Зв'яжіться з нами

Новини

Чи варто платити за застарілий американський автомат до застарілих радянських патронів?

Опубліковано

на

3 січня державне підприємство “Укроборонсервіс” повідомило, що спільно з американською компанією Aeroscraft вироблятимуть стрілецьку зброю за стандартами НАТО в Україні. Першим проектом стане автоматична гвинтівка М16.

“Першою зброєю, яку за пілотним проектом виготовлять в Україні, буде автоматична гвинтівка М16 моделі WAC47 (невідома до цього дня модель – ред.). Виготовлення зброї за стандартом НАТО – важлива частина розвитку та реформування українського ОПК”, – повідомив директор Aeroscraft Сергій Микитюк.

"Укроборонпром" сообщил о скором начале выпуска на Украине американского летального оружия

В ході презентації було зазначено, що WAC47 має калібр 7,62х39 мм, ємність магазину – 30 патронів, масу – 3,11 кг Початкова швидкість вильоту кулі – 884 м/с.

Використано фотографії: http://ukroboronprom.com.ua

 

Aeroscraft – американська компанія з 25 – річним досвідом, заснована емігрантом з СРСР Ігорем Пастернаком, яка з персоналом в 100 осіб спеціалізується на виробництві дирижаблів та сторожових веж.

Організація виробництва М-16, за даними джерел дійсно передбачена планами “Укроборонпрому” на 2017 рік, ресурси будуть виділені. І абсолютно очевидно, що випускатися М16 для наших силових структур буде під радянські патрони 7,62#39 і 5.45 мм. Оскільки такі патрони лежать на складах, а патрони 5,56 стандарту НАТО треба імпортувати з-за кордону, і це занадто дорого для оснащення силових структур.

Називати переходом на стандарти НАТО виробництво стрілецької зброї під не натівський, радянський патрон – це, м’яко кажучи, видавати бажане за дійсне.

Навіщо Україні виробництво зброї під старий боєприпас? Україна має поки ще достатні запаси автоматів Калашникова – на складах лежить понад 500 тисяч штук. Цього цілком достатньо, щоб на найближчі кілька років мати резерв зброї на випадок великої війни, і на багато років вистачить при веденні війни локальної. А от патрони навіть під радянські калібри Україна не виробляє. І патронів треба багато – навіть якщо немає війни, триває бойова підготовка, і патрони йдуть у величезних кількостях, один солдат для хорошого рівня стрільби повинен отримувати тисячі патронів в рік. Патронів для автоматів і ручних кулеметів Україні може вистачити ще на 4-5 років. Тобто виробництво патронів на сьогоднішній день, на відміну від інших видів озброєння, не є нагальною проблемою. Підстав бити у дзвони поки немає. Але якщо не розпочати роботу зараз і не запланувати інвестиції, то така проблема може виникнути найближчим часом.

Патрони під снайперську зброю ми вже зараз купуємо за кордоном. А що потім? А потім доведеться купувати і автоматні за світовими ринковими цінами. Якщо не збудуємо своє виробництво.

Радянські патрони зараз виробляє в промислових масштабах тільки Росія, але там ми не купимо. Ринок дуже обмежений, вартість цих радянських патронів через 5 років буде не нижче натовських патронів і як би не вище. Та й сама Росія поступово переходить на натовські стандарти – нова снайперська гвинтівка для армії у них спроектована під натівський 308 калібр.

Тоді навіщо нам налагоджувати виробництво нової зброї під патрон, якого у нас скоро не буде? Адже дефіциту автоматів у нас поки що теж немає. Може все-таки почати з боєприпасу?

патрон

“Укроборонпром” заявив, що патронний завод при наявності фінансування можна побудувати за 18 місяців. Ось тут і є головна проблема – грошей на виробництво патронного заводу в 2017 році не передбачено. А він ще і не запрацює одразу.

Більш того, патронний завод повинен бути великої потужності – патрони навіть у мирний час армії потрібні в сотнях мільйонів штук, для забезпечення інтенсивної бойової підготовки.

При наявності патронів переозброїти армію на цей новий стандарт не представляє особливої складності. Адже виробництво стрілецької зброї під натівський стандарт 5,56 мм вже існує в Україні. Хороші для цивільного використання варіанти гвинтівки Z-15 компанії “Зброяр” під патрон 5,56 мм, з високим ступенем локалізації виробництва, користуються великою популярністю на українському ринку, застосовуються на фронті.

