Зв'яжіться з нами

Політінфо

Росія визнала своїх пропагандистів важливими для обороноздатності та безпеки

Опубліковано

на

Інформаційні агентства RT (“Росія сьогодні”) і ТАСС, а також Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія (ВДТРК) (телеканали “Росія 1”, “Росія 24”, “РТР Планета” та ін.) і телецентр “Останкіно” включені в список федеральних державних унітарних підприємств (ФДУП), що мають “істотне значення для забезпечення прав і законних інтересів громадян РФ, обороноздатності та безпеки держави”.

Як повідомляє Meduza, перелік був затверджений постановою уряду РФ від 31 грудня 2016 року.
 
Крім державних ЗМІ, в перелік важливих для обороноздатності й безпеки країни потрапили підприємства Федеральної служби охорони, ФСБ і Міноборони, в тому числі Калінінградська газета “Страж Балтики”. У список також увійшли ФДУПи корпорації “Росатом” та Управління справами президента РФ, включаючи “Президент-Сервіс” і торговий дім “Кремлівський”.
 
Усього в списку 64 федеральні державні унітарні підприємства.

ФДУПи, внесені до зазначеного переліку, можуть здійснювати держзакупівлі за спрощеною схемою. На підприємства, які не потрапили в урядовий список, з 1 січня 2017 року поширюються правила контрактної системи, а не більш м’якого закону про держзакупівлі. Зокрема, такі ФДУПи тепер зобов’язані публікувати всі відомості про закупівлі й проводити їх відповідно до жорстко регламентованих процедур.

Нагадаємо , що в 2014 році Президент Російської Федерації Владімір Путін масово нагородив медалями й орденами своїх журналістів за “правильне” висвітлення подій у Криму й на Донбасі.
Ще перед розстрілом Майдану президент Росії Владімір Путін нагородив орденом “За заслуги перед Вітчизною” IV ступеню ведучого телеканалу “Росія” Дмітрія Кісєльова.

«За досягнуті трудові успіхи, значний вклад у соціально-економічний розвиток Російської Федерації, заслуги в гуманітарній сфері, укріпленні законності, захисті прав та інтересів громадян та багаторічну добросовісну роботу», – йшлося в указі про нагородження.

Згідно з указом 300 працівників російських ЗМІ були нагороджені «за високий професіоналізм і об’єктивність у висвітленні подій в Республіці Крим”.

Зокрема нагороджено близько 90 кореспондентів. Масштаб нагороджень безпрецедентний: наприклад, після подій 2008 в Південній Осетії тодішній президент Дмітрій Мєдведєв нагородив лише 11 журналістів.

Близько сотні нагороджених представляли ВГТРК, більше 60 – «Перший канал»  по кілька десятків – телеканали НТВ, Россия Тoday і холдинг Life News.

Вище всього оцінені заслуги гендиректора НТВ Владіміра Кулістікова, який отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня.

Такий ж орден, але IV ступеня були удостоєні керівники Роскомнадзора Алєксандр Жаров і ФГУП «Российская телевизионная и радиовещательная сеть» Андрєй Романченко, перший заступник гендиректора ВДТРК Антон Златопольский, головний редактор агентства Россия Тoday Маргарита Симоньян і головний редактор «Комсомольської права» Владімір Сунгоркін.

Орден Пошани дістався гендиректору холдингу Life News Араму Габрелянову, першому заступнику гендиректора ИТАР-ТАСС Міхаїлу Гусману і головному редактору служби інформації НТВ Татьяні Міткова.

Дві великі групи співробітників ЗМІ нагороджені медалями ордена «За заслуги перед Вітчизною».

Медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня нагороджено більше 200 чоловік –  в основному продюсери, інженери, монтажери, водії. Декілька журналістів отримали медаль «За відвагу», серед них Кіріл Брайнін з «Першого каналу» та Євген Рожков з каналу «Россия».

