Зв'яжіться з нами

Соціальна

Проблема відшкодування ПДФО або як військовий, звільняючись, може втратити п’яту частину належних йому виплат

Опубліковано

на

Сьогодні я розкажу про проблему яка може виникнути у військових, які звільнются з військової служби. Мова йде про те, як військовий може втратити п’яту частину належних йому виплат через невідшкодування податку на доходи фізичних осіб. З цим стикнувся особисто я та багато військовослужбовців, які звільнялися зі своїх військових частин.

Отже, згідно з п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, держава повністю компенсує податок на доходи фізичних осіб військовослужбовцям, тобто, вони його фактично не сплачують.

Коли військовослужбовець звільняється зі служби, то на день виключення його зі списків особового складу військової частини він має бути повністю забезпечений грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням (абзацом 3 п. 242 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України).

Тобто, його мають повністю розрахувати в останній день служби.

Але розповсюдженою є ситуація, коли з вини частини при звільненні військовослужбовця всі остаточні розрахунки здійснюються вже після його виключення зі списків військової частини. Звичайно, належні йому виплати здійснюються, але, так як він на момент виплати вже не перебуває в статусі військовослужбовця, йому не відшкодовують 18% ПДФО. Виплати при звільненні можуть бути чималі, а сума податку, на хвилиночку, це майже п’ята частина від належних виплат.

Логічно, щоб ПДФО був компенсований йому навіть у тому разі, якщо з якихось причин виплати він отримав вже після звільнення, адже належать вони йому за період, коли він здійснював військову службу.

Але це логіка нормальної людини зі здоровим глуздом. Однак, як ви вже здогадалися, Державна фіскальна служба України має свою, особливу логіку на цей рахунок.

Так, своїми листами (лист Державної податкової служби України від 02.08.2012 р. № 10980/5/17-1116 та лист Державної фіскальної служби України від 02.11.2015 р. № 25373/5/99-99-17-02-01-16), ДФС вказує на те, що після звільнення військовослужбовець втрачає свій статус, отже, законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб військовослужбовцям після їх звільнення відсутні.

Однак, така позиція є хибною і ось чому:

Згідно з п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, одержаних військовослужбовцями, у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Це означає що податок нараховується і відразу в повній мірі відшкодовується, проще кажучи, просто не стягується з військовослужбовця.

А тепер слідкуйте за руками. Формулювання “у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби” визначене в Податковому кодексі, плавно перетворюється в “під час проходження служби” в варіанті вже підзаконного нормативно – правового акту – пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб…., затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. № 44.

Отже, норма Податкового кодексу України, тобто, закону, не містить умови щодо обов’язкового перебування військовослужбовця на військовій службі при відшкодуванні компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, а лише вказує на ту обставину, що сума податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, повинна бути одержаною військовослужбовцем у зв’язку з виконанням ним обов’язку несення служби.

Як це часто буває, маючи на меті збільшити доходи бюджету та зменшити витрати, ДФС, маніпулюючі законодавством, спотворює його зміст.

Але існують загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативно – правовими актами, які закріплені на конституційному рівні. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Також викликає здивування позиція військових частин та Міністерство оборони України, які обґрунтовують порушення закону, не компенсуючи ПДФО військовослужбовцям, при цьому посилаючись на вищезазначені листи-роз’яснення податкового органу. Адже, за своєю сутністю такі листи становлять службову кореспонденцію, вони не є нормативно-правовими актами та носять лише роз’яснювальний та рекомендаційний характер, тому вони не повинні створювати нові правові норми, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, або охоплюють суто власну трактовку суб’єкта владних повноважень з якихось питань.

Таким чином, проблема з невідшкодуванням військовослужбовцям грошової компенсації у розмірі податку на доходи фізичних осіб після їх звільнення породжує численні порушення прав військовослужбовців, носить системний характер і досі не вирішена досконально на законодавчому рівні.

Це не узгоджується із задекларованою гарантією держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців у розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Що робити?

По-перше, треба сказати, що існує позитивна судова практика , коли суди приймають рішення на користь військовослужбовців та зобов’язують військові частини відшкодувати ПДФО військовослужбовцю (вставити посилання). Шанси на вирішення цієї проблеми в судовому порядку досить великі. Отже, раджу звертатися до суду та захищати свої порушені права.

Кільком військовослужбовцям, права яких було порушено з вищезазначеного питання, Громадська ініціатива “Закон і порядок в ЗСУ” надає правову та консультаційну допомогу у підготовці розрахунків, запитів до військових частин та судових позовів, що стосуються цього питання.

По-друге, з цього приводу я зробив звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з проханням сприяти вирішенню цього питання та вніс пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав військовослужбовців задля уникнення непорозумінь та порушень щодо здійснення належних військовослужбовцям виплат.

