасі засвідчило, що машина потребує вдосконалення. У першій половині 2016 р. Київський бронетанковий завод випустив перші два глибоко модернізовані бронетранспортери. Це машина БТР-3ДА.

З березня по грудень 2016 року ми внесли близько 1000 змін у конструкцію бронетранспортера. Харківське конструкторське бюро ім. А.Морозова (ХКБМ) постійно працює над вдосконаленням машини, ми раз на тиждень отримуємо якісь коригування. Машина пройшла визначальні відомчі випробування, після яких виявлені недоліки та зауваження були усунуті. Питання “вузьких” проблемних місць були вирішені ще в минулому році: зварні шви, планки закриття швів, посилення тощо. У роботі знаходиться нижня частина люка десанту, але й тут вже маємо готове рішення, яке треба тільки втілити в наступних зразках. Тому всі проблеми із кулестійкістю вирішені.

Надалі планується вдосконалення бойового модуля шляхом встановлення оптико-електронного модуля (ОЕМ-ВМ) з тепловізійним каналом Ізюмського приладобудівного заводу.

— Розкажіть про основні характеристики оновленого бронетранспортера.

— На БТР-3ДА встановлено двигун “Deutz”. Продукцією цієї фірми ми цілком задоволені. Двигуни компанії “Deutz”, окрім БТР-3, встановлюються на БТР-4 і на “Дозор”. Бронетранспортер оснащений бойовим модулем БМ-3М “Штурм”, який має на озброєнні 30-мм автоматичну гармату ЗТМ-1, дві пускові установки для протитанкових керованих ракет «Бар’єр», 30-мм автоматичний гранатомет КБА-117 та спарений з гарматою кулемет КТ-7,62. Для ефективного застосування бойового модуля по лівому борту встановлений додатковий силовий агрегат, який дозволяє використовувати його без запуску основної силової установки. Оновлений БТР має покращений бронезахист екіпажу (кількість шарів внутрішнього додаткового захисту зросла з 7 до 18), поліпшений захист проти уламків. Загалом ми намагалися врахувати всі прохання українських військових, щоб нова модель була ефективною та надійною.

180425 KBZ 3

Наразі ми також здійснюємо обслуговування машин в зоні АТО силами наших виїзних бригад та ремонтних підрозділів у місцях експлуатації БТР-3ДА.

Яка броня буде використовуватись для виготовлення нових БТР-3ДА? І хто робить для вас корпуси?

— Корпуси машин «з нуля» виготовляються на Лозовському ковальсько-механічному заводі. Потім вони проходять військову “прийомку”. За рекомендаціями розробника – ДП «ХКБМ», для виготовлення корпусів може використовуватися українська, бельгійська, польська та фінська сталі. Ми не ставимо задачу закуповувати все в одного виробника, навпаки, з метою здорової конкуренції, їх має бути 3-4. Йдемо тільки цим шляхом. Проте корпус БТР має бути з броні лише одного виробника.

— Чи є для КБТРЗ актуальним питання виробництва корпусів БТР-3 на власних потужностях?

— Звісно. У нас є необхідне устаткування в тому числі стапель, який придбаний на Маріупольському «Азовмаші», на ньому ми відпрацювали процес виробництва нових корпусів власними силами. Все це робимо з урахуванням конструкторської документації, отриманої від ХКБМ та частково розробленої технічним відділом нашого підприємства. До речі, корпуси для тих БТР, які ми готуємо для одного з інозамовників, зроблені саме на наших стапелях, тож у перспективі ми плануємо спільно з ЛКМЗ виготовляти корпус БТР-3.

— Було питання уніфікації вузлів та агрегатів БТР-3 з БТР-4. Чи прийшли ви до якогось спільного рішення з ХКБМ?

— Частково відпрацьована технічна документація по уніфікації вузлів і агрегатів бронетранспортера БТР-4 до БТР-3.

— А які перспективи співпраці з іноземними партнерами, які раніше отримували з України БТР-3? Адже нині потужності заводу дозволяють виконувати як замовлення в рамках ДОЗ, так і експортні контракти.