За законом «Про додаткове щомісячному матеріальному забезпеченні громадян РФ за видатні досягнення і особливі заслуги перед РФ» кавалерам ордена «За заслуги перед Вітчизною» покладена щомісячна доплата до пенсії (від 330 до 415 % до базової пенсії), а будь-яка інша держнагороди дозволяє отримати статус ветерана праці і супутні йому пільги. Крім того, наявність нагород враховується при амністії – як це було з колишнім міністром оборони Анатолієм Сердюковим.

 

Путіну також сподобалась «журналістська діяльність» працівників телеканалу LifeNews Марата Сайченка і Олега Сидякіна, які у багажнику своєї автівки перевозили не тільки відеокамери й диктофони, а й переносний зенітно-ракетний комплекс, що він  підписав указ про нагородження їх орденами Мужності, а також позаштатного кореспондента телеканалу Russia Today Федора Завалейкова, який дістав поранення у Маріуполі.

«За мужність і відвагу, проявлені під час виконання професійного обов’язку, нагородити орденом Мужності Завалейкова Федора Ігоревича – позаштатного кореспондента телеканалу «Russia Today», Сайченка Марата Яковича – журналіста телеканалу LifeNews, Сидякіна Олега Володимировича – журналіста телеканалу LifeNews», – зазначається в указі.

Як відомо, СБУ повідомила, що представники російського телеканалу LifeNews, відомого перекрученою подачею інформації про події в Україні на догоду Кремлю, зізналися, що на території України займалися не журналістською діяльністю. Цих так званих журналістів узяли просто у засідці бойовиків, які обстрілювали українських військовиків.
Пізніше на каналі LifeNews з’явилося відео. З нього видно, що російські журналісти не лише фільмували напади, а й підказували бойовикам, куди і в кого стріляти, закликали їх “поховати” українських бійців (рос. “хоронить”), а терористів – не боятись (рос. “не очкуй, ребята”).

Джерело: http://ua.censor.net.ua/n422893, http://vip.tyzhden.ua/

Політінфо

Після появи терміна “російська агресія” Україна отримала право денонсувати положення Великого договору

Опубліковано

на

Після офіційного введення в українські та міжнародні документи визначення “російська агресія” настав час денонсувати низку положень договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією, пояснив президент України Петро Порошенко.

“Ні в 2014, ні в 2015, ні навіть у 2016 році загальновизнаного визначення “російська агресія” у міжнародних документах не було. Усі сором’язливо говорили, що це конфлікт на сході України… громадянська війна або щось інше. Все це йшло в форматі російської гібридної війни і лише в 2017-2018 роках у міжнародні документи, передусім після ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу, увійшов офіційний термін “російська агресія”: як в українське законодавство, так і в міжнародні документи”, – сказав президент в інтерв’ю українським телеканалам у п’ятницю.

П.Порошенко наголосив, що саме тому Україна сьогодні має право призупинити норми про стратегічне партнерство, про військове співробітництво, про військово-технічне співробітництво, і “багато інших норм, які на сьогоднішній день не є інтересом України”.

Президент України зазначив, що юридично країна повинна мати підстави відповідно до статті 51 Статуту ООН для призупинення низки статей угоди, тим більше, якщо країна є об’єктом агресії.

“Але твердо залишаються норми про суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України про міжнародно визнані кордони, зафіксовані у цьому договорі. Те, що на сьогоднішній день обов’язково працює на нас, воно залишиться”, – сказав президент.

П.Порошенко пообіцяв, що найближчим часом подасть на розгляд Верховної Ради законопроект про призупинення деяких положень базового договору про співпрацю України і Росії.

“Я твердо переконаний, що Верховна Рада мене підтримає”, – сказав президент.

Як повідомлялося, 12 квітня президент України Петро Порошенко, виступаючи на 11-му Безпековому форумі в Києві, заявив, що внесе до Верховної Ради України законопроект про негайне одностороннє припинення дії окремих положень договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією в частині, в якій дія цього договору є несумісною з національними інтересами держави і реалізацію нашого права на самооборону.

