Зв'яжіться з нами

Політінфо

Блокада окупованих територій – питання, на які немає відповідей.

Опубліковано

на

У грудні минулого року ветерани добровольчих батальойонів анонсували акцію під назвою “Економічна блокада окупованих територій”. Метою акції є негайне звільнення або ж обмін усіх українських військовополонених, що терористи та окупанти вже другий рік тримають у полоні і які фактично є заручниками Кремля у війні України з РФ.

Пресс-конференція Штабу економічної блокади окупованих територій:

https://www.facebook.com/pg/shtab.blokady/videos/?ref=page_internal

На цьому тижні акція набула своєї активної фази – було створено два пункти блокади залізничних шляхів у Луганській області, що унеможливило рух потягів з окупованої території та зворотньо.

На фото потяг, що 25 січня 2017р. прямував на окуповані території, але був зупинений та заблокований активістами за кілька кілометрів до лінії фронту:

І одразу ж влада в уособленні ГПУ за командою Генерального прокурора Юрія Луценко відкрила кримінальне провадження за ч.1 ст.279 “Блокування транспортних комунікацій”, і забурлила олігархічна медіаспільнота, й усіляке шановне паньство в особі вірних друзів нашого Президента тепер розказує, як треба жити українському народові й що нема чого ото холопам сунути носа до їхнього бізнесу із російскими окупантами.

Зацінить цитати наших високопосадовців:

Це шановний пан Василь Грицак – Голови СБУ, хто може забув:

 

“Україна не зможе обійтись без вугілля ЛДНР” – тобто вугілля на планеті Земля більше немає де придбати;

“В руйнуванні економіки захоплених районів немає сенсу” – звісно немає, бо ж тоді терористи з голоду повмирають;

Так, а це вельмишановний пан Георгій Тука – заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, колишній борець із контрабандою у зоні АТО:

“В успіх акції не вірю”;

“Блокада ОРДЛО є незаконною” – тобто знищення вантажних автомобілів відбувалося згідно чинного законодавства, я правильно розумію, пан Тука?

“Компанія Ахмєтова “ДТЕК” дійсно має шахти на окупованих територіях, але вони просто перевозять вугілля з одного свого підрозділу до іншого” – так-так, шановані українці, вони просто “перевозять вугілля” й жодного бізнесу тут не відбувається і тим паче терористи з окупантами не мають до цього діла жодного відношення та зиску;

А це Юрій Тандит – радник Голови СБУ (не помиліться – він стоїть праворуч):

“Ветерани АТО не отримають бажаного результату, бо блокада діє уже давно” – пан Тандит не забувся висловити співчуття ватажку терористів ЛНР Плотницькому (після невдалого замаху на того), проте забувся про щоденний рух товарних потягів, який відбувається завдяки дозволам його ж відомства;

Це Юрій Гарбуз – Голова Луганьскої військово-цивільної адміністрації. Бачимо, що він як і інші також є великим патріотом України:

 

“Організаторам “блокади” було офіційно запропоновано бути спостерігачами на усіх залізничних пунктах пропуску” – тобто нам запропонували просто дивитися і спостерігати за тим, як олігархи заробляють свої мільйони на нашій з вами крові;

Вадим Черниш – Міністр з питань тимчасово окупованих територій:

“Якщо не будемо мати можливість переміщення вугілля з окупованих територій, то будемо мати проблеми із відключенням світла на території усієї країни” і т.д. і т.п.

За усіма цими страшними казочками від можновладців постає ряд простих нехитрих запитань:

1) Чому Україна закуповує вугілля у компаній Ахмєтова за славнозвісною формулою “Ротердам+”, тобто по міжнародній вартості з урахуванням доставки в Україну по ціні 63$/т., тобто приблизно по 1800грн/т., хоча собівартість вугілля українського виробництва лежить в межах 800грн за одну тонну? Тобто така ціна є чи не найвищою у світі! При цьому усім зрозуміло, що це вугілля прямує до наших ТЕС не з далекого Ротердаму, а з окупованих територій Донецької та Луганської областей.

 

2) Чому офіційно визнані 47% від сплаченої вартості за вугілля з окупованих територій йде до бюджетів терористичних організацій ЛНР та ДНР? Є, правда, питання ще цікавіше – чому в нас третій рік війна, а українська влада ці організації досі (!) не визнала терористичними?? Панове Порошенко, Гройсман та Парубій – агов! Може пора вже нарешті прокинутись?! Чи ви чекаєте, щоб український народе знов вийшов на Майдан та усіх вас розбудив?..