— Звісно, ми головне налаштовані на виконання контрактів в інтересах наших силових структур за державним замовленням. Максимально ми спроможні виготовляти 12-13 машин місяць, щоправда, за наявності якісного гарного ремфонду. Тому 10 машин у місяць не буде для нас проблемою, я впевнений, що за рік ми і ДОЗ виконаємо, і контракти з закордонними партнерами закриємо. Тому ми не хочемо втрачати наших традиційних і давніх партнерів.

Ми маємо контракт з Таїландом з постгарантійного обслуговування тих БТР-3, які були поставлені нашим підприємством у минулі роки. У рамках цього контракту передбачено три напрямки роботи. По-перше, це дефектовка машин нашою виїзною бригадою. По-друге, постачання запчастин та комплектуючих. По-третє, це безпосередньо сама робота з технікою. У перспективі плануємо підписати схожі контракти ще з декількома країнами.

— На замовлення ЗСУ ви розробили модернізований Т-72АМТ. Танк оснащений прицілом для стрільби керованою ракетою “Комбат”. Вже відбулися стрільби цими ракетами?

— Зараз ми машину допрацьовуємо і передаємо цей танк військовим. Тому практичні стрільби ракетами “Комбат” будуть здійснюватися військовими, вони також будуть проводити всі етапи відомчих випробувань.

Результат пошуку зображень за запитом "Т-72АМТ"

Зараз вирішується питання щодо того, щоб на серпневому параді був не один Т-72АМТ, який ми демонстрували на виставці, а рота. Цим ще займаються, але швидше за все нам дадуть танки для модернізації до того рівня, який ми показували минулого року. Новий вигляд танку, серед іншого, передбачає встановлення на танк приладів нічного бачення з електронно-оптичними перетворювачами третього покоління, нічного прицілу 1К13 з можливістю ведення вогню керованою ракетою «Комбат», двигуна В-84-1 замість В-46, комплексу динамічного захисту по тип танку Т-72UA, радіостанцій Aselsan, навігаційної системи СН-3003 «Базальт». Я вже казав і ще раз повторю: це найкраща з усіх версій модернізації «сімдесятдвійки».

Наскільки відповідає дійсності твердження, що стало складніше підбирати та утримувати персонал, який здатен кваліфіковано виконувати задачу?

— Звичайно, стало складніше. Особливо після того, як відкрили кордон. Однак це проблема не тільки нашого заводу, а скоріше загальнодержавна. Ми зі свого боку робимо все, щоб людям у нас було комфортно та вигідно працювати. У січні підняли зарплату на 10%, в лютому ще на 20%, тому в березні працівники отримають гроші з урахуванням підвищення. Я вважаю, що це суттєві цифри для того, щоб утримати наших робітників.

Сергій ЗГУРЕЦЬ, Олексій ЛЕВКОВ, Defense Express.

фото – Сергій СТАРОСТЕНКО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://defence-ua.com/

Читати далі ...

Аналітика

Міністр відверто про стан ЗСУ, нове озброєння, Джавеліни та пиво для солдатів

Опубліковано

на

Інтерв’ю Міністра оборони України Степана Полторака журналістам BBC News Україна (найцікавіше):

BBC News Україна: Розкажіть про новітню техніку, яка заходить безпосередньо на передову. Наприклад, чи є вже у бійців на передовій БТР-4, коли надійдуть танки «Оплот»?

С.П.: Що стосується БТР-4, вони є…

Питань до того БТРу було надзвичайно багато. За чотири роки ми доопрацювали понад сотню помилок або недоліків.

На моє переконання, БТР-4Е останньої модифікації є одним з найкращих в світі. Він пройшов бойові дії, там багато принципових доопрацювань, і сьогодні в нас є замовлення на декілька батальйонів. Щойно вони приходять у війська — відразу їдуть в зону АТО.

Щодо танку «Оплот», то ми у цьому році плануємо замовити першу партію.

Все впирається у можливості ВПК.

Виробництво танку «Оплот» частково залежало від російської комплектації. Сьогодні підприємство «Укроборонпрому» знайшло можливості замінити деякі елементи комплектації. Я дуже сподіваюся, що до кінця цього року ми їх отримаємо.