Наразі від імені Уповноваженого з прав людини відкрито впровадження щодо порушення прав військовослужбовців та керівництву Державної фіскальної служби України направлено відповідне звернення щодо перевірки наведеної інформації.

Отже, чекаємо на відповідь та продовжуємо боротьбу!

Автор: Євгеній Сільверстов  Координатор громадської ініціативи «Закон і порядок в ЗСУ»

Ви можете звернутись із питаннями, що стосуються грошового забезпечення та інших виплат, надіславши листа на електронну адресу громадської ініціативи «Закон і порядок в ЗСУ»: zip.zsu@gmail.com

Джерело: http://ua.censor.net.ua/b4356

Новини

Бездомні офіцери ВМСУ, котрі вийшли з Криму просять президента вирішити квартирне питання

Опубліковано

на

Група офіцерів Військово-морських сил України, які вийшли в 2014 році з окупованого Криму, звернулася з відкритим листом до президента України Петра Порошенко.

Вони просять верховного головнокомандувача звернути увагу на ситуацію із забезпеченням «кримчан» житлом – замість втраченого на півострові. За словами авторів листа, ніякого прогресу в цьому питанні не спостерігається всі чотири роки, що йде війна.

«Виконуючи директиву міністра оборони, ми залишили в Криму своє майно і службове житло і разом з сім’ями терміново покинули територію АР Крим для подальшого проходження служби, – йдеться в листі. – Квартири наших військових фактично захоплені окупантами, а всі обіцянки керівництва країни щодо вирішення цієї проблеми так і залишилися обіцянками, за чотири роки не внесено жодних змін в нормативно-правові акти … Ми чесно виконуємо свій службовий обов’язок, більшість є учасниками АТО, а деякі мають державні нагороди за виконання бойових завдань. Вражає цинічне ставлення до військовослужбовців і членам їх сімей, які залишилися патріотами своєї країни ».

Військові сподіваються на керівництво держави, яке не залишиться осторонь вирішення питання сімей військовослужбовців.

“Сподіваємося, що не буде підштовхувати військовослужбовців ВМС після звільнення в запас разом з сім’ями повертатися в окупований Крим і приймати російське громадянство для вирішення квартирного питання, що наражає на небезпеку як життя військових, так і життя наших сімей”, – йдеться в зверненні.

Звернення підписали 35 осіб, в основному це старші офіцери.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://dumskaya.net/

Читати далі ...

Аналітика

Проект Закону України “Про прощення”: відповідальність військовослужбовців

Опубліковано

на

В середині березня Центр деокупації опублікував проект Закону України «Про прощення» для відкритого громадського обговорення. Ми впевнені, що українське суспільство має самостійно вирішити, кого прощати, а кого карати за злочини, скоєні в інтересах Російської Федерації на шкоду інтересам нашої країни. Ми послідовно оприлюднимемо пропозиції стосовно різних категорій злочинців та сподіваємося на нашу активну участь в дискусії.

Розгорнута презентація самого законопроекту доступна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=qU1c1X9ujH0&feature=youtu.be

Нижче викладені пропозиції щодо притягнення до відповдальності військовослужбовців Збройних Сил України, які вчинили злочини в інтересах держави-агресора, а також громадян України, що вступили на службу в армію держави-агресора, незаконні збройні формування або військово-комерційні компанії, а також брали участь в бойових діях в якості найманців залежно від тяжкості злочину

Стаття 9. Процедура прощення не застосовується:

1) частиною першою статті 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

2) частиною третьою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

3) частиною четвертою статті 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), зокрема громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора або незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

4) частиною першою статті 111 (державна зрада), зокрема військовослужбовці, які перейшли на бік ворога і змінили військовій присязі; громадяни України, які вступили на службу за контрактом в армію держави-агресора; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України або за її межами.

5) частиною другою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

6) частиною третьою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та як керівники підрозділів брали участь у бойових діях на території України;

7) частиною четвертою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

8) частиною п’ятою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і брали участь у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та брали участь у бойових діях на території України;

9) частиною другою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю, що спричинило тяжкі наслідки;

10) частиною другою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб;

11) частиною третьою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в умовах особливого періоду;

12) частиною четвертою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби в бойовій обстановці;

13) частиною третьою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю, або втратили документи чи матеріали з такими відомостями, якщо це спричинило тяжкі наслідки;

14) частиною другою, третьою і четвертою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

15) статтею 427 (здача або залишення ворогові засобів ведення війни), зокрема начальницький склад військових формувань;

16) частиною першою і другою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні;

17) статтею 447 (найманство), зокрема громадяни України, які без дозволу відповідних органів державної влади як найманці брали участь у збройних конфліктах інших держав.