3) Чому усі мовчать про “переміщення” безлічі інших товарів, що фігурують у спец.дозволах АТЦ СБУ за 2015 та 2016 роки?

На кшалт гарячокатаного металевого листа виробництва Алчевського меткомбінату (належить корпорації ІСД, що контролюється державним банком РФ), відео:

https://www.facebook.com/pg/shtab.blokady/videos/?ref=page_internal

А також:

– дизельне паливо;

– деревина;

– легована сталь;

– руда;

– кокс;

– бітум;

– мінерали;

– полімери;

– дорогоцінні метали;

– детонатори і шнури; добре, що хоч не танки з гарматами – хоча хто там і що перевіряє?..

– труби;

– текстильні вироби;

– сіль, цегла, промислова хімія тощо….

У 2016 році СБУ видало більше 100тис. дозволів на “переміщення вантажу” з окупованих територій та у зворотньому напрямку.

Тобто у підсумку маємо сумну картину: “Патріоти воюють – бариги торгують”. Картина цинічної та спотвореної торгівлі, яку абсолютно корумпована українська влада веде із терористами та окупантами РФ. Так, саме з тими, які кожного дня убивають українців. Які вбили вже понад 10 тисяч людей! Які кожного дня катують наших полонених хлопців! Та яке кому є діло до тих полонених хлопців та до тих загиблих?..

Так, на словах усі можновладці висловлюють велике занепокоєння, але ж на ділі усі ми бачимо, як зпайка влади та олігархів кожного дня на крові наших побратимів робить свої мільйонні статки, а процес обміну полоненими є замороженим, як лід у Північному морі. Тож настав час його розтопити! Нам набридло спостерігати за обіцянками тих, кому вже немає жодної віри – прийшов час діяти! Прийшов час зупинити бізнес олігархів на крові та повернути наших побратимів додому!

P.S.: для бажаючих особисто долучитися до економічної блокади окупованих територій, прохання зв`язатися зі штабом:

Для тих, у кого немає можливості долучитися особисто, але є можливість допомогти, публікую перелік наявних потреб та реквізити для фінансової допомоги:

Розрахунковий рахунок 26009169751001
ПАТ Приватбанк
МФО 320649
ЄДРПОУ 21702083
Отримувач Всеукраїнський Благодійний Фонд “Український Шлях”

Перерахунок можна здійснити як через Приват24, використовуючи номер розрахункового рахунку, так і в кассі будь-якого банку, використовуючи реквізити банку, вказані вище.

Потреби штабу на сьогоднішній день:

Спальники 50 шт
Каремати 50 шт
Матраци 50 шт
Дрова
Буржуйки 3 шт
Теплі шкарпетки
Грілки для рук/ніг
Роутер 2 шт
Колюча проволока 3 бобини
Подовжувачі
Маскувальні сітки
Будівельна плівка 400 м2
Цвяхи 10ки, 5ки
Пінопласт 12 м3
Генератор
Бензопила

Консерви
Тушонка
Кава
Чай
Печиво
Цукор
Сіль
Спеції
Солодощі
Хліб
М’ясо
Одноразовий посуд
Пакети для сміття
Миючий засіб для посуду
Кетчуп, майонез, гірчиця, хрін
Фасоль

Дякуємо за допомогу, за довіру та підтримку!

Слава Україні!

Автор: Євгеній Шевченко – підприємець, ветеран батальону “Донбасс”.

При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове. *Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.

Джерело: http://censor.net.ua/b5015

Політінфо

Після появи терміна “російська агресія” Україна отримала право денонсувати положення Великого договору

Опубліковано

на

Після офіційного введення в українські та міжнародні документи визначення “російська агресія” настав час денонсувати низку положень договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією, пояснив президент України Петро Порошенко.

“Ні в 2014, ні в 2015, ні навіть у 2016 році загальновизнаного визначення “російська агресія” у міжнародних документах не було. Усі сором’язливо говорили, що це конфлікт на сході України… громадянська війна або щось інше. Все це йшло в форматі російської гібридної війни і лише в 2017-2018 роках у міжнародні документи, передусім після ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу, увійшов офіційний термін “російська агресія”: як в українське законодавство, так і в міжнародні документи”, – сказав президент в інтерв’ю українським телеканалам у п’ятницю.