Навіщо вкладати державні гроші у виробництво того, що не має перспективи? І чому при цьому немає коштів для побудови дійсно необхідного в перспективі патронного заводу?

Я вже не кажу про те, навіщо звертатися до нікому не відомої на збройовому ринку компанії для організації виробництва, коли у нас чимало приватних вітчизняних збройових компаній, які накопичили значні компетенції і навіть інженерні кадри, і цілком могли б самі організувати таке виробництво в Україні за умови стабільного держзамовлення.

І ще – а чому М-16? На конкурсах бойової зброї в Європі і США лідируючі позиції в останні роки займає “Хеклер унд Кох”, американська армія вже давно купує у німців НК416 й інші моделі. Нещодавно був конкурс у Франції, і “ХК” виграла навіть у французьких виробників.

Довідка:

Автоматична гвинтівка M16 (англ. United States Rifle, Caliber 5.56 mm, M16) — узагальнювальна назва сімейства автоматичних гвинтівок, які походять від ArmaLite AR-15 та розроблені компанією Colt в середині XX століття. Це одна з найбільш поширених моделей стрілецької зброї в світі було випущено понад 8 мільйонів примірників.

До сімейства гвинтівок M16 відносять головним чином модифікації M16/A1/A2/A3/A4 — різновиди основної піхотної гвинтівки армії Сполучених Штатів Америки з 1960х років, які наразі використовуються у 15 країнах НАТО та є найбільш розповсюдженими у світі гвинтівками калібру 5.56 мм.

Більшу частину M16 виготовляють Colt та FN Herstal, але багато різних країн світу випускають свої модифіковані версії M16.

Перша версія M16 була представлена на початку 1960-х років, однак масове використання M16A1 армією США почалось у 1965 році і до 1967 року практично вся армія була переозброєна цією гвинтівкою. Переведення армії та флоту на наступну модель, M16A2, почалось наприкінці 1980-х, а M16A4 була впроваджена ще пізніше. Всі вищеназвані модифікації являють собою автоматичні гвинтівки калібру 5.56 мм, який є стандартом НАТО з кінця 1970-х років.

Переваги і недоліки

 В цілому слід визнати, що вже до початку 1970-х років гвинтівка М16 була повноцінною бойовою зброєю, яка мала цілий ряд істотних переваг (ну і недоліки, зрозуміло, у неї теж були). У порівнянні з головним противником М16 на світовій арені — автоматом Калашникова (АКМ), М16 мала велику точність і купчастість стрільби одиночними пострілами, була більш комфортна і зручна у використанні. З іншого боку, М16 вимагала набагато більш ретельного догляду, більш якісних боєприпасів. За надійності в особливо важких умовах (забруднення, запилення) АКМ перевершував М16.

M16 і її варіанти до теперішнього часу залишаються основним озброєнням американської піхоти.

 

Джерела: http://ua.censor.net.ua/https://uk.wikipedia.org/wiki/M16

Новини

Любителям зради і компрометації України: справжня вартість БМП-1АК, відгуки бійців та позиція Wtorplast

Опубліковано

на

18 квітня, відбулось засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, на якому було детально розглянуто інформаційно-диверсійну публікацію видання “Новое Время”, яка містить завідома неправдиві, неаргументовані твердження та наносить шкоду військово-технічному співробітництву України та Польщі.

Як пише видання, вартість однієї БМП-1 становила $205 тисяч, а “Житомирський бронетанковий завод” отримував за свою роботу $40 тисяч. Водночас, її реальна вартість за контрактом становить $169 тисяч, а роботи заводу коштували у 10 разів менше, про що повідомив під час засідання комітету Заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант Ігор Павловський.

“Середня вартість однієї машини за контрактом становить $169 тисяч. Вартість корпусу $99, башти з озброєнням $66, вартість робіт “Житомирського бронетанкового заводу” складає $4 тисячі”, – заявив Ігор Павловський. Додавши, що найменшу ціна, яку пропонували Міноборони за БМП інші постачальники становила 6,5 мільйонів гривень.

Як повідомив Перший заступник генерального директора ДК “Укроборонпром” Сергій Омельченко, на міжнародному ринку вартість БМП-1, в залежності від комплектації, доходить до $550-600 тисяч. А якщо говорити про машини цього ж класу, які виробляються іншими виробниками на ринку, то вартість БМП-3 (Російська Федерація) – $2,5-4 млн, M2 Bradley (США) – $1-6 млн, Warrior (Великобританія) – $2-6 млн, Puma (Німеччина) – $7 млн.