Для цього в Міноборони є фінансовий ресурс. Думаю, до кінця квітня ми маємо завершити укладання цього контракту…

Я чув, що останній контракт з Таїландом завершений, ми готові до спільної роботи (Україна підписала контракт з Таїландом на постачання 13 танків «Оплот». — Ред.).

У цьому році ми значно підвищили обсяг закупки наших протитанкових засобів: «Стугни» і «Корсара».

Також в цьому році буде можливість створити нові протитанкові резерви майже у всіх бригадах і поставити на озброєння наші сучасні протитанкові засоби. Плануємо закупити понад 200 одиниць.

У чотири рази збільшуємо кількість закупки протитанкових апаратів, у п’ять разів — станцій радіоелектронної боротьби, у десять разів — антиснайперських комплексів. Значно збільшилась кількість закупки безпілотних літальних апаратів.

Наші фінансові можливості для закупки техніки та озброєння значно зросли.

Єдине, що хотілось б, щоб наші підприємства, які виробляють продукцію для оборони, менше про це говорили, а більше робили.

Коли відвідуєш якусь виставку, бачиш дуже гарний зразок, але він один. А щодо масового виробництва — тут є питання.

BBC News Україна: Є інформація, що «Джевеліни» вже в Україні і українські військові вже навчаються їх застосовувати. Це так?

С.П.: Я завжди казав, що «Джевеліни» в Україні будуть своєчасно. І під час останнього мого візиту (до США) 2 лютого цього року ми домовилися з міністром оборони Меттісом про дату.

Я точно знаю, коли вони будуть, ми до цього готуємося.

Ми відібрали людей і готуємо їх. Вони проходять теоретичну підготовку, вивчають різні протитанкові системи, не тільки «Джевеліни».

BBC News Україна: Тобто вони ще не приїхали?

С.П.: Я ж сказав. Вони будуть в Україні своєчасно. Все буде нормально.

BBC News Україна: Є скептичні думки щодо того, навіщо Україні «Джевеліни», якщо їх не буде в зоні АТО. Чим вони допоможуть?

С.П.: Ми занадто багато уваги приділяємо «Джевелінам». Наприклад, «Джевеліни» стріляють на відстань 2 км, «Стугна» (Українська протитанкова ракета. — Ред.) — на 5 км. «Джевеліни» виконують трохи інше завдання, але самі по собі не вирішать всі проблеми на лінії зіткнення.

Тому не треба переоцінювати важливість «Джевелінів», а використовувати їх тоді, коли буде потрібно — на важких та загрозливих напрямках.

Бо якби у нас там було 10 тисяч «Джевелінів», це одна справа, але коли в нас 35 цих установок — зовсім інша. Тому давайте ми спочатку їх отримаємо, а потім ви дізнаєтесь, як ми їх будемо використовувати.

BBC News Україна: А як проходять переговори про допомогу з іншими країнами?

С.П.: Якби було менше скандалів, як з БМП, то було б більше країн, що хочуть нам допомагати.

У нас є напрацювання з нашими основними партнерами. Є рішення уряду Канади — у цьому році ми плануємо у них дещо закупити.

BBC News Україна: Що саме?

С.П.: Антиснайперські комплекси (техніка, яка дозволяє вирахувати місце, з якого веде вогонь снайпер. — Ред.).

Є домовленості і зі Сполученими Штатами, Литвою, Латвією, Польщею.

Якщо порівняти з 2014 роком, то оту блокаду, небажання постачати нам озброєння і техніку, ми подолали.

BBC News Україна: Постійно мусується тема «російських агентів» у ЗСУ. Відсторонення з посади першого заступника командувача ВМС України Романа Гладкого, наприклад, одразу пов’язали з тим, що його дружна — громадянка Росії. Як впливає фактор російських родичів у армійських посадовців — за цим стежать?

С.П.: Великий шлях ми хочемо пройти дуже швидко. У нас ще чотири роки тому міністр оборони був громадянином Росії. (Мова йде про Павла Лебедєва, який був міністром з 2012 р. до лютого 2014 р. — Ред.).

А сьогодні хочемо, щоб не було російських агентів — звичайно, вони є.

Ми проти них працюємо і позбуваємося.

Але ж я часто стикаюся зі «зрадою» — «як так, міністр відсторонив начальника штабу».