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://ua.interfax.com.ua/

Читати далі ...

Аналітика

Кому вигідно звинувачувати українців в антисемітизмі?

Опубліковано

на

Протягом останнього століття з українців навмисно й систематично «ліпили» антисемітів, таким чином дискредитуючи не лише лідерів визвольного руху, а й саме прагнення українського народу до незалежності. У стороннього спостерігача взагалі може скластися враження, що українці заподіяли євреям більше лиха, ніж нацисти, а антисемітизм – одна з рис українського національного характеру. Втім, як засвідчило нещодавнє опитування, рівень антисемітизму в Україні найменший серед держав Центрально-Східної Європи.

Від Петлюри…

У своєму матеріалі «Для чого Петлюру звинувачували в єврейських погромах?»проректор Острозької академії Петро Кралюк порушує цікаву тему, яку я б хотів доповнити, додавши ще один штрих до портрету Симона Петлюри.

Головний Отаман армії і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра в місті Кам’янець-Подільському
Головний Отаман армії і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра в місті Кам’янець-Подільському

На опис цієї події я натрапив у мемуарах Бориса Антоненка-Давидовича – книжці «На шляхах і роздоріжжях», в якій автор описує свої роки в «петлюрівській» армії. Ось промовистий фрагмент із цієї публікації:

«У лютому 1919 року багато української інтелігенції, побоюючись, що другий прихід більшовиків на Україну буде ще страшніший за перший прихід муравйовських банд, виїхало з Києва. Виїхав тоді й Васильченко і, оселившись у єврейській родині в Кам’янці, писав далі свої твори. Одного дня Васильченко побачив через вікно, що біля його будинку спинився фаетон і з нього вийшов елегантний старшина й попрямував у двір. Васильченко здивувався, які це справи могли привести тилового старшину до господарів-євреїв, але за хвилину виявилось, що старшина прибув саме до Васильченка. «Головний отаман просить вас прибути зі мною до нього в одній важливій справі», – промовив старшина, ще більше здивувавши Васильченка, який не був особисто знайомий з Петлюрою і не уявляв, які можуть бути справи в Головного отамана до скромного письменника, далекого від поточної політики.

Фаетон під’їхав до губернаторського будинку, де мешкав разом з іншими членами уряду Головний отаман, і за кілька хвилин Петлюра, вітаючи Васильченка, сказав:

– Ви знаєте, Степане Васильовичу, як я борюсь з антисемітськими настроями у війську. Я віддав до польового суду отамана Самусенка, що вчинив проскурівський погром, я видав суворі накази карати не тільки за погроми, а й за всякі грабунки єврейської людності, але цього замало. Треба, щоб кожний козак не тільки зрозумів, а й серцем відчув, що єврейський ремісник – швець, кравець тощо – є такий же трудівник, як і наш селянин, і кривдити його – злочинно. Це може зробити тільки література. Дуже прошу вас, Степане Васильовичу, напишіть оповідання про єврея-бідаря!

Хоч Васильченкові ніколи не випадало писати оповідання на замовлення, але тут він охоче погодився й через короткий час з-під його пера вийшло чудове оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Це оповідання вміщено й у академічне чотиритомне видання творів Степана Васильченка, навіть у примітках зазначено, що воно вперше опубліковано в «Україні», лиш замовчано, що це за орган, так само як і не написано, коли й де цей твір вийшов окремою книжкою».

********

Цей промовистий епізод з біографії Симона Петлюри й досі маловідомий, а сторічний ювілей української національно-визвольної революції, коли ворожа пропаганда знову намагається повісити на українців ярлик антисемітів, слугує добрим приводом для нагадування. Цікаво, що нині поширити оповідання Степана Васильченка через соціальні мережі неможливо – коли автор цих рядків спробував поділитися лінком у фейсбуці, то майже блискавично був заблокований за вживання образливих слів.