Стаття 10. Процедура прощення може застосовуватись за злочини середньої тяжкості:

1) частиною другою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

2) частиною першою статті 260 (створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань), зокрема громадяни України, які вступили на службу в незаконні збройні формування так званих ЛНР та ДНР і не брали участі у бойових діях на території України; громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями на території України;

3) частиною першою статті 328 (розголошення державної таємниці), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірену їм державну таємницю;

4) частиною першою статті 408 (дезертирство), зокрема військовослужбовці, які ухилились від військової служби;

5) частиною першою і другою статті 422 (розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості), зокрема військовослужбовці, які розголосили ввірені їм відомості військового характеру, що становлять державну таємницю;

6) частиною першою статті 426 (бездіяльність військової влади), зокрема військовослужбовці (начальницький склад військових частин та з’єднань);

7) частиною третьою статті 431 (злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні), зокрема військовослужбовці, які перебували в полоні.

Стаття 11. Процедура прощення може застосовуватись за злочини невеликої тяжкості:

1) частиною третьою статті 111 (державна зрада), зокрема громадяни України, які вступили на службу до військово-комерційних компаній держави-агресора та виконували різні службові обов’язки, не пов’язані з бойовими діями за межами території України;

Стаття 13. Дії, які за Законом не вважаються злочинами

За цим Законом не вважаються злочинами дії громадян України щодо отримання документів, які посвідчують особу чи її майнові права, виданих окупаційною адміністрацією Російської Федерації, сплата податків та інших обов’язкових платежів на окупованій території, а також участь в голосуванні на незаконних виборах та референдумах.

Згідно статті 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни та Резолюції третього комітету Генеральної асамблеї ООН від 15 листопада 2016 року, держава-окупант не має права здійснювати примусовий призов громадян України на строкову військову службу. Такі дії вважаються порушенням міжнародного права, а громадяни звільняються від відповідальності.

Пояснення:

Процедура прощення полягає в заміні покарання, пов’язаного з позбавленням волі, на альтернативне покарання у вигляді тимчасового обмеження прав. Особи, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, прощенню не підлягають.

Альтернативне основне покарання – покарання, яке застосовується до громадянина України, відповідно до Кримінального кодексу України, в якості заміни основного покарання у вигляді позбавлення волі на тимчасове позбавлення права на роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, в консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах Президента України та органів державної влади, на роботу в складі виборчих комісій на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах, всеукраїнському та місцевому референдумах, права на військову службу, роботу в правоохоронних органах та органах судової влади, роботу на керівних посадах в державних підприємствах, закладах та установах, права на викладацьку діяльність, права бути обраним Президентом України, народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільським, селищним, міським головою та старостою, а також призупинення права брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів, старост та у референдумі на строк п’ять або десять років.

ЦЕНТР ДЕОКУПАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. 

Читати далі ...

Новини

Внесено зміни у норми речового забезпечення ЗСУ та введено спортивну форму

Опубліковано

на

З метою покращення речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та проведення уніфікації назв предметів речового майна Міністерством оборони внесені зміни до нормативних документів з речового забезпечення.

Для цього Міноборони виданий наказ від 03.03.2018 № 95 «Про затвердження Змін до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період та Змін до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період».

Наказом уточнені норми забезпечення військовослужбовців щодо найменувань окремих предметів речового майна, термінів їх носіння (експлуатації), також деякі предмети виключені з норм та додані нові.

Крім того введені нові норми забезпечення речовим майном:

  • Норма №66 забезпечення речовим майном військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу;
  • Норма №67 забезпечення речовим майном військовослужбовців, які засуджені до відбування покарання в дисциплінарному батальйоні;
  • Норма №68 забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців-снайперів (снайперських груп) Збройних Сил України;
  • Норма №69 забезпечення спортивним інвентарем військових частин, військових ліцеїв та військових навчальних закладів Збройних Сил України.

Інструкція з організації речового забезпечення, отримала ряд змін щодо порядку видачі різних видів форми та іншого майна, зокрема що стосуються спортивної форми, яка введена до норм забезпечення. Також уточнене питання видачі знаків розрізнення та фурнітури.

Пунктом 31 Інструкції тепер передбачений конкретний перелік цих предметів, зокрема визначено, що одночасно з видачею військової форми, видаються знаки розрізнення (погони, знаки розрізнення до погонів, нагрудні та нарукавні знаки) та фурнітура (кокарда, беретний знак, емблема, формений ґудзик, орнамент та позумент), які передбачені для носіння з цим видом форми.

Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Текст наказу на сайті Верховної Ради України. 

Посилання на повні тексти нормативних документів з питань грошового, речового, житлового та соціального забезпечення можна знайти на сторінці сайту «Норми забезпечення військовослужбовців» .

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.ukrmilitary.com/

Читати далі ...

Trending