Таким чином, ціна у $169 тисяч за одну БМП-1, у відповідності до умов співробітництва, є оптимальною. Вона була досягнута виключно завдяки розвиненому військово-технічному співробітництву України та Польщі.

Але, як підкреслив Перший заступник генерального директора Концерну, подібні публікації, як і матеріал видання “Новое Время”, суттєво ускладнюють роботу переговорних груп, на всіх етапах обговорення умов контрактів з постачання озброєння.

“Насправді, той контракт, який ми зараз обговорюємо, він також знаходиться у стані виконання. І у нас є надзвичайні побоювання, що саме через політичну чутливість систем експортного контролю озброєнь цей контракт може бути зірваний і, можливо, не буде виконаний до кінця”, – зазначив Сергій Омельченко.

Також у своїй публікації видання “Новое Время” вказувала, що компанія Wtorplast, закупила ці БМП-1 “за ціною металобрухту” у Чехії. Ця інформація була категорично спростована представником Wtorplast.

“Ця техніка закуповувалась за ціною не 20 і не 25 тисяч доларів, і ніколи не закуповувалась за цією ціною. Ця техніка ніколи не була металобрухтом, її головні вузли – виробництва 2016-2017 років. Теза видання “Новое Время”, що ця операція є “корупційною оборудкою”, ніколи не може стосуватися компанії Wtorplast, тому що вона звітує міжнародним рейтинговим агентствам, звітує міжнародному аудиту і жодного разу не була замішана у корупційному скандалі. І на сьогоднішній день, категорична позиція Wtorplast – звернутися з позовом до видання “Новое Время”, а також до автора, і вирішити питання збитків. Можемо сказати, що розмір цих збитків – 1-1,5 млн євро, в залежності від того, чи буде виконано контракт”, – зазначив представник польської компанії.

Тоді як, командир роти, однієї з бригад Збройних Сил України, де експлуатуються ці машини, зазначив, що жодних претензій до якості цих машин він і його бійці не мають.

“Коли ми їх отримали, пробіг цих машин складав 50-55 км. Настрілу на гарматі та кулеметі – жодного, окрім того, який був зроблений на заводських випробуваннях. Це абсолютно нові машини. На озброєнні мого підрозділу вони стоять біля одного місяця. За цей час в нас був проведений повний цикл злагодження, жодних нарікань з боку механіків-водіїв та навідників-операторів не було. За цей період машини пройшли вже більше 500 км, жодних недоліків не було виявлено”, – розповів командир підрозділу.

Необхідність закупівлі цих машин, у відповідності до Державного оборонного замовлення на потребу Міністерства оборони України, виникла, як зазначив Заступник Міністра оборони України генерал-лейтенант Ігор Павловський, через необхідність озброєння новосформованих підрозділів Збройних Сил України та компенсації понесених у боях втрат. Вибір БМП-1 пов‘язаний з тим, що ці машини вже знаходяться на озброєнні та добре відомі у військах. Окрім того, за словами Ігоря Павловського, зараз підприємства “Укроборонпрому” ведуть роботи над створенням нових машин у класі БМП, включаючи розробку важкої БМП.

Водночас, як зазначив Перший заступник генерального директора ДК “Укроборонпром” Сергій Омельченко, роботи над придбанням БМП-1 за кордоном виникли через те що, всі наявні можливості підприємств Концерну з відновлення БМП-1 були вичерпані.

“Все що можливо було відремонтувати силами підприємств Концерну було відремонтовано, відновлено і навіть переоснащено і модернізовано. З 2015 року ми почали працювати над тим, щоб знайти машини, які тоді і наразі конче потребує Міністерство оборони. Робота проводилась на багатьох рівнях, по-перше це дипломатичні та урядові контакти, бо передача з запасів заводів відновленої техніки була неможлива. Єдиний шлях – пошук її за кордоном. Ми почали цю роботу з налагодження військово-технічної співпраці з тими заводами, які могли це зробити. Починаючи з 2015 року всі ці зусилля закінчились успіхом і польська сторона отримала можливість поставити нам ці машини”, – заявив Сергій Омельченко, додавши, що раніше від Чехії була отримана відмова в ліцензій на постачання цих машин безпосередньо з цієї країни.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://ukroboronprom.com.ua/

Читати далі ...