П.Порошенко наголосив, що саме тому Україна сьогодні має право призупинити норми про стратегічне партнерство, про військове співробітництво, про військово-технічне співробітництво, і “багато інших норм, які на сьогоднішній день не є інтересом України”.

Президент України зазначив, що юридично країна повинна мати підстави відповідно до статті 51 Статуту ООН для призупинення низки статей угоди, тим більше, якщо країна є об’єктом агресії.

“Але твердо залишаються норми про суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України про міжнародно визнані кордони, зафіксовані у цьому договорі. Те, що на сьогоднішній день обов’язково працює на нас, воно залишиться”, – сказав президент.

П.Порошенко пообіцяв, що найближчим часом подасть на розгляд Верховної Ради законопроект про призупинення деяких положень базового договору про співпрацю України і Росії.

“Я твердо переконаний, що Верховна Рада мене підтримає”, – сказав президент.

Як повідомлялося, 12 квітня президент України Петро Порошенко, виступаючи на 11-му Безпековому форумі в Києві, заявив, що внесе до Верховної Ради України законопроект про негайне одностороннє припинення дії окремих положень договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією в частині, в якій дія цього договору є несумісною з національними інтересами держави і реалізацію нашого права на самооборону.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://ua.interfax.com.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Кому вигідно звинувачувати українців в антисемітизмі?

Опубліковано

на

Протягом останнього століття з українців навмисно й систематично «ліпили» антисемітів, таким чином дискредитуючи не лише лідерів визвольного руху, а й саме прагнення українського народу до незалежності. У стороннього спостерігача взагалі може скластися враження, що українці заподіяли євреям більше лиха, ніж нацисти, а антисемітизм – одна з рис українського національного характеру. Втім, як засвідчило нещодавнє опитування, рівень антисемітизму в Україні найменший серед держав Центрально-Східної Європи.

Від Петлюри…

У своєму матеріалі «Для чого Петлюру звинувачували в єврейських погромах?»проректор Острозької академії Петро Кралюк порушує цікаву тему, яку я б хотів доповнити, додавши ще один штрих до портрету Симона Петлюри.

Головний Отаман армії і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра в місті Кам’янець-Подільському
Головний Отаман армії і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра в місті Кам’янець-Подільському

На опис цієї події я натрапив у мемуарах Бориса Антоненка-Давидовича – книжці «На шляхах і роздоріжжях», в якій автор описує свої роки в «петлюрівській» армії. Ось промовистий фрагмент із цієї публікації:

«У лютому 1919 року багато української інтелігенції, побоюючись, що другий прихід більшовиків на Україну буде ще страшніший за перший прихід муравйовських банд, виїхало з Києва. Виїхав тоді й Васильченко і, оселившись у єврейській родині в Кам’янці, писав далі свої твори. Одного дня Васильченко побачив через вікно, що біля його будинку спинився фаетон і з нього вийшов елегантний старшина й попрямував у двір. Васильченко здивувався, які це справи могли привести тилового старшину до господарів-євреїв, але за хвилину виявилось, що старшина прибув саме до Васильченка. «Головний отаман просить вас прибути зі мною до нього в одній важливій справі», – промовив старшина, ще більше здивувавши Васильченка, який не був особисто знайомий з Петлюрою і не уявляв, які можуть бути справи в Головного отамана до скромного письменника, далекого від поточної політики.

Фаетон під’їхав до губернаторського будинку, де мешкав разом з іншими членами уряду Головний отаман, і за кілька хвилин Петлюра, вітаючи Васильченка, сказав:

– Ви знаєте, Степане Васильовичу, як я борюсь з антисемітськими настроями у війську. Я віддав до польового суду отамана Самусенка, що вчинив проскурівський погром, я видав суворі накази карати не тільки за погроми, а й за всякі грабунки єврейської людності, але цього замало. Треба, щоб кожний козак не тільки зрозумів, а й серцем відчув, що єврейський ремісник – швець, кравець тощо – є такий же трудівник, як і наш селянин, і кривдити його – злочинно. Це може зробити тільки література. Дуже прошу вас, Степане Васильовичу, напишіть оповідання про єврея-бідаря!

Хоч Васильченкові ніколи не випадало писати оповідання на замовлення, але тут він охоче погодився й через короткий час з-під його пера вийшло чудове оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Це оповідання вміщено й у академічне чотиритомне видання творів Степана Васильченка, навіть у примітках зазначено, що воно вперше опубліковано в «Україні», лиш замовчано, що це за орган, так само як і не написано, коли й де цей твір вийшов окремою книжкою».