 Повідомлення про телеграму головного отамана військ УНР Симона Петлюри, датованої липнем 1919 року про те, що керівництво української армії веде рішучу боротьбу з тими, хто вчиняє погроми проти єврейського населення. Йдеться, зокрема, про необхідність «безпощадної боротьби» із більшовицькими провокаторами, які вдаються до «погромної агітації»:
 … і донині

Ситуація з фейсбуком, коли тебе банять за антисемітизм, а насправді ти намагаєшся поширити текст на захист євреїв – доволі промовиста, бо приблизно так само протягом останнього століття Україна потерпала від звинувачень в антисемітизмі, а насправді виявилася найбільш філосемітською країною в регіоні.

Так, за результатами досліджень Pew Research Center, найнижчий рівень побутового антисемітизму серед країн Східної Європи зафіксований в Україні: лише 5% українців не хотіли б бачити євреїв серед громадян своєї країни (для прикладу: Росія й Угорщина – по 14%, Польща – 18%, Румунія – 22%).

Під час Майдану Кремль усіляко намагався показати нашу революцію як нацистський переворот, але завдяки мужній і патріотичній позиції українських євреїв нам вдалося відбити цю брудну атаку. Тоді ж виник термін «жидобандерівець» ‒ на позначення дружби українського і єврейського народів.

Під час Мегамаршу вишиванок в Одесі, 20 травня 2017 року
Під час Мегамаршу вишиванок в Одесі, 20 травня 2017 року

Сьогодні ж дослідження про антисемітизм у Східній Європі ще раз демонструє, що українці не є антисемітами – навпаки, якраз війна з Росією змушує нас багато чому повчитися в єврейського народу й надзвичайно успішної держави Ізраїль.

Андрій Любка – письменник

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. https://www.radiosvoboda.org/

Читати далі ...

Новини

Прем’єр-міністр Молдови висловив бажання домовитись з Україною про сухопутний коридор для виведення російських “миротворців”

Опубліковано

на

Прем`єр-міністр Молдови Павел Філіп висловив бажання домовитись з Україною про сухопутний коридор для виведення російських “миротворців” з т.зв. “ПМР”.

Філіп заявив, що під час Мюнхенської конференції з питань безпеки мав розмову з російськими представниками, але ті бояться це робити через “складну ситуацію в Україні”. Дане питання є широким та дискусійним через декілька моментів, а саме:

1. “Складну ситуацію в державі” створила сама Росія, а не ми. Це перше.

2. Саме через цю “складну ситуацію” Україна закрила сухопутний коридор до т.зв. “ПМР”, аби припинити постачання туди техніки, амуніції та живої сили та убезпечити себе від можливої збройної провокакції всередині країни.

3. Тому, відкривати коридор у зворотньому напрямку є небезпечно не для РФ та її “миротворців”, а саме для нас, тому я, як громадянин загалом та громадський діяч зокрема – рішуче проти цього.

4. В разі якщо все ж буде ухвалене відповідне рішення між двома Державами, вважаю за потрібне узгодити формат, який передбачатиме роздільне транспортування живої сили та техніки. Себто спочатку виходить техніка і амунція, а через три доби беззбройні росіяни.

5. Ну і найголовніше: в разі якщо ми підемо на зустріч Молдові в цьому важкому та неоднозначному питанні, варто за це вимагати преференцій в контексті інтеґрації та посилення позицій України в придністровському регіоні, перш за все це має стосуватися фінансово-економічного та соціально-культурного напрямку.

Нагадаю, що станом на зараз геополітичне майбутнє цієї наразі буферної зони залишається невизначеним. То чому не почати його визначати на рівних, конкурентних та цивілізованих умовах?

Назар ПРИХОДЬКО – Голова інфоцентру у УНА-УНСО

*При копіюванні матеріалів активне посилання на сайт обов’язкове.
*Точки зору авторів публікацій можуть відрізнятися від позиції редакції.
*Інформація публікується з відкритих джерел. http://uainfo.org/

Назар ПРИХОДЬКО

Читати далі ...

Trending