Новини

Українські санкції довели до банкрутства один з найбільших авіазаводів РФ

Опубліковано

на

Російський авіаційний завод «Авиакор» нещодавно був визнаний банкрутом. І все б нічого, ще один пішов по похилій, чого вже, але в даному випадку це та рідкість, коли на долю заводу вплинули санкції введені безпосередньо Україною.

Справа в тому, що завод «Авиакор» займався випуском, ремонтом і обслуговуванням літаків Ан-140 і Ту-154. Однак, після того як Росія вторглася в Україну і були розірвані зв’язки заводу з українськими постачальниками (в Україні знаходяться 34 постачальника комплектуючих за проектом Ан-140, а також головне КБ “Антонов”), один з найбільших авіаційних заводів Російської Федерації став хиріти.

Результат пошуку зображень за запитом "Ан-140"

У 2014 ситуацію відразу ж спробували взяти під контроль і президент Росії В. В. Путін розпорядився організувати на потужностях заводу серійне виробництво літака Ил-114. Однак розпорядитися одне, а розгорнути виробництво – зовсім інше. В умовах “Авиакору” освоєння серійного виробництва Ил-114 зайняло б не менше 5 років і зажадало б інвестицій в розмірі 10-12 млрд руб. На такий крок в уряді не пішли кинувши завод, з персоналом з півтори тисячі співробітників напризволяще.

У 2015 році Міністерство оборони РФ і зовсім вирішив стягнути із заводу неустойку на 626,1 млн руб у зв’язку з затримкою поставок літаків Ан-140. З 14 замовлених тоді готові були лише 6. Зауважу, вимога про стягнення від МО РФ надійшла якраз тоді, коли Україна припинила поставки комплектуючих для заводу, і про це було прекрасно відомо МО РФ.

У підсумку, за станом на 2017 рік завод мав заборгованість близько 200 млн рублів і простоював без великих замовлень. На одних тільки Ту-154 особливо не розгуляєшся і було розпочато процес про банкрутство.

Власне, ще один фрагмент на тему самодостатності та імпортзаміщення в Російській Федерації. Однією тільки корою дуба у всіх галузях відбутися не виходить.

ZLOY_ODESSIT

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://zloy-odessit.livejournal.com/

Читати далі ...

Новини

Польська компанія відсуджуватиме 1-1,5 млн євро за поставлені Україні БМП-1АК

Опубліковано

на

Польська компанія Wtorplast подасть позов про захист ділової репутації до журналу “Новое время” і автора матеріалу “Служили два товариша”, в якому йдеться про корупційні схеми в оборонній сфері.

Про це заявив під час засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони адвокат Олексій Шевчук, уповноважений представляти інтереси компанії.

“На сьогоднішній день категорична позиція Wtorplast – звернутися з позовом до видання, до автора. І вирішити питання збитків і розміру шкоди діловій репутації. Але однозначно можемо сказати, що цей розмір перевищує мільйон чи півтора мільйона євро в залежності від того, чи буде виконано контракт”, – сказав він.

Шевчук заявив, що після публікації журналістського розслідування “Служили два товариша” в журналі “Новое время” під загрозою опинилася ліцензія компанії Wtorplast, яка також використовується для експорту техніки не лише до України, а й до Казахстану, Іраку, США і Чехії.

“Наразі міжнародні партнери звернулися до компанії Wtorplast з проханнями прояснити репутаційні ризики цього інформаційного скандалу. Ми надали пояснення міжнародним контрагентам компанії”, – зазначив Шевчук.

Під час свого виступу він спростував інформацію про те, що компанія Wtorplast купувала розібрані БМП-1АК за 20 тис. євро. Шевчук запевнив, що куплена компанією техніка ніколи не була металобрухтом, як зазначено у публікації. Також представник компанії повідомив, що “головні вузли даної техніки виробництва 2016-2017 років”.

“Теза у виданні про те, що це є корупційною оборудкою, ніколи не може стосуватися компанії Wtorplast, бо вона звітує міжнародним рейтинговим агентствам і у жодному разі не була замішана у корупційному скандалі”, – запевняє Шевчук.

Він повідомив, що викладена у публікації інформація є підставою для проведення в інтересах компанії Wtorplast комплексної експертизи, яка має встановити завдану шкоду діловій репутації. Шевчук зазначив, що така експертиза уже запущена.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.ukrinform.ua/

Читати далі ...

Trending