********

Цей промовистий епізод з біографії Симона Петлюри й досі маловідомий, а сторічний ювілей української національно-визвольної революції, коли ворожа пропаганда знову намагається повісити на українців ярлик антисемітів, слугує добрим приводом для нагадування. Цікаво, що нині поширити оповідання Степана Васильченка через соціальні мережі неможливо – коли автор цих рядків спробував поділитися лінком у фейсбуці, то майже блискавично був заблокований за вживання образливих слів.

 Повідомлення про телеграму головного отамана військ УНР Симона Петлюри, датованої липнем 1919 року про те, що керівництво української армії веде рішучу боротьбу з тими, хто вчиняє погроми проти єврейського населення. Йдеться, зокрема, про необхідність «безпощадної боротьби» із більшовицькими провокаторами, які вдаються до «погромної агітації»:
 … і донині

Ситуація з фейсбуком, коли тебе банять за антисемітизм, а насправді ти намагаєшся поширити текст на захист євреїв – доволі промовиста, бо приблизно так само протягом останнього століття Україна потерпала від звинувачень в антисемітизмі, а насправді виявилася найбільш філосемітською країною в регіоні.

Так, за результатами досліджень Pew Research Center, найнижчий рівень побутового антисемітизму серед країн Східної Європи зафіксований в Україні: лише 5% українців не хотіли б бачити євреїв серед громадян своєї країни (для прикладу: Росія й Угорщина – по 14%, Польща – 18%, Румунія – 22%).

Під час Майдану Кремль усіляко намагався показати нашу революцію як нацистський переворот, але завдяки мужній і патріотичній позиції українських євреїв нам вдалося відбити цю брудну атаку. Тоді ж виник термін «жидобандерівець» ‒ на позначення дружби українського і єврейського народів.

Під час Мегамаршу вишиванок в Одесі, 20 травня 2017 року
Під час Мегамаршу вишиванок в Одесі, 20 травня 2017 року

Сьогодні ж дослідження про антисемітизм у Східній Європі ще раз демонструє, що українці не є антисемітами – навпаки, якраз війна з Росією змушує нас багато чому повчитися в єврейського народу й надзвичайно успішної держави Ізраїль.

Андрій Любка – письменник

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.radiosvoboda.org/

Читати далі ...

Новини

Прем’єр-міністр Молдови висловив бажання домовитись з Україною про сухопутний коридор для виведення російських “миротворців”

Опубліковано

на

Прем`єр-міністр Молдови Павел Філіп висловив бажання домовитись з Україною про сухопутний коридор для виведення російських “миротворців” з т.зв. “ПМР”.

Філіп заявив, що під час Мюнхенської конференції з питань безпеки мав розмову з російськими представниками, але ті бояться це робити через “складну ситуацію в Україні”. Дане питання є широким та дискусійним через декілька моментів, а саме:

1. “Складну ситуацію в державі” створила сама Росія, а не ми. Це перше.

2. Саме через цю “складну ситуацію” Україна закрила сухопутний коридор до т.зв. “ПМР”, аби припинити постачання туди техніки, амуніції та живої сили та убезпечити себе від можливої збройної провокакції всередині країни.

3. Тому, відкривати коридор у зворотньому напрямку є небезпечно не для РФ та її “миротворців”, а саме для нас, тому я, як громадянин загалом та громадський діяч зокрема – рішуче проти цього.

4. В разі якщо все ж буде ухвалене відповідне рішення між двома Державами, вважаю за потрібне узгодити формат, який передбачатиме роздільне транспортування живої сили та техніки. Себто спочатку виходить техніка і амунція, а через три доби беззбройні росіяни.

5. Ну і найголовніше: в разі якщо ми підемо на зустріч Молдові в цьому важкому та неоднозначному питанні, варто за це вимагати преференцій в контексті інтеґрації та посилення позицій України в придністровському регіоні, перш за все це має стосуватися фінансово-економічного та соціально-культурного напрямку.

Нагадаю, що станом на зараз геополітичне майбутнє цієї наразі буферної зони залишається невизначеним. То чому не почати його визначати на рівних, конкурентних та цивілізованих умовах?

Назар ПРИХОДЬКО – Голова інфоцентру у УНА-УНСО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/

Назар ПРИХОДЬКО

Читати далі ...

Trending