Напевно мені держава дала можливість приймати рішення. Я його відсторонив за невиконання службових обов’язків.

Одразу дав інформацію, що це не пов’язане з дружиною.

Що ж до призначень — ми всі найвищі посади перевіряємо.

Але неможливо звільнити всіх, хто має родичів у Росії. І думаю, це було б не зовсім правильно, — так ми повернемося до Радянського Союзу.

Однак повинні бути пильними: під час призначень на високі посади всі проходять поліграф. Для цього ми створили ціле управління.

Повірте, я маю інформацію, й ті люди, по яких є сумніви, або звільняються, або, якщо є факти, притягаються до відповідальності.

BBC News Україна: Все ж, як часто виявляють таких агентів?

С.П.: Їх вже набагато менше.

Агента можна виявити і ухвалити по ньому певне рішення.

Набагато гірше, коли людина на службі, хоча й не є агентом РФ, але її погляди залишилися на рівні Радянського Союзу.

Тут треба працювати з особовим складом, пояснювати.

Серед тих, хто був на фронті, дуже мало таких людей. А серед тих, хто жодного дня там не був, ще зустрічаються ті, хто вважають, що Росія — це брати і гарні сусіди.

BBC News Україна: Всі бачили випробування ракетного комплексу «Вільха». Коли він надійде на озброєння ЗСУ?

С.П.: У найближчі два тижні ви будете свідками завершення цієї роботи.

Ракета йде для систем залпового вогню «Смерч», які виробляються у Росії. Звичайно, їх ми не будемо купувати, тому вимушені створювати свою ракету.

Вона буде набагато кращою за технічними характеристикам. На першому етапі [розробок] дальність [ураження] фактично така сама (Максимальна дальність стрільби РСЗО «Смерч» — 120 км. — Ред.), на другому буде значно більшою.

Але по точності й ефективності це набагато краща ракета, ніж у РФ.

Коли будуть завершені випробування, її поставлять на масове виробництво.

А для того, щоб зберегти боєздатність наших частин, на основі таких розробок ми відремонтували старі ракети для «Смерчів».

BBC News Україна: Кожну зиму виникають скандали навколо жахливих умов проживання на полігоні «Широкий лан», де солдати були змушені жити у наметах фактично в болоті. Чому так стається, хоча при цьому весь час говорять про «стандарти НАТО»?

С.П.: Рік тому я був у найкращому навчальному центрі США у Європі — в Німеччині. Там побував у казармах і попросив помічника сфотографувати умови й виставити у Facebook, але без вказування, де це.

За дві години я отримав стільки бруду: «От, генерали, як солдати можуть жити в таких умовах».

Звичайно, умови для кожного військовослужбовця мають бути достойні, але для цього потрібен час і ресурси.

Один солдат США коштує 510 тис доларів на рік, Великої Британії — 250 тисяч фунтів, Німеччини — 220 тисяч дол., Польщі — 100 тисяч дол., Росії — 83 тисяч дол., Литви — близько 80 тисяч дол., Албанії — 20 тисяч дол.

А скільки коштує наш солдат? Минулого року 8 тисяч дол., цього року — 12 тисяч дол.

Я не можу за 12 тисяч зробити більше, ніж можна зробити за 510 тисяч.

По-друге, навіть те, що ми робимо, ми деколи робимо погано.

Це стосується конкретної ситуації у «Широкому лані» — там проблеми не сталося б, якби керівництво сухопутних військ і оперативного командування ухвалило правильне рішення.

Не можна планувати бойове злагодження бригади у період активного танення снігу!

Людей треба тренувати в різних умовах, але за умови, що ми б встигли побудувати містечко.

Інша відповідальність — персональна: командира бригади, заступника, кожного солдата.

Сподіваюся, до кінця року на «Широкому лані» здамо бригадний комплект: 12 сучасних казарм, їдальню на 5 тис. людей, два центри відпочинку для офіцерів і солдатів, кінотеатри і магазини.

Буде все, щоб люди змогли відпочити. При необхідності, і пива попити — щоб не бігали по селам і шукали горілку…

Оксана Тороп, В’ячеслав Шрамович, ВВС News Україна

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://www.mil.gov.ua/

Читати далі ...
Реклама
Реклама Enter ad c ode here

Trending